4.1. Методичні розробки семінарського заняття

Тема 1. Вступ до вивчення курсу

"Історія України (проблеми державності)" (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з предметом, методами, функціями, принципами історії України, завданнями курсу, охарактеризувати джерела, спираючись на їхню типологію. Подати інформацію про загальні теоретичні основи держави. З'ясувати проблеми етногенезу українців, їх антропологічні характеристики та менталітет. Дати загальну характеристику України як держави. Обгрунтувати суть національної ідеї та ідеології українського націоналізму та нових концепцій історії України.

План:

1. Характеристика окремих елементів понятійного апарату:

• походження терміну "історія";

• історія — процес розвитку природи і суспільства;

• історія — комплекс суспільних, гуманітарних наук, які вивчають минуле людства, в усій його конкретності та багатоманітності;

• предмет історії України;

• функції історії: пізнавальна, інтелектуально-розвиваюча, практично-політична, світоглядна;

• методологія історичної науки;

• методи історичного дослідження:

• загальнонаукові (історичний, логічний, метод класифікації);

• власне історичні (хронологічний, синхронний, періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний, історичного моделювання, структурно-системний);

• спеціальні (статистики, математичні методи аналізу, методи соціологічних досліджень, методи соціальної психології).

• принципи вивчення історії: принцип історизму, принцип об'єктивності, соціального підходу, альтернативності.

2. Основні джерела вивчення історії України та її державності:

• категорії історичних джерел: документальні, вербальні, оповідні, зображальні, особистого походження, речові, масові;

• пам’ятки історії та культури вашого місця народження та проживання.

3. Історична наука України про державницькі проблеми:

• періодизація історії України та її державності;

• короткі біографічні дані істориків;

• концепція теоретичної спадщини;

• значення їх творчості;

• підручники, навчальні посібники з історії української державності.

4. Нова концепція історії України, її державності:

• етапи становлення концепції;

• історія України – складова частина світового історичного процесу;

• пріоритети української історії;

• ломка старих, антинаукових стереотипів історії України;

• Західна Україна – "П'ємонт" українського національного відродження.

5. Загальні теоретичні основи держави:

• визначення поняття "держава";

• теорії походження держави

• ознаки, атрибути держави;

• неспроможність марксистсько-ленінської теорії держави;

• функції держави;

• форма держави (форми державного устрою, форми правління, форми політичного режиму).

6. Загальна характеристика України:

• походження назви Україна;

• конституційно-правовий статус України;

• територія, кордони;

• система адміністративно-територіального устрою України, засади адміністративно-територіального устрою України;

• Автономна Республіка Крим — невід'ємна складова частина України;

• населення;

• громадянство України;

• українська діаспора;

• природні умови;

• Державний Прапор, Державний Гімн, Державний Герб України;

• Державна мова України та мовна політика;

• Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони України, нормативно-правові акти;

• збройні сили України;

• грошова одиниця України;

• система органів державної влади та місцевого самоврядування України;

• столиця України, столиця Автономної Республіки Крим;

• конституційно-правовий статус міст Києва та Севастополя.

7. Український етнос та нація:

• етногенезис та антропологія українців;

• формування української нації;

• українська мова – одна з найдавніших мов світу.

Ключові терміни:

Абсолютна — монархія, при якій монархи не є божественними особами, але за ними закріплювалась необмежена влада, завдяки їх належності до правлячої династії.

Авторитарний режим — це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки; при якому державна влада здійснюється шляхом скасування або обмеження основних прав людини; коли стримується діяльність політичних партій та інших суспільних угрупувань, народ не визнається основним носієм і сувереном влади; дії державних органів і громадських організацій суворо регламентуються, а можливості опозиції зведені до мінімуму, допускаються політичні репресії; де відбувається формалізація і спрощення політичних процедур та інститутів, що пов'язують державу і суспільство.

Антидемократичний режим — це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, особливо її свободи, честі й гідності, коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які перебувають в опозиції.

