54.Підхід к.Г.Юнга до аналізу сновидінь.

У широкому сенсі Юнг визначає сновидіння як «спонтанну самозамальовку дійсної ситуації в несвідомому, представлену в символічній формі». Юнг підкреслював, що сновидіння є своєрідним творінням несвідомого і їх не можна тлумачити тільки в якості симптому витіснення. Він вважав, що сни є каналами зв’язку з несвідомою стороною психіки, вони передаються символічною мовою, але зовсім не обов’язково обумовлені бажаннями або представляють той чи інший спосіб приховати неприйнятне. Юнг вважав за краще аналізувати непоодинокі сновидіння, а їх серії. Зазвичай він питав пацієнта про кожен елемент сновидіння. Юнг часто пропонував хворим намалювати те, що було у сні, вважаючи, що матеріальне оформлення образу змушує до тривалого розгляду його у всіх деталях, завдяки чому він може повністю проявити свій вплив. Таким чином інтерпретація сновидінь за Юнгом включає такі положення: 1) інтерпретація повинна принести щось нове у свідомість, але не повторюватися і не моралізувати; 2) інтерпретатор повинен брати до уваги особистий контекст життя індивіда і його психобіографічний досвід і його соціальне оточення; 3) символічний зміст сну, незалежно від його сюжету, стає більш цінним, якщо його порівнювати з типовими культурними, історичними, міфологічними мотивами; 4) інтерпре таторам слід «залишатися вірними образу сну», триматися якомога ближче до змісту сновидіння, проте образ сну належить самому сновидцю і його слід співвідносити з його власним психічним життям; 5) основний критерій «плідності» інтерпретації – чи робить вона можливим зрушення в позиціях свідомості сновидця. Крім того Юнг вважав, що більшість снів може інтерпретуватися на суб’єктивному чи об’єктивному рівні.

55.Стрижневі поняття індивідуальної психології а.Адлера.

Індивідуальна психологія розглядає та досліджує індивідуума включеним у суспільство, і відмовляється вивчати людину ізольовану від нього. Основними постулатами «індивідуальної психології» є: - особистість, яка являє собою насамперед соціальну істоту, котра поза суспільством не може існувати; - особистість – це насамперед індивідуум, що самоутверджується в суспільстві; - «прагнення переважання», у якому він вбачав головну спонуку життєвої активності індивідуума; - індивід має стати і бути суб’єктом, що самовизначається, самоорганізовується, керуючись автентично визначеними ідеалами, цінними орієнтаціями, переконаннями, вірою, життєвими цілями, «архітектором власного життя». Становлення такої особистості відбувається за допомогою «творчої сили», притаманної природі людини. Основними положеннями цього вчення є: - соціальна приналежність (особистість можна досліджувати і збагнути тільки шляхом вивчення її суспільних стосунків та соціальних взаємин, які ґрунтуються на почутті спільності або соціальному інтересі); - прагнення досконалості; - індивідуальна суб’єктивність; - схема апперцепції (залежність сприймання оточуючого світу від змісту сфери спрямованості його психіки).

56.Психотехнічні прийоми та методи індивідуальної психології а.Адлера.

Техніка психотерапевтичної і консультативної роботи цього напряму включає в себе 4 етапи. 1 етап. Встановлення правильних стосунків. Основне тут - відповідні установки відносно клієнта: шанобливість, віра в нього, підтримка... 2етап. Аналіз особистої динаміки. Головне в етапі - добитися розуміння, усвідомлення цілей та стилю життя клієнта, ("У чому ви бачите своє призначення", "Вам подобається те, на що ви витрачаєте своє життя"?) а) Опитувач "Сімейне сузір'я", де питання типу : "Хто був улюбленою дитиною в сім'ї"?, "У яких стосунках ви були з батьками "?, Сенс питань - отримати картину сприйняття і раннього емоційного досвіду, впливаючий на пізніший особистісний розвиток. б) питання "ранні спогади", включають: "найперші дитячі спогади. ". У відповідях клієнта важливо зафіксувати: домінуючу тему, реакції, що повторюються, позицію - учасник або спостерігач; самотність або включеність в групу; почуття, які виражаються в спогадах. в)Сновидіння. Велике значення надається дитячим снам. д)Підведення підсумків. По кожній з попередньої техніки готується резюме, яке обговорюється з клієнтом, причому він сам читає його вголос (звертається увага на невербальну поведінку). Сенс процедури - знаходження помилок в судженнях про світ: гіперузагальнення ("Немає в житті щастя"); невіра і нездійсненні цілі ("Я хочу подобатися усім"); помилкове сприймання життєвих потреб ("Усі несправедливі до мене"; заперечення власної цінності ("Я - кончена людина"); уявних цінностей ("Головне - добитися свого, неважливо, якою ціною"). е)Підбадьорювання. Тут основна функція підбадьорювання - визнання особистої мужності клієнта, духовних сил і присутність свободи вибору у вчинках на основі набутого самопізнання. 3 етап. Заохочення інсайта - створення умов для інсайта. У інтерпретаціях корисні натяки, підказки і припущення. Реальне саморозуміння - сенс третього етапу. 4 етап. Допомога в переорієнтації. Ця завершальна стадія психотерапії відома також під назвою "втілення інсайта в дії". Існують спеціальні психотерапевтичні прийоми, які сприяють зміні колишніх цілей і ухваленню нових рішень.