17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.

Поняття “матерія” є основним в матеріалістичному філософському вченні. Всі предмети і явища існують незалежно від свідомості людини, є різними формами прояву матерії в різних сферах реального світу.

Матеріалісти вже і в стародавні часи, і в середньовіччя, і тим більше в нові часи виходили з існування матерії як об’єктивної, незалежної від свідомості основи світу. Та все ж їх погляди на матерію були обмеженими. Сутність світу, його основа уявлялася абсолютною і незмінною. Ідею незмінності атомів вони ототожнювали з ідеєю незмінності матерії як субстанційної основи світу.

У XIX ст. вперше в історії філософії поняття матерії стали виражати через найбільш загальні властивості всіх предметів, явищ природи і суспільства, вказуючи на існування їх незалежно від свідомості людей.

Вже в старовині філософи намагалися представити видиме різноманіття речей як прояв видимого початку. Це загальна, нестворювана і незнищувана основа всіх речей одержала назву субстанції. Формування субстанції – це і формування наукового розуміння матерії. В Стародавній Греції під субстанцією матеріалісти розуміли конкретну речовину. Старогрецькі атомісти вважали, що субстанція це атом, все складається з атомів і пустоти. У філософії і природознавстві нового часу, а також в роботах Ньютона, Ломоносова одержали розвиток анатомічні ідеї. З кінця 16 ст.до початку 19 ст. панувала механістична картина світу. Матерія розглядалася як сукупність неподільних атомів, які наділені геометричними і механічними властивостями: масою, протяжністю, формою, непроникністю і здатністю переміщатися. Але в цей час були виказані і інші ідеї про матерію: 1) про саморух в матерії 2) матерія розумілася як абстрактне поняття, в якому відображені властивості багатоманітних речовин. 3) матерії властива внутрішньо думка.

Суб’єктивні ідеалісти ототожнювали матерію з сукупністю відчуттів. Об’єктивні ідеалісти вважали, що матерія пасивна, інертна. Життя додає їй ідею. Отже і для матеріалізму і для ідеалізму характерне ототожнення матерії з речовиною, з конкретними формами її прояву.

Залишається один спосіб визначити матерію: виділити загальну ознаку, що характеризує будь-які її види незалежно від того, пізнані вони або будуть пізнані в майбутньому.

Був зроблений філософський висновок, що всі об’єкти природи необхідно розглядати, як результат еволюції Ця гіпотеза стала передумовою відкриття подільності атома, що у свою чергу вимагало по-новому підходити до визначення матерії.

Розкриваючи властивості матерії, перш за все, необхідно відзначити, що головна з них – бути об’єктивною реальністю, тобто існувати зовні і незалежно від людської свідомості.

До числа інших властивостей матерії, які розкривають її визначаючу властивість, слід віднести субстанційність, активність, вічність і невичерпність, властивість відображати, структурність.

Субстанційність матерії як її властивість означає, що об’єктивна реальність є внутрішньою причиною свого існування, руху, розвитку.

Активність матерії як внутрішня властивість виявляється в тому, що вона завдяки внутрішнім причинам знаходиться в безперервному русі, змінюється, розвивається.

Вічність і невичерпність матерії полягає в тому, що об’єктивна реальність не виникає з нічого і безслідно не зникає, існувала і існуватиме вічно.

Матерія характеризується також “структурністю”, що є єдністю розчленованих, внутрішньо взаємозв’язаних частин матеріального світу.

На основі властивості структурності матерії слід зробити важливий висновок, згідно якого матеріальний світ існує в нескінченно різноманітних системах, які є внутрішньо організованою, впорядкуваною безліччю тісно пов’язаних елементів об’єктивної реальності.

Простір є загальною формою буття матерії, виражає протяжність матеріальних утворень і співвідношення кожного з них з іншими тілами. Простір невіддільний від часу, вони знаходяться в постійному взаємозв’язку. Час – це також загальна форма буття матерії, що вказує на тривалість існування матеріальних утворень і співвідношення кожного з них з попередніми і наступними об’єктивними структурами.

Розвиток як спосіб існування матерії – об’єктивної реальності – припускає, що осягаюча її суб’єктивна реальність (свідомість) також повинна бути багаторівневою, системною, такою, що розвивається.

Спосіб існування об’єктивної реальності, форми буття матерії характеризуються не лише внутрішніми силами розвитку, а і глибокими зв’язками.