Антропогенез — І. Цілісний процес становлення суспільної людини соціальної життєдіяльності й всього соціального комплексу; ІІ. Перехідний період від тваринного світу до людського суспільства.

Антропологія — галузь історичної науки, для якої головним об’єктом дослідження є людина, зокрема її історичні та етнічні типи, а не окремі історичні події та процеси.

Археологія — наука, яка вивчає історію суспільства за матеріальними залишками життя та діяльності людей - речовими (археологічними) пам'ятками культури. Досліджує окремі предмети давнини (знаряддя праці, зброю, посуд, прикраси, тощо) і цілі комплекси (поселення, скарби, могильники), які знаходять під час розкопок і які дають можливість відновити соціально-економічну історію епохи, особливо якщо вона мало або зовсім не висвітлена в письмових джерелах.

Демократичний режим — це режим, при якому державна (політична) влада здійснюється з дотриманям основних прав людини із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації) діяльність різноманітних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси і впливають на виробленя та здійснення політики держави.

Держава — є особливою організацією політичної влади, що існує в соціально неоднорідному суспільстві і яка забезпечує його єдність, цілісність і безпеку та здійснює управління загальносуспільними справами. Це — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління та примусу, і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни, створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ.

Державний Герб — це відмінний знак, що є офіційною емблемою держави, він зображається на прапорах, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

Державний Гімн (від гр. hymnos – урочиста пісня) — музично-поетичний твір, який разом з Державним Гербом і Державним прапором є офіційним символом держави.

Державний лад — це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами.

Державний прапор — це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету.

Державний (політичний) режим — це сукупність чи система способів, прийомів, методів здійснення, реалізації державної (політичної) влади в суспільстві, що відображають її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і антидемократичних засад.

Державні символи — це закріплений в конституційному праві України офіційні знаки (зображення, предмети), чи звукові вираження, які в локальній формі виражають одну або декілька ідей політичного та історичного характеру і символізують суверенітет держави.

Деспотична — це монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством.

Джерела історичні — різноматні історичні пам’ятки, що стали предметом дослідження тих чи інших історичних дисциплін.

Джерелознавство історичне — спеціальна історична дисципліна, що розробляє теорію та методики виявлення, вивчення та використання різноманітних писемних джерел історичних, зокрема методи визначення вірогідності їхнього походження та достовірності їхнього інформативного наповнення.

Дуалістична монархія — це форма правління, де монарх - глава держави особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

Етнос (від грецьк. έθνος – плем’я, народ) — стала група людей, що історично склалася, усвідомлює свою єдність поза економічним, соціальним, політичним та конфесійним поділом та має спільні етнічно-маркуючі ознаки.

Етногенез — походження народів. Етногенез включає як початкові етапи виникнення будь-якого народу, так і подальше формування його етнографічних, лінгвістичних та антропологічних відмінностей.

Етногенезис (від грецького έθνος – плем’я, народ та έγνεσις – народження, походження) — є похідним від поняття «етнос» і вживається для означення процесів формування і розвитку етнічних спільностей.

Імперії — це такі складні і великі держави, які об'єднують інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації, які складаються з головної держави (метрополії) і колоній.

Історіографія (від грец. ίστορία – розповідь, оповідання – та γράφω – пишу; буквально опис, описання історії) — дисципліна (галузь), яка вивчає історію історичної науки; темпи, інтенсивність та етапи розвитку історичної думки, зокрема формування та народження знань про минуле.

Конституція (від лат. constitutio — установлення, устрій) — система правових норм конкретної держави, що закріплюють засади організації економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства, визначають організацію і функціонування державної влади та основи взаємовідносин держави і особи.

Конституційний лад (державний, національний, народний) — порядок, при якому дотримуються права і свободи людини і громадянина, держава підпорядкована праву (є конституційною), сприяє утвердженню справедливих, гуманних і правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою.

