Тема 6. Ідея української державності у суспільно-політичному житті України наприкінці хvііі- на початку хХст. (2 год.)

Мета заняття: домогтися усвідомлення того, що втративши державність наприкінці ХVІІІст., український народ не припиняв боротьби за її відновлення. Українська державницька ідея знайшла втілення у діяльності "Руської трійці" і "Кирило-Мефодіївського товариства", у творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Подолинського, Михайла Драгоманова, Юліана Бачинського, Миколи Міхновського, Дмитра Донцова та ін. Вищого ступеня розвитку вона досягла у програмах і діяльності українських політичних партій та організацій Західної та Наддніпрянської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Розкрити колоніальну політику Російської імперії та Австро-Угорської на території України.

План:

1. Зародження і становлення української національної ідеї:

• поняття української національної ідеї як ідеї національного самовизначення, усвідомлення кожною людиною своєї приналежності до українського етносу, спільності долі, характеру, менталітету, культури, а головне – мати незалежну, самостійну державу, в якій все було б українське;

• носії української національної ідеї;

• етапи становлення української національної ідеї;

• В.Капніст проти російського поневолення України ("Ода на рабство", 1783);

• "Енеїда" І.Котляревського (1798) – перший твір, написаний живою народною мовою;

• поява університетів у Харкові (1805), Києві (1834), у Львові ще у 1661р. (1784р.);

• "Історія Русів" – політичний трактат (згадка 1828р.) – ідея культурного, морального й історичного права українців на самостійну державу;

2. Питання української державності в суспільно-політичному русі. Кирило-Мефодіївське братство.

• поява наприкінці 30-х років ХІХ ст. Т.Шевченка як етапу завершення формування української народної літератури і початку соціально-політичного етапу розвитку національно-визвольного руху;

• діяльність Кирило-Мефодіївського братства у 1846-1848 рр.;

• програмні документи: "Статут Слов’янського товариства св.Кирила і Мефодія" і "Закон Божий, або "Книга буття українського народу;

• початок видання з 1861р. в Петербурзі українського щомісячника "Основа";

• поява народницької ідеології;

• Українська громада та її діяльність в культурно-просвітницькому, легальному руслі;

• несприятливі умови процесу українського національного відроження в другій половині ХІХ ст. (циркуляри про заборону української мови та видання українських книжок, переслідування українських гуртків та організацій, насильницька русифікація краю тощо);

• нова генерація патріотичних сил в особі історика і публіциста М.Драгоманова;

3. Виникнення політичних об'єднань у Наддніпрянській Україні, питання української державності в їхніх програмах:

• "Братство тарасівців" (1891 р.) перша українська політична організація, яка стояла на засадах самостійності України;

• заснування у Харкові Революційної Української партії (РУП 29 січня (11 лютого) 1900 р.);

• М. Міхновський "Самостійна Україна";

• Українська Народна Партія (1901-1902; М. Міхновський, О. Макаренко);

• "Україна для українців";

• розвиток ліберально-демократичного руху (Українська демократична партія 1904 р., Українська радикальна партія 1904 р., Українська демократично-радикальна партія (УДРП 1905);

• Товариство українських поступовців (ТУП) — міжпартійний політичний блок українських ліберальних діячів;

• ідеї самостійності України у публіцистичній творчості та діяльності Д. Донцова ("Націоналізм").

4. Галицьке національне відродження:

• перебування Галичини (з 1772р.) і Буковини (з 1774р.) по 1918р. в складі Австро-Угорщини, а після відповідно під владою Польщі та боярської Румунії;

• початок національного відродження з 30-х років ХІХст., що пізніше було прикладом для всієї України;

• "Руська трійця";

• видання у 1837р. в Будапешті альманаху "Русалка Дністрова";

• антифеодальна революція (весна народів) в Австрії у 1848р. і Галичина;

• знесення панщини (15 травня 1848 р.)

• створення першої русько-української організації – Головною Руської Ради (2 травня 1848 р.);

• видання першої української газети 15 травня 1848р. "Зоря Галицька";

• участь українців у перших виборах до австрійського парламенту ( червень 1848 р.) та здобуття 39 депутатських місць;

• введення обов’язкового вивчення української мови в гімназії та відкритя кафедри української мови та літератури у Львівському університеті;

• з’їзд діячів українського культурно-освітнього руху «Собор руських учених» (жовтень 1848 р.);

• відкриття перших читалень (Коломия, Львів);

• відкриття українського видавництва дешевих книг – «Галицько-руська матиця»;

• створеня національної гвардії – ополчення та батальйони руських (українських) гірських стрільців (1,5 тис. чол.)

