12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.

Філософія і наука. Філософія є наукою, тому що: 1.наука - це систематичне знання, що потребує доказів і перевірки, складається з положень, які утворюють систему, реалізується принцип доведеності в науці, висновки науки мають проходити практичну перевірку, філософії притаманні всі ці ознаки. Філософи намагаються перевіряти свої висновки фактами. 2. головна цінність науки - істина, в філософї істині приділяється першочергова увага. 3. будь-яка наука має науковий апарат(методи, теорію і т.д.), філософії він притаманний. Принцип науковості потребує суворого визначення категорій. В філософії категорії мають нечіткі, розмиті краї. За допомогою категорій людина може змінювати своє відношення до світу так як світ вона змінити не може. Філософія - особлива наука - проблеми філософії неможливо вирішити, якщо проблема вирішилась, то це вже вважається проблемою іншої науки, кожне покоління заново вирішує філософські проблеми. Філософія і релігія. Релігія стояла біля джерел філософії. Остання виникла пізніше на досить високому етапі розвитку суспільства, самої людини, як людини, її теоретичного мислення. Релігія - специфічна форма духовно-практичного освоєння світу. Спільним для філософії і релігії є, насамперед, те, що вони представляють собою форми суспільної свідомості. Вони є історичними типами світогляду, певними способами духовно-практичного освоєння світу; Філософія і релігія найбільш віддалені від економічного базису суспільства; філософія і релігія є важливими складовими духовного життя суспільства. Разом з тим філософія і релігія мають суттєві відмінності: 1, предметом філософії є відношення “людина-світ”. Предметом релігії є Бог, його творіння; 2, філософія і релігія мають різну структуру. 3, філософія ґрунтується на доведенні. Релігія ґрунтується на вірі; 4, філософія є формою пізнання, способом проникнення у сутність явищ. Релігія є формою, способом інтерпретації (тлумачення) того, що є .5, філософія орієнтується, насамперед, на інтелект людини, її розум. Релігія діє, передусім, на почуття, емоції Філософія і право. Право - це норми, розпорядження, юридичні закони, а правосвідомість - це знання і оцінка діючого права у суспільній свідомості. Коли ми розглядаємо зв'язки філософії і права, то мова йде про право не як юридичну норму, закон, а про право як форму суспільної свідомості. Філософія і право є формами суспільної свідомості; філософія і право входять до духовної сфери суспільства як складові надбудови; філософія і право мають спільну виховну функцію. Окрім спільного, філософія і право мають суттєві відмінності. 1) У філософії і права - різні предмети осмислення дійсності. 2) у філософії відображаються об'єктивні закони розвитку світу. Що ж до права, то в ньому знаходять відображення юридичні закони, які встановлюються людьми в інтересах певних соціальних груп, 3) Філософія і право мають різну структуру. Філософія і мистецтво. Філософія і мистецтво є творчістю. Багато філософів належать і до лут-ри і до філософії. Різні вирази творчості людини: в філософії - концепції, с-ми розуміння, понять, а в мистецтві - картини, лут-ні твори, архітектура, в яких творець самовиражається.

Співвідношення філософського знання з наукою, мистецтвом, релігією

Філософія – специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук. Специфічними є її мова, методи і засоби дослідження, доводи, аргументація, характер дискусій.

Також специфіка філософського знання полягає в його плюралістичному, діалогічному і водночас толерантному стосовно інших точок зору характері.

Головна мета філософського пізнавального процесу – пошук істини, сенсу будь-якого буття. Центральне місце у філософії займає людина як суб’єкт діяльності, її походження, сутність, призначення і сенс її буття.

Філософія і наука досить сильно взаємозалежні, у них є багато загального, але є й істотні розходження. Тому філософію не можна однозначно зараховувати до науки і навпаки не можна заперечувати її науковість.

Філософія – окрема форма пізнання, що має наукові основи, що виявляє себе в ті моменти і в тих областях наукового знання, коли теоретичний потенціал у цих областях або малий, або взагалі відсутній.

Філософія і наука прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. На відміну від точних наук, філософії завжди притаманне особистісне відношення до явищ громадського життя. Жодна з наук не досліджує найскладніші світоглядні питання про сенс життя людини, про його смерть і безсмертя, про покликання людини в суспільстві. Для філософії ж усе це є одна з найважливіших її задач. Окрім цього, лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, постаючи обмеженими предметами, узагальнюють лише в їх межах.

Філософське знання є завжди світоглядним. Знання звільнене від світоглядно-оціночних моментів перестає бути філософським і стає водночас науковим.

Наука – не просто сукупність знань, а продукт певного роду діяльності. Діяльність ця носить специфічний тільки їй властивий характер і направлена на виробництво цих знань. Нові знання проходять перевірку в суспільній практиці, потреби якої є стимулом розвитку науки.

Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги.

в глибини процесів дійсності.

Співвідношення між філософією та релігією історично змінні і різноманітні. Протягом свого існування вони як протиставлялись один одному так і вступали в союз.

В загальному можна сказати, що філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, тобто дають людині найважливіші орієнтири. Обидві вони претендують на роль життєвого наставництва. Основним об’єктом відображення в релігійній свідомості є Бог як нібито Творець і Рятівник світу і людини. Відображення світу в даній формі суспільної свідомості здійснюється у вигляді фантазій і вірувань, почуттів і спонукань, культових дій. Релігія ґрунтується на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень (догм) в якості істинних, в той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те що розглядається, до рівня розуміння. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, із чим не погоджуватися.