Конфедерації — союз держав, що створюються для виконання певних завдань і досягнення цілей у політичній, економічній і військовій сферах.

Менталітет (від лат. mentalis – розумовий, mens, mentis – думка, інтелект, розум) — психогенетична особливість нації, світосприйняття, світогляду, способу мислення народу, його національний характер, душа, вдача.

Монархія — це така форма правління, при якій верховна державна влада юридично належить одній особі - монарху, котрий здобуває її безстроково, як правило, за спадком серед правлячої династії. Інколи монарха можуть обирати.

Напівпрезидентська або президентсько-парламентська республіка — це республіка, де глава держави — президент — особисто пропонує склад уряду, насамперед кандидатуру прем'єр-міністра, який підлягає обов'язковому затвердженню або погодженню всім парламентом.

Народ — 1) все населення певної країни; 2) етнічна спільність (плем'я, народність, нація).

Нація (лат. natio — рід, плем'я, народ) — 1) як етнічне утворення — історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей; 2) як державно-політична спільність — сукупність усіх громадян держави незалежно від їх етнічної приналежності.

Необмежені монархії — це монархії, в яких влада ніким і нічим не обмежена. Тобто, це стан, коли у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б у якійсь мірі змінити або відмінити волю монарха.

Обмежені монархії — це монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується повноваженнями певних державних органів.

Парламентська монархія — форма правління, при якій влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади і за яким лише формально зберігається статус глави держави, але тільки з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.

Парламентська республіка — це форма правління, де глава держави - президент не може впливати на склад і політику уряду, який формується тільки парламентом і підзвітний лише йому.

Правова держава — правова форма організації і діяльності політичної влади та її взаємовідносин з індивідами як суб'єктами права.

Президентська республіка — це форма правління, де глава держави - президент - одноособово або з наступним схваленням парламенту формує уряд, яким сам керує (в руках президента поєднується повноваження глави держави і глави уряду).

Проста (унітарна) держава — це форма державного устрою держави, частини якої не мають свого суверенітету, всіх ознак державності.

Республіка — це така форма правління, при якій вищу державну владу здійснює виборний колегіальний орган, котрий обирає населення країни (або його частина) на певний строк.

Складна держава — це така держава, яка виникла з окремих державних утворень, що мали суверенітет і всі ознаки держави, але певну частину своїх суверенних прав добровільно передали вищим органам союзної держави.

Соціальна держава — держава, яка проводить активну соціальну політику, спрямовану на забезпечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення.

Суверенітет (фр. Souverainete — самостійність, верховна влада) — верховенство і незалежність поілтичної влади.

Суверенітет державний — верховенство влади держави на її території та незалежність держави у зовнішніх зносинах.

Суверенітет народний — повновладдя народу, верховенство його влади в державі.

Суверенітет національний — повновладдя нації, її реальна можливість визначати характер свого національного життя аж до політичного самовизначення та утвореня самостійної держави.

Тоталітарний режим — це спосіб організації державної влади, за яким здійснюється монопольний контроль над всіма сферами життя суспільства і над особистістю.

Федерації — союзні держави, частини яких мають ознаки державності та наділені суверенітетом.

Форма держави — це спосіб (порядок) організації і характер здійснення державної влади. У різних формах держави відображається сутність тієї чи іншої країни, це таке поняття, яке дає загальну уяву про державну владу.

Форма державного правління — це спосіб організації вищих органів державної влади, порядок їх утворення, характер взаємозв'язку з іншими органами держави, з політичними партіями і соціальними групами, населенням.

Форма державного устрою (унітарна, федерація, конфедерація) — визначає спосіб поділу держави на певні складові частини (території) і розподілу влади між нею та цими частинами й відповідну організацію державних органів.

Форма політичного режиму — (сукупність форм і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві). Розрізняють такі основні види державних режимів: демократичний режим та антидемократичний державний режим. Це сукупність чи система способів, прийомів, методів здійснення, реалізації державної (політичної) влади в суспільстві, що відображають її характер і змістз точки зору співвідношення демократичних і антидемократичних засад.