• ідея української незалежності у брошурі В.Подолинського "Слово перестороги" (1848 р.);

• "москофіли", "народовці" ("українофіли") та їх роль у суспільно-політичному і національному русі другої половини ХІХ ст. в Західній Україні;

• ідеї політичної самостійності І. Франка, Ю. Бачинського, Л. Цегельського;

• створення у 1868р. культурно-просвітницького товариства "Просвіта";

• літературно-наукове товариство ім.Шевченка (Львів, 1873р., а з 1892р. – Наукове товариство ім.Шевченка - НТШ) – початок Всеукраїнської академії наук;

• національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (РУРП, 1890; УНДП, 1899; УСДП, 1899; РУХС, 1896);

• М. Грушевський "Український п'ємонт" (1906);

• західноукраїнські молодіжні товариства "Сокіл" (1894 р.), "Пласт" (1911 р.), "Січ" (1900 р.), "Луг" (1925 р.) та їх роль у підготовці української молоді до боротьби за державну самостійність;

• роль духовенства УГКЦ у політичному житті краю;

• митрополит А.Шептицький і українська національна ідея;

• Перша Світова війна і процеси національного пробудження в Україні;

• діяльність Головної Української Ради на чолі з К.Левицьким;

• Легіон Українських Січових Стрільців – перша українська національна армія;

• Галицька битва (18 серпня – 21 вересня 1918 р.);

• облога російськими військами Перемишля (17 вересня 1914 – 22 березня 1915 р.);

• Бій за гору Маківку (28квітня – 2 травня 1915 р.);

• створення у Львові 4.08.1914р. Союзу визволення України (СВУ), як організації наддніпрянців в боротьбі за самостійну Україну.

Ключові терміни:

Айстро-Угорська імперія — утворилась у 1867 р. після перетворення Австрійської імперії на двоєдину з визнанням Угорщини, як і Австрії, суверенною частиною держави.

Автономія (від грец. αύτονομία – самоуправління, незалежність) — І. Особливий статус національно-територіальних утворень, котрі існують в межах тієї чи іншої держави і функціонують на засадах широкого внутрішнього самоврядування, яке – за характером здійснення влади має ознаки окремої суверенної держави. ІІ. Широке адміністративне самоврядування виділених частин території держави – адміністративних територій. ІІІ. Самоврядування національностей, що має екстериторіальний характер, функціонує на засадах спільності національної культури й спрямоване на збереження та розвиток її самобутності, задоволення потреб та інтересів представників певної національності.

Аграрні реформи — державні заходи, спрямовані на зміни системи землеволодіння і землекористування.

Викупна операція — викуп селянами у поміщиків у 1861-1906 роках земельних наділів на умовах реформи 1861 року. Уряд сплатив поміщикам суму викупу, яку селяни повинні були погасити протягом 49 років (т. зв. викупні платежі). Стягнення платежів припинилось в наслідок революції 1905-1907 років. Уряд встиг отримати від селян більше ніж 1,6 млрд карбованців.

Головна Руська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 2 серпня 1914 року з представників трьох галицьких партій. Очолив організацію К.Левицький. Складалася з 15 осіб. Рада закликала до боротьби проти царської Росії, і до сприяння перемозі Австро-Угорщини та її союзників у Першій світовій війні. За сприяння австрійських властей ГУР утворила Легіон січових стрільців, які брали безпосередню участь у військових підрозділах австро-угорської армії. У травні 1915 року ГУР перетворилась на Загальну Українську Раду.

Громади — організації української інтелігенції в другій половині XIX - на початку XX ст., які займались національно-культурною та громадсько-політичною діяльністю. Існували таємні громади в Києві, Харкові, Одесі, Херсоні, Чернігові та інших містах України. Організовували та брали участь у роботі недільних шкіл, видавали українську наукову та популярну літературу, збирали фольклорний та етнографічний матеріал тощо.

Дворові люди — категорія кріпосних селян, які працювали в будинку поміщика. Землі при звільненні не отримували.

Декабристи — російські дворяни-революціонери, які підняли в грудні 1825 року повстання проти самодержавства та кріпацтва. Намагались здійснити військовий переворот силами армії, без участі народу. Організували повстання 14 грудня 1825 року в Петербурзі та в Чернігівському полку в Україні (29.12.1825 - 03.01.1826).

