8. Методичні вказівки для підготовки наукового повідомлення

Одне з найскладніших завдань, яке має виконати студент, — підготовка наукового повідомлення.

Як готувати повідомлення.

1. Насамперед необхідно вдуматися в тему, визначити основну думку майбутнього повідомлення.

2. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити (використовувати не одне джерело, а декілька):

- з’ясувати, яка існує література з теми повідомлення;

- скласти її список;

- користуватися різними каталогами (алфавітним, систематичним, тематичним), бібліографічними виданнями, довідковою літературою з теми наукового повідомлення.

3. Визначити вид читання:

- суцільне;

- вибіркове (іноді для теми достатньо вивчити не всю книжку, а лише окремі її розділи, параграфи);

- комбіноване (суцільне читання одних частин і вибіркове – інших).

4. Опрацювати дібрані джерела (з робочими стиснутими помітками, закладками в книжці):

- розібратися в змісті, критично проаналізувати його;

- відібрати суттєве, основне;

- дати певну оцінку прочитаному;

- перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб;

- звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві аудиторії, перед якою буде виголошене повідомлення;

- зробити певні виписки;

- зробити необхідні висновки;

- узагальнити основні положення кількох джерел – думки звучатимуть повніше, переконливіше.

5. Скласти (простий чи складний) план і відповідно до нього систематизувати дібраний матеріал.

6. Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і наголошення слів.

7. Записати текст наукового повідомлення повністю. Зробити його оригінальним за будовою, своєрідним і неповторним.

8. Структура повідомлення включає три частини:

- Вступ. Виділяється тема, вказується причина вибору даної теми (актуальність проблеми, значення її для конкретної аудиторії, формулюється мета повідомлення, іноді коротко викладається історія питання). Розпочинати треба вступ з цікавого прикладу, прислів’я чи приказки, крилатого виразу, легенди, поезії, тощо. У вступі може бути використана цитата, яка змусить слухачів задуматися над словами виступаючого, глибше усвідомити висловлене положення.

- Основна частина починається з характеристики проблеми. Виділити основний аспект проблеми, запропонувати слухачам перспективу обговорення кожної окремої тези.

- Переконливе, яскраве закінчення наукового повідомлення запам’ятовується слухачам, залишає приємне враження про нього – наприкінці повідомлення повторіть основну думку, підсумуйте найбільш важливі положення. Якщо перші слова оратора повинні завоювати увагу слухачів, то останні – покликані посилити ефект виступу.

- Треба подати список використаної в науковому повідомленні літератури.

9. Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної інтонації. Допомогти слухачам зрозуміти і запам’ятати новий матеріал: із самого початку зацікавити темою, підтримувати увагу протягом усього виступу, встановлювати контакт.

10. Пам’ятайте: під час виступу треба повільно переводити погляд з однієї частини аудиторії на іншу, щоб створити враження гарного здорового контакту зі слухачами. За таких умов можна розраховувати на успіх.

11. Виступаючи, завжди треба стежити за слухачами: якщо вас перестали слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагайтесь перекричати аудиторію.

12. Під час усного виступу краще розповідати, а не читати наукове повідомлення.

13. Якщо потрібно заглянути до рукопису, опустіть очі, не нахиляючи голови.

14. Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не заповнювати паузи звуками "е-е-е", "ну-ну" та ін.

15. Преказати усно текст повідомлення вдома.

16. Оформлення повідомлення:

- титульна сторінка: вказати назву установи, де виконано роботу, тему, прізвище та ім’я автора, де він навчається, рік написання;

- наукове повідомлення має бути чітко написане або віддруковане;

- текст пишуть лише з однієї сторони аркуша, залишаючи ліворуч поля;

- враховується загальний вигляд наукового повідомлення, цитат, посилань, списку використаної літератури.

Слід також розрахувати, щоб час наукового повідомлення не перевищував 2 хв. До того ж чимало труднощів виникає в процесі самого виступу. Досвід проведення семінарських занять свідчить, що для студента-доповідача особливого значення набувають три фактори: 1) володіння матеріалом; 2) володіння собою; 3) володіння аудиторією. Суттєвим недоліком певних студентів є невміння послідовно й логічно викласти на семінарі свої думки. Навіть вивчивши питання, вони інколи не можуть ефективно ним скористатися, відповідають нечітко й незрозуміло. Подолати цей недолік значною мірою допомагає підготовлений заздалегідь план відповіді. Він може стати надійним помічником при підготовці до виступу, а згодом до іспиту.