Інструкційна картка № 11 для проведення навчальної практики «теодолітне знімання» з дисципліни «геодезія»

Робоче місце: лабораторія геодезії

Тривалість занять: 6 год

Тема заняття: Складання і викреслювання плану

Мета роботи: набути вміння і навики при складанні та викреслюванні плану ділянки, побудувати координатну сітку, нанести точки зовнішньої межі і діагонального ходу на план, нанести елементи ситуації.

Матеріально-технічне оснащення: інструкційно-технологічні карти, довідкова література, журнал записів знімання, зарис, інженерний калькулятор, олівець, папір формату А1

Правила безпеки: 1. Працювати тільки справним інструментом.

2. Виконувати всів вимоги пожежної безпеки.

3. Утримувати робоче місце в належному санітарному стані.

ЗМІСТ ТА ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

1.11.1 Побудова координатної сiтки.

1.11.2. Нанесення точок зовнiшньої межi I дiагонального ходу на план за координатами. Контроль нанесення точок.

Складання карти

Остаточним результатом контурного знімання є карта.

Для побудови карти необхідно мати наступні матеріали, прилади та посібники: креслярський папір, креслярську дошку, готовальню, транспортир, поперечний масштаб, прилад для побудови координатної сітки, синусну лінійку, креслярську лінійку, косинець, олівці 3Т-5Т, ніж для заточування олівців, гумки (м’яка для олівця і тверда для туші), туш (різних кольорів), креслярську ручку, креслярські пера, кнопки, таблиці умовних знаків для топографічних карт масштабу 1:500 –1:5000.

1.11.1 Побудова координатної сітки.

Координатну сітку будують лінійкою Дробишева, або топографічною лінійкою, або штангенциркулем у вигляді сітки квадратів із сторонами 1010 см (рис. 1.30).

Послідовність побудови координатної сітки наступний.Лінійку кладуть вздовж нижнього краю (рис. 1.30,а) аркуша паперу і прокреслюють добре загостреним олівцем штрихи вздовж скошених країв вікон. Потім лінійку перекладають (рис. 1.30, б) на 90 (можна використати косинець) до першого положення так, щоб початок відліку лінійки був посередині штриха, прокресленого вздовж скосу нульового вікна і знову вздовж скошених країв вікон прокреслюють штрихи. Тоді лінійку укладають вздовж гіпотенузи прямокутного трикутника (рис. 1.30, в) так, щоб початок відліку лінійки розташувався на останньому штриху, прокресленому у першому положенні, а скошений край – на верхньому штриху другого положення. Уздовж скошеного краю лінійки прокреслюють штрих. У результаті цих дій одержують три вершини сітки квадратів. Четверту вершину і штрихи вздовж інших країв отримаємо, вклавши лінійку спочатку вздовж верхнього краю (рис. 1.30, г), а потім вздовж правого краю аркуша (рис. 1.30, д) і, кожного разу прокреслюючи штрихи вздовж скошених країв вікон. Перетин засічок у крайніх вікнах дасть четверту вершину сітки квадратів. Всі вершини з’єднують лініями. Їхній перетин із штрихами у вікнах лінійки дасть точки, через які проходять лінії координатної сітки.

Правильність побудови координатної сітки контролюють поклавши лінійку Дробишева, вздовж другої діагоналі сітки квадратів (рис. 1.30, е) так, щоб початок відліків у (нульовому вікні) збігався з перетином нульових штрихів першого і другого положень. Тоді засічка вздовж скошеного краю лінійки має пройти через четверту вершину сітки квадратів. Якщо при цьому утвориться трикутник похибок, то його сторона має бути меншою 0,2 мм. В інакшому разі побудову повторюють. Перевіряють також правильність побудови окремих квадратів. Для цього в розхил циркуля беруть відрізок, що дорівнює довжині діагоналі і порівнюють з діагоналями окремих квадратів. Відхилення також мають бути меншими 0,2 мм.

Лінії координатної сітки оцифровують згідно з координатами пунктів, які потрібно наносити, і масштабом карти.

Для складання карти в масштабі 1:1000 координатну сітку ( рис. 1.31) підписують через 100 м. Для даного масштабу крайні лінії сітки мають мати підпис, кратний 500 м (0,5 км).