- •5.Принципи психологічного консультування.
- •7.Умови результативності психологічного консультування.
- •8.Чинники ефективного консультування.
- •9.Основні етапи психологічного консультування (за р.С.Немовим). Процедури і техніки кожного етапу.
- •10.П”ятикрокова модель інтрв”ю (визначити завдання консультанта й психотехніки до лкожної стадії).
- •11.Збалансована таблиця альтернативних рішень (завдання консультанта, психотехніки).
- •12.Загальна структура консультативного процесу (еклектична) (б.Е.Гілланд і співроб.). Завдання консультанта та основні психотехніки до кожної стадії.
- •13. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •14.Основні вимоги до особистості консультанта.
- •15.Вплив професійної діяльності на особистість консультанта.
- •16.Зміст поняття "професійне вигорання" та способи його уникнення.
- •17.Професійна підготовка консультанта
- •19. Фізичні компоненти терапевтичного клімату. (обстановка психологічної консультації, структурування консультативного простору й часу консультування).
- •22. Методи вислуховування та їх функція в структурі процесу консультування
- •23. Директива як метод впливу, її застосування в різних теоретичних напрямах
- •24. Визначення поняття “консультативного контакту”.
- •26. Перенос у консультуванні: визначення, риси та значення.
- •27. .Контрперенос у консультуванні: причини та значення.
- •29. Поведінкові ознаки позитивного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •34. Види тестів та особливості їх застосування в практиці психологічного консультування.
- •35 Консультування тривожних клієнтів
- •37. Консультування вороже налаштованих й агресивних клієнтів.
- •38. Консультування “немотивованих” клієнтів.
- •39. Консультування істеричних осіб.
- •40. Консультування клієнтів, що переживають вину.
- •44.Консультування клієнтів при алкоголізмі.
- •45. Загальна характеристика основних підходів до розуміння функціонування психіки у психоаналітичній теорії з.Фройда.
- •46.Методологічні інновації з.Фройда .
- •49.Первинне інтерв’ю як психодіагностиічний та психотерапевтичний метод психоаналізу.
- •50.Стрижневі поняття аналітичної психології к.Г. Юнга.
- •51.Техніки аналітичної психології.
- •52.Невербальні техніки аналітичної психології.
- •53.Застосування методу юнгіанської піскової терапії в практиці психологічного консультування.
- •54.Підхід к.Г.Юнга до аналізу сновидінь.
- •55.Стрижневі поняття індивідуальної психології а.Адлера.
- •56.Психотехнічні прийоми та методи індивідуальної психології а.Адлера.
- •57. Стрижневі поняття, мета та завдання трансактного аналізу.
- •58.Загальна характеристика підходів до практики трансактного аналізу (структурний аналіз, трансактний аналіз, аналіз гри, аналіз сценарію).
- •60. Гештальт-підхід в психологічному консультуванні: стрижневі поняття, мета та завдання.
- •62. Ігри та вправи як психотехнічні прийоми гештальт-консультування.
- •63.Особливості роботи зі сновидіннями в гештальт-консультуванні.
- •64.Основні поняття поведінкового консультування.
- •65. Техніки і методи поведінкового консультування.
- •67. Застосування авс (аун) – схеми в практиці психологічного консультування.
- •68.Техніки раціонально-емотивного поведінкового консультування.
26. Перенос у консультуванні: визначення, риси та значення.
Перенос є складовою частиною консультативного контакту. Даний психологічний феномен присутній у будь-яких міжособистісних стосунках, однак у консультативному контакті він набагато інтенсивніший унаслідок природи самого контакту.Консультант свідомо має авторитет, мало говорить про себе і залишається анонімним, оскільки до нього звертаються за допомогою. Цим полегшується виникнення переносу.
Перенос — це переживання почуттів, потягів, фантазій, установок і захисних механізмів, що виникли в минулому у стосунках із значимими людьми, при актуальній міжособистісній взаємодії. Підкреслимо, реакція переносу являє собою повторення минулого і неприйнятна в сьогоденні.