Теми рефератів:

1. Походження українців.

2. Історики України (на вибір).

3. Виникнення й поширення назви "Україна".

Проблемні питання:

1. Історія України є складовою частиною світової історії, чи російської?

2. Українська мова – одна з найдавніших мова світу?

3. Назва Україна, Україна-Русь, Росія-Русь. Чи тотожні ці пари?

Рекомендована література:

Основна:

1. Аркас М.М. Історія України-Русі.– К.: Вища школа, 1990.– С.3-48.

2. Баран В. Витоки українського народу та походження назви "Україна" // Історія України .– 2002.– Квіт.(№14).– С.1-14

3. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.– К,: 1913. З першої передмови.– С.3-8.

4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України.– К.: Світ, 1991.– С.5-46.

5. Звідки походить назва Україна // Україна.– 1991.– №1.

6. Історики України: Довідково-бібліографічний матеріал. Івано-Франківськ: 1991.– 32с.

7. Історія України і Керівник авт. кол. Ю.Зайцев.– Львів: Світ, 1996.– 488с.

8. Етнографія України. Навчальний посібник.– Львів: Світ, 1994.– С.26-63.

9. Качкан В.А. Хай святиться ім'я твоє. Галицькі просвітницькі діячі, письменники, вчені-виходці із священицьких родин.– Чернівці: Прут, 1994.– 197с.; Його ж: Хай святиться ім'я твоє: Українознавство та пресологія (XIX-перша половина XX ст) / Наук. ред. М.Романюк.– Кн.З.– Львів: Фенікс, 1998.– 368с.

10. Колесник І.І. Українська історіографія: XVIII - поч. XX ст. Навчальний посібник.– К.: Генеза.– 2000.– 254с.

11. Комаринська З.М. Історія грошей: Навч. посібник для студентів вузів.– Львів.– 1998.– ІІІ с.: іл.

12. Красуський М. Прадавність української мови // Дніпро.– 1991.– №10.– С.90-100.

13. Крип'якевич І.П. Історія України.– Львів: Світ, 1992.– С. 5-26.

14. Кульчицький B.C., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.– Львів: Світ, 1996.– 288с.

15. Мала енциклопедія етнодержавства.– К.: Довіра: Генеза, 1996.– 942с.

16. Основи етнодержавства. Підручник / За ред. Ю.І. Римаренка.– К.: Либідь, 1997.– С. 29-158, 185-204, 273-376.

17. Субтельний О. Україна. Історія.– К.: Либідь, 1991.– С. 5-16.

18. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.1.– К.: Либідь, 1992.– С. 5-38.

19. Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми / За ред. П.Зашкільняка– Л.– 2004.– 406с.

20. Чапуга С.М. Історія державностей в Україні. Вступ до курсу. Навчальний посібник.– К.– 2002.– 124с.

21. Шуст Р. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні.– К.: Знання, 2007.– 376с.

22. Юрій М.Ф. Етногенезис українського народу [текст]: навч.посіб. / М.Ф.Юрій.– К.: Кондор, 2008.– 262с.

Завдання для самоконтролю і контролю знань студентів:

1. Визначте поняття "держава".

2. Перерахуйте ознаки держави.

3. Коли і при яких умовах виникає держава?

4. Які функції має держава?

5. Якими є державний устрій, форми правління і політичні режими держави?

6. Якими є природні умови України?

7. Проаналізуйте стан медичного обслуговування України.

8. Що вивчає історія української державності?

9. Що таке національна ідея?

10. Що таке національне відродження?

11. Що означають поняття Україна, Русь, Росія?

12. Що ви знаєте про походження українців?

13. У чому суть нової концепції історії української державності?

14. Які ви знаєте пріоритети української історії?

15. Поясніть поняття "Західна Україна – П’ємонт українського національного відродження".

16. У чому суть концепції історії України в дослідженнях М. Грушевського?