- •5.Принципи психологічного консультування.
- •7.Умови результативності психологічного консультування.
- •8.Чинники ефективного консультування.
- •9.Основні етапи психологічного консультування (за р.С.Немовим). Процедури і техніки кожного етапу.
- •10.П”ятикрокова модель інтрв”ю (визначити завдання консультанта й психотехніки до лкожної стадії).
- •11.Збалансована таблиця альтернативних рішень (завдання консультанта, психотехніки).
- •12.Загальна структура консультативного процесу (еклектична) (б.Е.Гілланд і співроб.). Завдання консультанта та основні психотехніки до кожної стадії.
- •13. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •14.Основні вимоги до особистості консультанта.
- •15.Вплив професійної діяльності на особистість консультанта.
- •16.Зміст поняття "професійне вигорання" та способи його уникнення.
- •17.Професійна підготовка консультанта
- •19. Фізичні компоненти терапевтичного клімату. (обстановка психологічної консультації, структурування консультативного простору й часу консультування).
- •22. Методи вислуховування та їх функція в структурі процесу консультування
- •23. Директива як метод впливу, її застосування в різних теоретичних напрямах
- •24. Визначення поняття “консультативного контакту”.
- •26. Перенос у консультуванні: визначення, риси та значення.
- •27. .Контрперенос у консультуванні: причини та значення.
- •29. Поведінкові ознаки позитивного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •34. Види тестів та особливості їх застосування в практиці психологічного консультування.
- •35 Консультування тривожних клієнтів
- •37. Консультування вороже налаштованих й агресивних клієнтів.
- •38. Консультування “немотивованих” клієнтів.
- •39. Консультування істеричних осіб.
- •40. Консультування клієнтів, що переживають вину.
- •44.Консультування клієнтів при алкоголізмі.
- •45. Загальна характеристика основних підходів до розуміння функціонування психіки у психоаналітичній теорії з.Фройда.
- •46.Методологічні інновації з.Фройда .
- •49.Первинне інтерв’ю як психодіагностиічний та психотерапевтичний метод психоаналізу.
- •50.Стрижневі поняття аналітичної психології к.Г. Юнга.
- •51.Техніки аналітичної психології.
- •52.Невербальні техніки аналітичної психології.
- •53.Застосування методу юнгіанської піскової терапії в практиці психологічного консультування.
- •54.Підхід к.Г.Юнга до аналізу сновидінь.
- •55.Стрижневі поняття індивідуальної психології а.Адлера.
- •56.Психотехнічні прийоми та методи індивідуальної психології а.Адлера.
- •57. Стрижневі поняття, мета та завдання трансактного аналізу.
- •58.Загальна характеристика підходів до практики трансактного аналізу (структурний аналіз, трансактний аналіз, аналіз гри, аналіз сценарію).
- •60. Гештальт-підхід в психологічному консультуванні: стрижневі поняття, мета та завдання.
- •62. Ігри та вправи як психотехнічні прийоми гештальт-консультування.
- •63.Особливості роботи зі сновидіннями в гештальт-консультуванні.
- •64.Основні поняття поведінкового консультування.
- •65. Техніки і методи поведінкового консультування.
- •67. Застосування авс (аун) – схеми в практиці психологічного консультування.
- •68.Техніки раціонально-емотивного поведінкового консультування.
22. Методи вислуховування та їх функція в структурі процесу консультування
Вислуховування насамперед являє собою зворотний зв'язок із думками і почуттями клієнта, спонукає клієнта говорити про своє життя, про його труднощі і проблеми. У будь-якому випадку правильне вислуховування - це активний процес. Він охоплює усі види відчуттів плюс інтуїція, відображення й емпатія. Слухачеві необхідно виявляти зацікавленість і розуміння, однак не заважати оповідачеві залишатися в потоці переживань; консультант, що слухає клієнта, повинен бути розкутий і спостережливий, щоб почуті зізнання породжували рясний асоціативний потік. Виникаючі асоціації служать певними "ключами" до розуміння проблем клієнта. Але не слід безапеляційно спиратися на них, оскільки частина асоціацій і ідей пізніше не підтверджується і відкидається. Не потрібно ділитися з клієнтом своїми асоціаціями, тому що вони можуть бути абсолютно помилковими.
23. Директива як метод впливу, її застосування в різних теоретичних напрямах
Директива (вказівка) - це найсильніший метод впливу. Директиви -це фрази психолога, висловлені безпосередньо (прямо): що робити клієнтові, що йому говорити, як діяти в тих чи інших ситуаціях; це вказівка на виконання певних дій під час сесій чи конкретних завдань у проміжку між ними. Механізмами такого впливу в процесі консультації можуть бути навіювання, наслідування й переконання. Директиви що використовуються психологами різних теоретичних напрямків .: фантазія(гуманістична теорія), гештальт-метод (метод «гарячого крісла»),вільні асоціації (психодинамічна теорія), релаксація(поведінкова теорія), гіпнотичний транс.
24. Визначення поняття “консультативного контакту”.
Одна з найважливіших умов ефективної роботи психолога - контакт із клієнтом Гарантія такого контакту - професійне володіння не лише вербальними технічними засобами, але і такими найважливішими невербальними параметрами, як тон, контакт очей, паузи і т. д. 1. Консультативний контакт - це унікальний динамічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в позитивному напрямку й актуалізувати потенціал осмисленого життя 2. Консультативний контакт - це почуття й настанови, що учасники консультування випробують один стосовно іншого, і спосіб їхнього вираження Як бачимо із наведених визначень випливає, що консультативний контакт складає сутність процесу консультування. Особливо наголошується щирість, теплота, емпатія, повага, підтримка з боку консультанта і "передача" настанов клієнтам. Засвоєні під час консультативного контакту навички клієнт переносить на інші стосунки. 25.Риси консультативного контакту Практично усі визначення вітчизняних і зарубіжних науковців вказують на кілька унікальних рис консультативного контакту: o емоційність (консультативний контакт скоріше емоційний, чим когнітивний, він має на увазі дослідження переживань клієнтів); o Інтенсивність (оскільки контакт представляє ставлення і взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним); o динамічність (при зміні клієнта міняється і специфіка контакту); o конфіденційність (зобов'язання консультанта не поширювати зведення про клієнта сприяє довірчості); o надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієнтові ризикувати і намагатися поводитися по-новому); o сумлінність. Для встановлення обопільної довіри, консультантові особливо необхідні такі якості: щирість, здатність до емпатії і безумовна повага до людей.