- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
- •2.Генезис філософії . Загальне уявлення про філософські категорії , їх зв'язок з практикою.
- •3.Предмет, функції і структура філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6.Три головних питання філософії по Канту. Їх зв'язок з питанням про співвідношення свідомості і буття і зі структурою філософії.
- •7. .Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблеми методу «стилю» філософствування.Діалектика і догматизм
- •9.Проблеми методу «стилю» філософствування. Діалектика , софістика і еклектика.
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11.Філософія у системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія і субстанція.
- •15. Об'єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм
- •17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.
- •18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
- •19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •21.Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору і часу.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26.Свідомість і самосвідомість.
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук - фізіології вищої нервової діяльності, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт , ідея , гіпотеза і теорія.
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод
- •47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення
- •48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об'єкту
- •50.Зміст і форма.Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання.
- •51.Необхідність і випадковість.Осмислення висновків сінергетики для поглиблення розуміння цих категорій.
- •52.Можливість і дійсність
- •53. Категорії цілого і частини
- •54.Причина і наслідок
- •55.Категорії всезагального , особливого і одиничного.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •59.Закон єдності і взаємодії протилежностей
- •60.Закон заперечення заперечення
- •61. Предмет соціальної філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •65.Людина як суб’єкт предметно – практичної діяльності, роль праці і мови у процесі антропогенезу
- •66. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність. Потреби та інтереси. Важливі умови формування сутності людини.
- •68.Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •69.Гуманізм як явище і філософське поняття
- •71.Цивілізація — як категорія соціальної філософії
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільноти людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
- •80.Правова свідомість, ії роль у житті суспільства, розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
У суспільній свідомості можна виділити два рівні: буденно-практична свідомість і науково-теоретична свідомість.
Перша виступає як сукупність уявлень, звичок, думок, соціальних настроїв, які формуються перш за все умовами життя індивідів і соціальних груп. Вони виявляються в повсякденному, повсякденного життя людей, і останні не замислюються над тим, звідки беруться ці погляди і що собою представляє суспільство, що їх породило.
На ранніх щаблях історії суспільства свідомість людей було безпосередньо вплетене в їх матеріальну діяльність: у знаряддях виробництва, в прийомах їхнього використання, у мові, а також у ритуальних танцях, піснях і т. д. закріплювалися і передавалися знання та навички, накопичені в даному колективі .
Розвиток суспільного виробництва призвело до поділу суспільства на класи і відділення розумової праці від фізичної. Це створило можливість для існування теоретичного мислення, відокремленого від повсякденної практичної діяльності людей.
З появою працівників розумової праці (жерців, філософів, політичних діячів) елементи суспільної свідомості узагальнюються, систематизуються. Поступово складаються й розвиваються теорії, що характеризують різні моменти життя суспільства. Кожна теорія так чи інакше відображає і пояснює ті чи інші форми суспільних відносин, будь то питання про управління державою, або оцінка вчинків людей, або з'ясування законів історії.
Освоєння світу в теоретичній формі являє собою важливий етап у розвитку суспільної свідомості. Спочатку всі теоретичні уявлення концентрувалися в філософії. Але дуже скоро різні галузі знання виділяються в більш-менш самостійні науки, які оформляються у дві великі гілки теоретичного знання: вчення про природу і вчення про суспільство.
Поява класів і держави, а разом з ними політики і права значно змінило і ускладнило суспільне життя, що знайшло своє відображення і в сфері свідомості. Для характеристики особливостей останнього необхідно ввести поняття «ідеологія» і «суспільна психологія».
Ідеологією називають систему теоретичних поглядів (що стосуються життя суспільства), в якій виражені інтереси великих соціальних груп. Громадської психологією називають сукупність звичних уявлень різних соціальних груп про суспільство, а також соціальні почуття і настрої, що складаються на основі практики повсякденного життя.
Таким чином, розглядаючи суспільну свідомість, ми в кожному з його рівнів, тобто і в теоретичному і в буденно-практичному, виділяємо ту частину, яка відноситься до соціального життя людей, позначаючи її відповідно як ідеологія і суспільна психологія. Зрозуміло, в реальній історичній дійсності ідеологія і суспільна психологія не відокремлені один від одного . Навпаки, у живому, функціонуючому організмі суспільства вони тісно сплітаються і постійно впливають один на одного. Наприклад, стихійний протест пригноблених мас служить основою, на якій виникають соціалістичні теорії, а ці останні, проникаючи в свідомість трудящих, у свою чергу, сприяють зміни перш сформованих поглядів, оцінок, норм поведінки.
Суспільна свідомість відіграє велику роль в житті суспільства, виконуючи ряд функцій, серед яких відзначимо лише основні, найбільш суттєві.