Експансія — розширення кордонів, сфер впливу, захоплення територій, позбавлення політичної незалежності.

Земства — виборні органи місцевого самоврядування в Росії та Україні, що були започатковані земською реформою 1864 року. Опікувалися освітою, охороною здоров'я, будівництвом і утриманням мостів, доріг тощо.

Кирило-Мифодіївське товариство — таємна політична організація української інтелігенції, що діяла в Києві у 1845-1847 роках. Метою членів організації було національне та соціальне визволення України, ліквідація кріпацтва, утворення всеслов'янської федеративної республіки, на зразок США. Відстоювали демократичні права і свободи громадян, рівність національних культур, мов тощо.

Кримська війна 1853-1856 рр. — спочатку російсько-турецька війна за панування на Близькому Сході, розпочата Російською імперією. З лютого 1854 року на боці Туреччини виступили Англія та Франція, з 1855 року – королівство Сардінія. Основні події війни відбувались навколо Кримського півострова, головною подією була героїчна оборона Севастополя (1854-1855). Економічна та військова відсталість Росії стала головною причиною її поразки у цій війні. Завершилась війна підписанням Паризького миру 1856 року.

Масонство — франкмасонство (франц. francmaçonnerie, від franc - вільний і maçon – каменяр, муляр) – релігійна етична течія. Виникла в Європі у формі створення таємних товариств (лож), члени яких об’єднуючись на декларованих засадах, рівності, братерства і взаємодопомоги, проголошували своєю метою «створення «Царства Божого» на землі».

"Москофіли" — суспільно-політична течія в Галичині, на Буковині та Закарпатській Україні в ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст., що об’єднували частину духівництва, консервативної інтелігенції та сільських багатіїв, які орієнтувалися на реакційні сили царської Росії. Пропагували "єдину, неділиму російську народність".

"Народовці" ("українофіли") — національно-патріотична течія серед західноукраїнської інтелігенції, що виникла у 60-х роках ХХ ст., і боролася за національно-державницьке відродження України, проводячи широку культурно-просвітницьку роботу.

Народництво — ідеологія та рух різночинної інтелігенції Росії в другій половині XIX ст. Захищало інтереси селян, виступало за ліквідацію кріпосницьких пережитків та повалення самодержавства, проти капіталістичного розвитку Росії. Мало дві течії: революційну та ліберальну. Основні організації – "Земля і воля", "Народна воля", "Чорний переділ". Мало певний вплив на селянський рух в Україні.

Народність — мовна, територіальна, етнічна, економічна та культурна спільність людей, яка історично утворюється в період феодалізму.

Національне відродження України — процес в українській історії першої половини XIX ст., у ході якого формувалась національна свідомість українців, зростав їх інтерес до рідної мови, історії, культури, зміцнювалися зв'язки між західною і східною українською інтелігенцією, розгортався національно-визвольний рух.

Національне питання — питання про стосунки між націями в багатонаціональних країнах, про шляхи ліквідації національного гноблення та нерівності.

Нація — історична спільність людей, яка утворюється в процесі формування їхніх територіально-економічних зв'язків, мови, особливості культури та характеру. Деякі вчені вважають нацією спільність людей, які є громадянами певної держави. У сучасній науці відбувається дискусія про ознаки та співвідношення нації та народності.

Політична партія — добровільне обєднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку. Має за мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь увиборах та інших політичних заходах.

Промисловий переворот — перехід від ручної праці до машинної, від феодальної мануфактури до капіталістичної фабрики, заводу.

П'ємонт — назва території на півночі Італії, яка в другій половині ХІХ ст. показала приклад національного відродження. Ймовірно назвав Західну Україну "П'ємонтом" для усієї України Михайло Грушевський.

"Ревізька душа" — одиниця обліку чоловічого населення Російської імперії у XVIII-XIX ст. Термін почали вживати після впровадження подушного податку. В Україні "ревізькі душі" існували з 1781 по 1887 рік. Під час ревізій і переписів вони вписувались у т. зв. "ревізькі казки". Кожна ревізька душа вважалась наявною до наступного перепису, навіть у випадку її смерті (звідси вислів – "мертві душі").

"Ходіння в народ" — масовий рух демократичної та революційної молоді в село (1873-1874) з метою пропаганди соціалістичних ідей та підготовки селянського повстання.

Теми рефератів, повідомлень:

1. Державницькі погляди Івана Франка.

2. Державницькі ідеї Тараса Шевченка.

3. Українські січові стрільці в 1-й світовій війні.

