78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.

Основні форми суспільної свідомості. Їх взаємозв'язок і взаємовплив

Зазвичай називають шість форм суспільної свідомості:

Мистецтво (Мистецьке свідомість)

Наука (у т.ч. філософія)

Мораль

Правосвідомість (Право)

Релігія (буддизм, християнство, іудаїзм та іслам) - на ранніх етапах розвитку людства загальна форма суспільної свідомості, що зародилася ок. 40-50 тис. років тому

Ідеологія (Політична свідомість) - найвища форма суспільної свідомості

Форми суспільної свідомості залежать від життя, пристрої соціальних інститутів, організації процесу пізнання і т. д. Тому вони завжди тісно пов'язані з певного типу суспільними відносинами: економічними, політичними, моральними, естетичними, відносинами між членами наукового співтовариства і ін

Свідомость, як вища форма відображення дійсності

Свідомість - найвища, притаманна тільки людям і зв`язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагаль-ненному і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбачанні іх результатів, в розумному регулюванні і самоконтролю поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.

Основними елементами свідомості, які перебувають в діалектичному взаємозв`язку, це: усвідомлення явищ, знання, самосвідомість, емоції, воля. Розвиток свідомості - це насамперед збагачення ії новим знанням про навколишній світ і про саму людину. Пізнання речей має різний рівень, глибину проникнення в об`єкт і ступінь явності розуміння. Звідси повсякденне, наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а також чуттєвий і раціональний рівні свідомості

В контексті дослідження свідомості особливої уваги заслуговує питання про свободу думки, волі, діяльності. Проблема свободи - одна з головних і притому найскладніших в історії філософського, а також релігійного мислення. Крім загальносвітоглядних, вона має свої психологічні, соціальні, політологічні аспекти, які розглядаються відповідними науками.

Свобода — це сутнісна властивість людини. З появою людини як свідомої, розумної, творчої істоти в одній точці Всесвіту були розірвані ланцюги стихійної, ''сліпої'' необхідності і такої ж сліпої випадковості, з'явився зовсім новий феномен — свобода. У своїх найглибших витоках свобода не є чимось надприродним. її загальною онтологічною рисою (тобто такою, що випливає з самої природи буття) є притаманна матерії здатність до саморуху. Ще славетний давньогрецький філософ Епікур приписав атомам властивість спонтанно (самодовільно) відхилятись від напрямку свого руху в просторі і тим самим вніс корективи до уявлення про панування в світі лише непорушної необхідності, однозначного причинного зв'язку. Проте в неживій, нерозумній природі свобода ще відсутня. її найближчими, безпосередніми передумовами є свідомість, мислення, воля, які підносять людину над природою, роблять її не твариною, а творцем.

Отже, людина, завдяки своїй свідомій, планомірній, розумно-вільній діяльності, сама стає особливим фактором еволюції природи — спочатку земної, а з часом і позаземної, — фактором космічної еволюції, який здатний підвищувати рівень організації природи.