Думка про окремих політиків, %

	Позитивна	Деякою мірою позитивна	Деякою мірою негативна	Негативна	Важко сказати	Не знаю цього політика
Н. Вітренко	5,0	18,4	21,4	33,1	19,8	2,3
В. Горбулін	1,9	7,9	10,6	10,3	37,7	31,6
А. Кінах	7,9	30,1	15,6	7,2	19,1	0,8
В. Литвин	16,6	9,1	10,2	9,5	38,1	31,5
В. Медведчук	7,5	21,7	25,2	20,5	13,7	11,4
О. Мороз	4,6	19,6	26,4	24,9	23,2	1,3
П. Симоненко	9,3	17,7	22,0	29,3	20,0	1,7
С. Тигіпко	1,8	11,5	14,6	11,9	37,2	23,0
Ю. Тимошенко	5,2	14,4	20,7	42,4	16,4	0,9
В. Ющенко	23,4	31,1	12,8	12,7	19,1	0,8

Джерело: [53, 79−80].

В ході опитування, що його проводив Інститут політики, респондентам було задане таке питання: «Якби вибори до Вер­ховної Ради відбулися наступної неділі, за яку партію чи блок партій Ви проголосували б?». Безумовним лідером передвибор­чої кампанії був блок «Наша Україна». Окрім досить високої частки громадян, які мали про нього сприятливу думку, ще 57 % опитаних дуже чи частково задоволені тим, як В. Ющенко виконував свої обов’язки на посаді Прем’єр-міністра України.

Підтримкою більше 4 % заручилися Комуністична партія, партійне об’єднання «Жінки за майбутнє», Партія Зелених Украї­ни, блок «За єдину Україну!» та Соціал-демократична партія (об’єднана). Водночас так звана «партія влади», уособлена бло­ком «За єдину Україну!», мала підтримку 5,2 % виборців, що менше, ніж у таких фактично «деполітизованих» об’єднань, як «Жінки за майбутнє» та Партія зелених.

У грудні зберігали шанси потрапити до Верховної Ради Соціалістична партія України О. Мороза та Блок Ю. Тимошен­ко. Це означало, що громадяни України погоджувалися на дію у парламенті критично налаштованої до центральної та місцевих властей опозиції, і Комуністична партія не є монополістом на опозиційне висловлювання та опозиційну дію у законодавчому органі [53,80−81].

На відміну від усіх попередніх виборчих кампаній, соціаль­но-економічна ситуація напередодні виборів 2002 року була сприятливою для влади. На цей час в Україні третій рік поспіль спостерігалося економічне зростання, закріплювалися тенденції збільшення не лише номінальних, а й реальних доходів населен­ня, були досягнуті кардинальні зрушення у подоланні прогресу­ючої заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат. Водночас зрушення в економіці не забезпечували реаль­ного покращення стану життя населення; посилювалося майнове розшарування, складною залишалася ситуація в галузі бюджет­ної сфери: освіті, охороні здоров’я, науці, культурі тощо.

Такий суперечливий характер розвитку соціально-економіч­них процесів багато в чому визначив результати парламентських виборів 2002 року. Подолали чотирьохвідсотковий бар’єр і потрапили до Верховної Ради лише три блоки і три партії, а 2,45 % виборців висловились «противсіх», 3,71 % бюлетенів були визнані недійсними. Результати виборів виявилися наступ­ними (табл. 2, 3).

Після остаточного підбиття підсумків виборів з’ясувалося, що «Наша Україна» загалом здобула 112 мандатів (70 – у бага­томандатному і 42 – в одномандатних округах), блок «За ЄдУ!» – 101 (35 і 66), КПУ – 65 (59 і 6), СДПУ(о) – 24 (19 і 5), СПУ – 23 (20 і 3), Виборчий блок Юлії Тимошенко – 22 (22 і 0), блок «ДемПУ-ДемСоюз» – 4 (0 і 4), блок «Єдність» – 3 (0 і 3), Партія національно-економічного розвитку України – 1 (0 і 1), Україн­ська морська партія – 1 (0 і 1). Таким чином у новий парламент потрапили представники 10 політичних сил.

Таблиця 2