4. Політичні партії в Західній Україні на поч. ХХ ст.

5. Громадсько-політична діяльність Івана Липи у "Братстві Тарасівців".

6. Внесок лікарів Галичини у розвиток національної свідомості українців.

7. Народовці і москвофіли.

8. Події революції 1848-1849 років на західноукраїнських землях.

9. Участь студентства в українському національно-визвольному русі.

10. Українські січові стрільці.

11. Студентський рух в Україні на початку XX ст.

12. Внесок українських лікарів у розвиток медицини Російської імперії (Данило Самойлович, Юхим Білопольський, Іван Полетика, Яким Чуруківський, Данило Велланський, Ілля Мєчніков).

Проблемні питання:

1. Що було характерною ознакою політичного руху в Галичині на відміну від Наддніпрянської України?

2. Чому Галичину називають українським "П'ємонтом"? Відповідь обґрунтуйте.

3. Чи можна вважати Шевченка основоположником українського націоналізму?

Самостійна робота:

1. Опрацювати джерела вивчення з історії Української державності кінця XVIII початку XX століття: Статут про військову повинність(1 січня 1874р.), урядовий указ про заборону українського письменства (1876 р.), історія Русів / Український переклад І.Драча.– К.: Український письменник, 1991.– С.37-39, 256-260, заснування Харківського університету (з поданого В.Н. Каразіним на розгляд харківському дворянському зібранню 29 серпня 1802р. проекту заснування Харківського університету), з указу про "вільних хліборобів" (20 лютого 1803р.), попереднє розпорядження про утворення українського козацького війська, затверджено Олександром І у Вільно (5 червня 1812р.), із донесення графа Аракчеєва царю про придушення повстання в Чугуївському військовому поселенні (24 серпня 1819 р.), з донесення віце-губернатора Шеміота міністерству внутрішніх справ про селянський рух у Катеринославській губернії (1820 р.), "Конституція – державний заповіт" П.І. Пестеля., "Правила з'єднаних слов'ян" (1823-1825рр.), "Присяга з'єднаних слов'ян" (1823-1825рр.), із "Православного катехізиса" С.І. Муравйова-Апостола, С.І. Муравйов-Апостол про діяльність таємних товариств декабристів в Україні (6 лютого 1826 р.), відкриття Київського університету (з оголошення Ради Київського університету про урочисте відкриття його) липень 1834 р., рапорт київського коменданта київському військовому, подільському і волинському генерал-губернаторові про віддачу в солдати студентів університету за переховування нелегальної літератури (12 листопада 1837 р.), викуп з кріпацтва Т.Г. Шевченка ("відпускна"), Кирило-Мефодіївське товариство (з таємної інформації шефа жандармів графа А.Ф. Орлова, яка була розіслана по губерніях), Микола Костомаров. "Книги битія українського народу", обвинувальний вирок у справі Т.Г. Шевченка., селянський виступ у квітні 1855 року в с. Корсунь Київського повіту (з розповіді священика А. Ковальського), про заборону української мови (Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва від 18 липня 1863р.), міська реформа (міське положення від 16 червня 1870 р.), військова реформа (статут від 1 січня 1874р. про військову повинність), із звіту фабричного інспектора про тривалість робочого дня на фабриках і заводах харківського фабричного округу 80-ті роки ХІХст., про заворушення робітників в Юзовці і про опір військам з доповіді катеринославського губернатора міністру внутрішніх справ (1892 р.), заворушення селян ряду сіл України (виписка із справ департаменту поліції за 1896-1898рр. по Подільській губернії) 1898 р, Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть.– К.: Знання, 1991.– С.106-113., Дорошенко Д.І. Нарис історії України.– Львів: Світ, 1991., Полонська-Василенко Н. Історія України в 2-х т.– К.: Либідь, 1992.– Т ІІ. Від середини XVII століття до 1923 року.– С. 393., Коломия.– Повідомлення окружного староства м. Коломиї губернському управлінню Галичини про дію загону опришків Д.Якимчука в Станіславському та Коломийському округах (30 липня (11 серпня) 1822 р.), донесення окружного староства в м. Коломиї крайовій президії про придушення військовою силою селян с. Трійці, які намагалися повернути загарбані поміщиком землі (6 серпня 1824 р.), донесення окружного староства в м. Стрию крайовій президії про хід придушення селянських виступів на Сколівщині (19 червня 1824 р.), Львів. – З листа І. Вагилевича до М. Погодіна про новини літературного життя в Галичині (8 березня 1836 р.), Львів. – Лист Я. Головацького Я. Коллару про літературні новини та намір видавати в Буді "Русалка Дністрова" (13 серпня 1836 р.), Львів. Лист І. Вагилевича до М. Максимовича про нестерпні умови розвитку української літератури в Галичині (7 березня 1837 р.), Львів. – Донесення керівника президії Галицького губернського управління Ф. Кріга міністрові внутрішніх справ Австрії Й. Зедльніцькому про виявлення революційної відозви, поширюваної серед вихованців Львівської духовної семінарії (24 квітня 1837 р.), Львів.