- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
- •2.Генезис філософії . Загальне уявлення про філософські категорії , їх зв'язок з практикою.
- •3.Предмет, функції і структура філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6.Три головних питання філософії по Канту. Їх зв'язок з питанням про співвідношення свідомості і буття і зі структурою філософії.
- •7. .Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблеми методу «стилю» філософствування.Діалектика і догматизм
- •9.Проблеми методу «стилю» філософствування. Діалектика , софістика і еклектика.
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11.Філософія у системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія і субстанція.
- •15. Об'єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм
- •17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.
- •18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
- •19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •21.Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору і часу.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26.Свідомість і самосвідомість.
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук - фізіології вищої нервової діяльності, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт , ідея , гіпотеза і теорія.
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод
- •47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення
- •48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об'єкту
- •50.Зміст і форма.Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання.
- •51.Необхідність і випадковість.Осмислення висновків сінергетики для поглиблення розуміння цих категорій.
- •52.Можливість і дійсність
- •53. Категорії цілого і частини
- •54.Причина і наслідок
- •55.Категорії всезагального , особливого і одиничного.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •59.Закон єдності і взаємодії протилежностей
- •60.Закон заперечення заперечення
- •61. Предмет соціальної філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •65.Людина як суб’єкт предметно – практичної діяльності, роль праці і мови у процесі антропогенезу
- •66. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність. Потреби та інтереси. Важливі умови формування сутності людини.
- •68.Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •69.Гуманізм як явище і філософське поняття
- •71.Цивілізація — як категорія соціальної філософії
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільноти людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
- •80.Правова свідомість, ії роль у житті суспільства, розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
Пізнання – суспільно-історичний процес творчої діяльності людей, формуючий їх знання, на основі яких виникають цілі і мотиви людських дій.
Пізнання – взаємодія суб’єкта (той, хто пізнає) і об’єкту (фрагмент дійсності, який потрапляє в сферу пізнавальної діяльності суб’єкта), віддзеркалення об’єкту суб’єктом.
Види пізнання:
- міфологічне (одна з перших форм світогляду);
- релігійне;
- художнє;
- буденне (життєвий досвід, здоровий глузд);
- філософське (спосіб рефлексії збагнення світу);
- наукове.
Видам пізнання відповідають типи знання (знання буденне, знання наукове і т.д.).
Ступені пізнання:
- плотське пізнання;
- раціональне пізнання.
Єдиним джерелом пізнання об’єктивного світу є чуттєве відображення у формах відчуттів (ощущений), сприймань (восприятия) і уявлень (представления). У відчуттях кожен з органів чуття специфічним для нього способом відображує окремі властивості, сторони речей (колір, звук, запах, твердість тощо). Сприйняття – це відображення властивостей предмету, взятого як ціле. Уявлення – наочний цілісний образ речі, що виникає на основі уяви і минулого чуттєвого досвіду, який зберігається і утворюється в пам’яті узагальнено.
Органи чуття засвідчують залежність властивостей предметів, що сприймаються, від умов сприймання – навколишніх явищ і стану органів чуття. Органи чуття відображають усю різноманітність властивостей предметів у конкретних умовах, що змінюються. Але саме залежність властивостей, що сприймаються, від умов сприйняття вказує на те, що чуттєвому відображенню доступні лише зовнішні, змінні, несуттєві, випадкові ознаки предметів, тобто їх явища, а не суть. Діалектичний підхід до пізнання дозволяє вважати чуттєві дані єдиним джерелом знання, але не зводити усе знання до сукупності чуттєвих даних.
Почуттєве знання доступне не лише людині, але й тваринам. По-справжньому людське знання є абстрактно-логічне знання у формі понять, суджень і умовиводів, досягається діяльністю розуму, мислення, унаслідок чого пов’язаний з ним етап пізнання називають раціональним пізнанням. Раціональне пізнання здійснюється шляхом абстрагування, ідеалізації, екстраполяції і конструювання.
Людське пізнання в цілому – це єдність чуттєвого і раціонального. Люди ставлять перед собою певні завдання і тлумачать результати пізнання на рівні раціонального мислення, а потрібну інформацію дістають за допомогою органів чуття і приладів.
В процесі розвитку філософії склалося 2 основні напрямки щодо співвідношення чуттєвого та раціонального пізнання: 1. сенсуалізм (предст. Джон Локк, Дідро, суть: „у мисленні нема нічого, що раніше не було у відчуттях”, тому справжнє пізнання - це емпіричне пізнання, що засноване на чуттєвому досвіді, тобто єдиним джерелом знань є відчуття. 2. раціоналізм (предст. Рене де Карт, Лейбніц, суть: справжнє достовірне знання не може бути отримане емпіричним шляхом за допомогою досвіду, знання мають лише одне джерело і це наш розум. Діалектика об'єднує їх, каже що це 2 форми одного і того ж процесу. Ця дискусія між сенсуалістами і раціоналістами була вирішена у діалектичній філософії, яка стверджує, що не буває раціонального пізнання поза чуттєвим і навпаки. Чуттєве та раціональне пізнання знаходяться в органічній єдності та взаємодії. Структура чуттєвого пізнання:
1. відчуття (фіксують певні властивості речей, н-д: яблуко - кисле, кругле, тверде, червоне, ароматне),
2. сприйняття(дають можливість поєднати відчуття та створити певний образ речі, присутнє раціональне мислення),
3. уявлення(відтворення образу речі без безпосереднього контакту з річчю).
Структура раціонального пізнання:
1.поняття(це логічна форма, в якій відображаються загальні риси, властивості, ознаки певних речей, явищ, предметів);
2. судження(це раціональна форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується. Існує у формі речення. (Н.д. Україна - це європейська демократична держава);
3. умовивід(це форма раціонального мислення, за допомогою якої отримують нове знання на основі висновку з двох або більше суджень(н.д В усіх вузах України вивчають філософію. ”ОНЮА” - вищий навчальний заклад. Висновок: у всіх вузах України вивчається філософія)
Інтуїція - це здатність людини осягнути істину, передбачити істину, передбачити ситуацію втручання. Це здатність суб'єкта робити в процесі пізнання висновок, що є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації.
Етапи інтуїтивного пізнання:
1.Визначення проблеми;
2. пошуки рішення(підготовчий етап(відбувається на рівні свідомості)
3. підсвідомий(незрозумілий нам, ми його пояснити не можемо);
4.здобуття рішення(отримання знання) - це знання є раптовим, неусвідомленим, незрозумілим, потребує перевірки.