72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності

Культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способів їх створення, вміння використовувати їх для подальшого прогресу людства, передавати від покоління до покоління. Культурна сукупність форм і способів людської діяльності, закріплених у створюваних людьми матеріальних і духовних цінностях і переданих від одного покоління до іншого. Культура є філософське поняття, що характеризує розвиток творчих сил і здібностей людини. Культура - це створений людиною світ.

Оволодіння культурою означає для людини піднесення його індивідуальної діяльності до загальних норм суспільства. Досягнутий суспільством рівень культури виступає як зразок діяльності та поведінки. Тому культура виробляє і самої людини. Він не тільки суб'єкт, але і об'єкт культури. Особистість проявляє свою індивідуальність в освоєнні і розвитку культури. Так як людина освоює культуру в діяльності, він творить її.

Культура є показник панування суспільства над природою, а отже, і показник панування особи над природою. Так як культура приборкує тваринну природу людини, змушуючи його дотримуватися норм штучного середовища, то культура є показник панування людини над своєю власною природою. Цю сторону культури відзначає 3. Фрейд. Він називає культуру механізмом соціального придушення і перетворення несвідомих потягів.

Розглядаючи матеріальну і духовну культуру необхідно вказати, що вони не тільки не протистоять один одному, а перебувають у суперечливій єдності: в матеріальній культурі завжди присутній елемент духовності; продукти ж духовної культури завжди одягнені в матеріальні форми.

Особливе місце в культурі людини займає його духовна культура. Вона виступає найважливішою системою виховання і освіти, тобто формування людини.

Різноманітними способами включається культура в рух історії. Висловлюють особистісну сторону діяльності людини в суспільстві, виконують важливу функцію трансляції досвіду, знань, результатів людської діяльності.

Будь-який винахід людини може перетвориться на чинник історичного розвитку і почати чинити на нього вплив. Прикладом тому може бути винахід ядерної зброї, яке з моменту свого винаходу почало впливати на хід науково-технічного прогресу. Для усунення цієї страшної загрози були створені різні комітети у багатьох країнах світу Багато винаходи не були реалізовані з різних причин, наприклад, винахід Ползуновим в 18 столітті парової машини (Росія просто не була до цього готова); роботи в галузі генетики радянських вчених і т.д. У ході громадського історичного процесу з тих "пропозицій", які йдуть з боку культури, даним товариством здійснюється як би "соціальний відбір" цих пропозицій і то яким він буде, залежить від поточного стану розвитку суспільства.

Культура - це своєрідний «генотип» суспільного організму, що визначає його будову і розвиток. Вона представлена в продуктах матеріальної і духовної праці, в соціальних нормах і духовних цінностях, у відношенні людини до природи і між людьми. Людський світ величезний і різноманітний, всі сфери людської діяльності переплетені і впливають один на одного. Наприклад політична культура буде містити в собі найкращі способи політичного вибору і дії, цінності й ідеали політичної перебудови суспільства, оптимальні форми соціальних взаємин людей. У моральної культури фіксується досягнутий суспільством рівень уявлення про добро і зло, честь, справедливість, обов’язок і т.д. Естетична культура суспільства включає в себе естетичні цінності (прекрасне, піднесене, трагічне і т.д.) способи їх створення і споживання. Культура не існує поза свого живого носія - людини. Індивід засвоює її через мову, виховання, живе спілкування. Степінь його прилучення до культури визначає міру його суспільного розвитку, міру людського в людині. Культура тісно пов'язана з пізнанням людини, з його науковою, художньо - естетичними формами. Культура дозволяє розвивати ці форми пізнання, якщо людина сама прагне до неї долучитися. Освоюючи методи впливу над природою, освоюючи природу і соціум, долучаючись до творів мистецтва, людина краще пізнає себе, суспільство, природу. Це в свою чергу впливає на його діяльність, життя, участь у суспільному виробництві. Розвиток пізнавальних здібностей людини веде до більш продуктивного і якіснго матеріального виробництва, до розвитку культури.