– Таємний донос на ім'я львівської поліції про виникнення таємних революційних організацій серед студентської молоді Львова та участь в них М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького (17-19 травня 1837 р.), Львів. – З протоколу засідання ректорату Львівської духовної семінарії у справі вихованців М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, запідозрених у виданні в обхід львівської цензури альманаху "Русалка Дністрова" (13 червня 1837 р.), Львів.– Донесення ректора Львівської духовної семінарії цензора В. Левицького митрополичій консисторії в справі цензурування і заборони альманаху "Русалка Дністрова" (15 червня 1837 р.), Відень. – З донесення міністра внутрішніх справ Й. Зедльніцького імператорові Австрії Фердинанду І про відкриття слідів революційної пропаганди серед вихованців Львівської духовної семінарії та поширення відозв із закликом до єднання українського і польського населення з метою підготовки повстання проти існуючого ладу (16 червня 1837 р.), Львів.– ДонесенняЛьвівської дирекції поліції президії Галицького губернського управління про виявлення під час обшуку у студентів Львівського університету революційних пісень та відозви до українського народу (28 червня 1837 р.), Відень. – З донесення міністра внутрішніх справ Й. Зедльніцького імператорові Австрії Фердинанду І про необхідність застосування суворих заходів проти поширення революційних ідей серед студентської молоді Галичини (7 березня 1838 р.), лист поміщика Г. Борковського до крайової президії з проханням відрядити військо для придушення селянських виступів у маєтку Мельниці на Чортківщині (17 липня 1838 р.), Березань. – Із листа П. Лукашевича до І. Вагилевича про ознайомлення Т.Г.Шевченка з "Русалкою Дністровою" та оцінку художньої досконалості альманаху (3 жовтня (21 вересня) 1843 р.), донесення губернатора Галичини міністерству внутрішніх справ Австрії про масові напади селян на поміщицькі маєтки й утворення загонів повстанців (27 лютого 1846 р.), анонімна відозва до селян Східної Галичини із закликом виступити проти панів та австрійської влади (6 березня 1846 р.), розпорядження міністра внутрішніх справ Австрії губернаторові Галичини негайно оголосити про скасування панщини та інших феодальних повинностей селян (17 квітня 1848 р.), циркуляр губернського управління до населення Галичини про скасування панщини, данин та інших феодальних повинностей селян (22 квітня 1848 р.), заява селян с. Нижнього Струтина Стрийського округу про підтримку петиції на ім'я імператора в справі забезпечення національних прав українського населення Східної Галичини (28 травня 1848 р.), звернення Руської Ради в м. Болехові до Головної Руської Ради з пропозицією вимагати від парламенту введення в школах Східної Галичини навчання українською мовою (23 жовтня 1848 р.), Львів. – З промови М.Устияновича на з'їзді діячів освіти, науки і культури у Львові про багатство української мови, виражене в творах І. Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Шашкевича та в народних піснях 31(19) жовтня 1848 р., Із справи Львівського кримінального суду про збройне повстання у Львові (1-2 листопада 1848 р.), І. Франко. "Промислові робітники в Східній Галичині і їх плата р.1870. Статистична студія", Відень. – Закон про заснування університету в Чернівцях (31 березня 1875 р.), уривок з статті "Як живеться селянам-хліборобам" із журналу "Народ" (1890 р.), стаття "Перемога робітників" із газети "Novi robotnik" (1894 р.), стаття "Наші вибори!" з газети "Громадський голос" (1897 р.), Грушевський М. Ілюстрована історія України.– К.: Наук. думка, 1992.– С. 440., Крип'якевич І.П. Історія України.– Львів: Світ, 1990.– С.293-294., Столипінський указ про доповнення деяких постанов чинного закону щодо селянського землеволодіння і землекористування (9 листопада 1906 р.), загальне цивільне уложення Австрійськоії імперії (1811 р.), Конституція Австрії (1867 р.)

2. Заповніть таблицю