27. .Контрперенос у консультуванні: причини та значення.
Класичне визначення характеризує контрперенесення як відповідну реакцію на перенесення клієнта. Проміжне визначення характеризує контрперенесення як проектування консультантом своїх проблем на наданий клієнтом матеріал, який зв'язаний з перенесенням, так і не зв'язаний з ним. Найчастіше зустрічаються наступні причини контрперенесення: 1. Прагнення консультанта сподобатися клієнтам, бути прийнятим ними і добре оціненим. 2. Острах консультанта, що клієнти можуть про нього погано подумати, не прийти на зустріч і т. п. 3. Еротичні і сексуальні почуття консультанта стосовно клієнтів, сексуальні фантазії, пов'язані з клієнтами. 4. Надмірна реакція на клієнтів, що провокують у консультанта почуття, обумовлені його внутрішніми конфліктами. 5. Прагнення займати пророчу позицію І давати клієнтам нав'язливі поради, про те як їм варто жити. Психологічне або антипсихологічне контрперенесення? Допомагає або заважає воно консультуванню? Відповіді на ці питання залежать ВІД того, чи виявляється контрперенесення у формі зовнішньої поведінки або являє собою лише переживання консультанта. У першому випадку йдеться про дії на основі внутрішніх конфліктів, і, звичайно, таке контрперенесення необхідно обговорити з колегою або в спеціальних групах професіоналів, тому що неконтрольоване і погано усвідомлюване контрперенесення заважає об'єктивності консультанта. Як внутрішні переживання контрперенесення може виявитися дещо цінним (Gelso, Frets, 1992), оскільки допомагає консультантові краще зрозуміти, який вплив завдання клієнта має на нього і на інших людей. У будь-якому випадку вплив контрперенесення на хід консультування залежить від бажання і готовності консультанта поглянути на джерела своїх щирих почуттів до клієнтів.
28. Характеристика невербальних засобів консультативної роботи. Дуже важлива невербальна поведінка самого консультанта, так як він теж висловлює невисловлені почуття і думки, а це нерідко розуміє і клієнт. Консультант повинен контролювати свою невербальну поведінку , щоб перетворити її в інструмент консультування. Своєю невербальною поведінкою консультант також розвиває консультативний контакт, прагнучи нібито перебувати з клієнтом, але бути з ним в дійсності, бути фізично. .Іган позначив акронімом SOLER 5 справжніх умов фізичного перебування разом:
1 Бути з клієнтом віч-на-віч (прямо) Фізична обстановка повинна дозволяти консультанту і клієнту повністю бачити один одного. 2 Бути у відкритій позі (відкрите положення). Схрещені руки і ноги зазвичай інтерпретуються як оборонна, байдужа і відступальна поза. І навпаки, відкрита поза означає, що консультант готовий прийняти все, що розкриє клієнт. Звичайно, схрещені руки консультанта не обовязково означають те , що він «вийшов» з контакту. Тут головне , щоб консультант постійно запитував себе: «наскільки моя поза відображає доступність клієнту?» 3 Час від часу нахилятися (нахилитися) до клієнта. Такою позою консультант висловлює свою залученість і участь в контакті. З іншого боку , не перестарайтесь, тобто не наближайтесь до клієнта надмірно і занадто швидко , тому що це може порушити тривогу, здатися вимогою швидкого і тісного контакту. 4 Підтримувати контакт очей (зоровий контакт) з клієнтом щоб підкреслити увагу і зацікавленість, але контакт не повинен бути безперервним. У такому випадку він стає схожим на набридливе «витріщення» очей на клієнта. З іншого боку, якщо погляд консультанта занадто часто блукає в просторі , не зупиняючись на клієнтові, то створюється враження ухилення від контакту. 5 Бути розслабленим. Так як більшість клієнтів хвилюються в ситуації консультування, важливо щоб консультант не був напруженим і не збільшував занепокоєння клієнта. Консультант повинен природно користуватися своїм тілом (невербальна поведінка), намагаючись показати клієнту свою емпатичну залученість в консультативний контакт.