3.2.2 Рекогностування місцевості

Для рекогностування ділянки, яка відведена бригаді для топографічного знімання потрібно відшукати пункти геодезичної основи, до яких буде прив’язаний мензульний хід, уточнююють місця закріплення точок мензульного ходу.

Точки мензульного ходу розташовують так, щоб забезпечити взаємну видимість між сусідніми точками та їхнє збереження, у місцях, зручних для виконання кутових та лінійних вимірювань, а також так, щоб точки ходу було видно якнайбільше контурів. Такими місцями можуть бути узбіччя доріг, тротуари, луки, просіки. Під час рекогностування складають схематичне креслення ходу з прив’язкою кожної точки ходу до 2-3 місцевих предметів.

3.2.3 Ведення польових журналів, їх обробка

Результати мензульного знімання записуємо у журнал польових робіт (таблиця 3.1). У ньому вказують дату, погоду, прізвище спостерігача та його помічника.

Записуємо у графу 1 журналу номер станції, у графі 2- номер пікету, а у графі примітка записуємо, де встановлена рейка.

Мета оопрацювання журналу – отримання планового положення пікетних (рейкових) точок та їх висот, які зняті з кожної станції планово-висотного обґрунтування.

При мензульному зніманні планове положення точок місцевості визначають з пунктів знімального обґрунтування полярним способом, а висоти – тригономет-ричним нівелюванням.

Визначають горизонтальну проекцію ліній від станції до рейкових точок за формулою d =Кn (1), де

d – горизонтальна проекція,

К –коефіцієнт кривої віддалі,

n –кількість поділок рейки, у см, між основною кривою Н і кривою віддалей D = 100 (отримані дані заносять в графу 3 журналу). Графа 4- вказується коефіцієнт номограми.

Кількість поділок n, у см, між кривою Н і кривою перевищень (між точками їхнього перетину з вертикальним штрихом сітки), помножена на її коефіцієнт k_{крив.перев.} з відповідним знаком, дорівнює перевищенню між віссю обертання труби і поділкою рейки, на яку спрямована крива Н. Є криві перевищень із . Перевищення між двома точками, де установлені кіпрегель і рейка, обчислюють за формулоюh = k _{крив.перев.}  n + i – v, (2)

де: i – висота кіпрегеля; v- висота спрямування кривої Н.

Якщо нуль рейки установити на висоту кіпрегеля, а основну криву Н спрямувати на цей нуль, то формулу (2) можна переписати так

h = k _{крив.перев.}  n.

Підраховують кути нахилу за формулою ν = КЛ −М0 (графа 6)

Визначають висоту пікетних точок за формулою Hп = Hст + h , (графа 7)

де Hст – висота станції, з якої знята і-та рейкова точка і яка отримана в результаті тригонометричного нівелювання точок полігону;

h – перевищення між станцією та і-ю рейковою точкою

Таблиця 3.1 Визначення висот пікетів

Дата : Погода:

Спостерігач: Записав і обчислив:

№ станції	№ пікетів	Горизонтальна проекція, м d=Кn	Коефіцієнт номограми	Перевищення,м h=kn'	Кут нахилу, v	Висота точки,м Hп =Hст. ± h	Примітка
1	2	3	4	5	6	7	8

Завдання для самостійної роботи: дооформити звіт, дати письмові відповіді на питання, зробити висновок по роботі.

Після виконання завдання студент повинен:

Знати:

• порядок прокладання мензульного ходу;

• суть прямої, оберненої та бокової засічок;

• що таке рекогностування місцевості;

• порядок ведення журналів;

• порядок обробки журналів.

Вміти:

• прокладати мензульний хід;

• вирішувати пряму, обернену та бокову засічки на мензулі;

• рекогностувати місцевість;

• вести польовий журнал та здійснювати його обробку.

Література:

1. Абрамович М.Ф., Славський Я.Е., Гринюк М.Я. Геодезія. – Львів, 1996

2. Ващенко В., Літинський В., Перій С. Геодезичні прилади та приладдя. - Львів Євросвіт, 2006

3. Порицький Г.О, Новак Б.І., Рафальська Л.П. Геодезія. – Київ, 2007

4. А.Л. Островський, О.І. Мороз, З.Р. Тартачинська, І.Ф. Гарасимчук. Геодезія, топографія. – Львів, 2011.

Лаборант ______________ Бабій Н.І.

Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін

Протокол № _____від «___»_________2012р.

Голова комісії _________________І.М. Блауцяк