Вирахування приросткiв координат.

12. Обчислюють прирости координат за формулами:

(1.53)

(1.54) Прирости координат обчислюють за допомогою мікрокалькуляторів. Результати обчислень заокруглюють до 0,01 м і записують у стовпчики. 8 та 9 з відповідними знаками, які визначають за дирекційними кутами (рис. 1.25).

13. Лінійні нев’язки на осях Х, Y – f_x та f_y обчислюють як різницю між практичною і теоретичною сумою приростів за формулами:

для зімкненого ходу

f_x = X’_пр; f_y = Y’_пр (1.55)

для розімкненого ходу

f_x = X’_пр - (X_кінц - X_поч), f_y = Y’_пр - (Y_кінц - Y_поч), (1.56)

де X_кінц, Y_кінц, X_поч, Y_поч – координати кінцевого і початкового пунктів ходу.

14. Обчислюють абсолютну лінійну нев’язку в периметрі ходу за формулою

(1.57)

та відносну нев’язку

(1.58)

де Р – периметр ходу.

Допустима відносна нев’язка для цих умов роботи має бути

доп(1.59)

За умови виконання цієї нерівності розподіляють нев’язки f_x та f_y між всіма приростами прямо пропорційно до довжин ліній ходу і вводять як поправки з оберненим знаком.

Поправки обчислюють за формулами:

(1.60)

заокруглюють до 0,01 м і записують червоним кольором над обчисленими приростами в графи 6 та 7. Правильність обчислення поправок перевіряють за формулою

VX_і = -f_х; VY_і = -f_y. (1.62)

15. Обчислюють виправлені прирости координат:

(1.63)

і записують в стовпчики 8 та 9. Сума виправлених приростів координат для зімкненого ходу має дорівнювати ітобто нулю.

16. Обчислюють координати точок теодолітного ходу за формулами:

X₂ = X₁ + X_1-2; Y₂ = Y₁ + Y_1-2; (1.64)

X₃ = X₂ + X_2-3; Y₃ = Y₂ + Y_2-3;

і для контролю:

X₁ = X₅ + X_5-1; Y₁ = Y₅ + Y_5-1,

тобто отримують координати вихідного пункту.

Завдання для самостійної роботи: дооформити звіт, дати письмові відповіді на питання, зробити висновок по роботі.

Після виконання завдання студент повинен:

Знати:

• як визначається кутова нев’язка ;

• що таке дирекційний кут;

• як визначаються дирекційні кути та румби ліній;

• як визначають приростки координат.

Вміти:

• визначати кутову нев’язку та розподіляти її;

• визначати дирекційні кути та румби сторін;

• вираховувати приростки координат.

Навчальні посібники:

1. Г.О Порицький, Б.І. Новак, Л.П.Рафальська. Геодезія. – Київ, 2007

2.Абрамович М.Ф., Славський Я.Е., Гринюк М.Я. Геодезія. – Львів, 1996

3. В.Ващенко, В.Літинський, С.Перій. Геодезичні прилади та приладдя. Львів Євросвіт, 2006

4. А.Л. Островський, О.І. Мороз, З.Р. Тартачинська, І.Ф. Гарасимчук. Геодезія, топографія. – Львів, 2011.(с.184-189)

Викладач ______________Яців М. В.

Розглянуто на засіданні циклової комісії фундаментальних дисциплін та дисциплін професійної підготовки спеціальності «Землевпорядкування»

Проткол № _____від «___»_________2012р.

Голова комісії _________________А. В. Пиріг