
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення.
- •2.Генезис філософії . Загальне уявлення про філософські категорії , їх зв'язок з практикою.
- •3.Предмет, функції і структура філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду.
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6.Три головних питання філософії по Канту. Їх зв'язок з питанням про співвідношення свідомості і буття і зі структурою філософії.
- •7. .Структура логічного вираження дійсності. Розсудок і розум.
- •8. Проблеми методу «стилю» філософствування.Діалектика і догматизм
- •9.Проблеми методу «стилю» філософствування. Діалектика , софістика і еклектика.
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11.Філософія у системі культури.
- •12.Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості.
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14.Філософський зміст проблеми буття. Буття, матерія і субстанція.
- •15. Об'єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуалізм. Матеріалізм і ідеалізм
- •17.Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії.
- •18.Матерія як субстрат і матерія як субстанція.
- •19.Поняття руху. Рух , змінність і спокій.
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •21.Простір і час як форми існування матерії. Філософія і наука про абсолютність та відносність простору і часу.
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє протиріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26.Свідомість і самосвідомість.
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук - фізіології вищої нервової діяльності, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб'єкт і об'єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37.Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції у процесі пізнання.
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт , ідея , гіпотеза і теорія.
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •46 Метод сходження від абстрактного до конкретного як системний метод
- •47. Категорії сфери буття - якість, кількість, міра, становлення
- •48.Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності.
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об'єкту
- •50.Зміст і форма.Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання.
- •51.Необхідність і випадковість.Осмислення висновків сінергетики для поглиблення розуміння цих категорій.
- •52.Можливість і дійсність
- •53. Категорії цілого і частини
- •54.Причина і наслідок
- •55.Категорії всезагального , особливого і одиничного.
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
- •59.Закон єдності і взаємодії протилежностей
- •60.Закон заперечення заперечення
- •61. Предмет соціальної філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •65.Людина як суб’єкт предметно – практичної діяльності, роль праці і мови у процесі антропогенезу
- •66. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність. Потреби та інтереси. Важливі умови формування сутності людини.
- •68.Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •69.Гуманізм як явище і філософське поняття
- •71.Цивілізація — як категорія соціальної філософії
- •72. Культура як соціально-діяльнісна форма людської дійсності
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільноти людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практична та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука.
- •78. Основні форми суспільної свідомості. Взаємозв’язок та взаємовплив.
- •79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
- •80.Правова свідомість, ії роль у житті суспільства, розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її розуміння. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •88. Критерії прогресу суспільства і особистості
- •89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
- •90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
79. Політична свідомість, її місце у духовному житті суспільства
Політична
свідомість
- одна з центральних категорій політології,
яка характеризує суб'єктивну сторону
політичної системи. За своїм змістом
політична свідомість - ця складне явище,
в узагальненій формі що відображає
ступінь представлень громадян про
політику і раціонального до неї
відношення.
Політична свідомість, рівні, функції,
форми.
Суб'єктивна сторона політичного життя
знаходить своє віддзеркалення в
політичній свідомості. Політична
свідомість здатна випереджати практику,
прогнозувати розвиток суспільно-політичних
процесів. Отже, вона здатна справляти
значний вплив на політичне життя, на
динаміку політичної культури суспільства.
Крім того, від рівня політичної свідомості
багато в чому залежить політична
поведінка, характер політичної діяльності,
як окремих людей, так і їх суспільно-політичних
об'єднань.
Політична
свідомість
- це усвідомлення сфери політики
соціальними суб'єктами (індивідами,
групами, спільнотами та ін.).
В
структуру політичної свідомості
включаються політичні норми і цінності,
політичні переконання і уявлення,
теоретичні і емпіричні знання. Політична
свідомість формується в процесі
політичної соціалізації.
Політична
свідомість взаємозв'язана і взаємодіє
з іншою форою суспільної свідомості:
економічними переконаннями, правовими
теоріями і нормами, філософськими
навчаннями, етичними концепціями,
естетичними цінностями, художніми
поглядами.
Функції
політичної свідомості:
пізнавально-інформаційна - пізнання світу політики, отримання політичної інформації;
оцінна - оцінка політичної дійсності і формування політичних поглядів, переконань, позицій;
регулятивна - регулює соціальну поведінку людей на основі сприйняття дійсності, а також на основі сукупності що виробляються їм політичних ідей, норм, уявлень і переконань;
мобілізуюча - спонукає людей до політично орієнтованої поведінки, до участі в суспільному житті ради відстоювання своїх соціально-політичних інтересів.
Політична
свідомість
- системна освіта, що має різні рівні:
теоретичний - представлений різними роду концепціями, ідеями, переконаннями, що мають політичний характер. Усвідомлення політики на теоретичному рівні дозволяє:
а)
ставити і вирішувати її найважливішу
мету і задачі - як фундаментальні
(стратегічні), так і поточні (тактичні);
б)
визначати засоби і методи їх досягнення;
в)
визначати напрями і шляхи
організаційно-політичного забезпечення
рішення наспілих проблем;
г)
виробляти концептуальні підходи до
соціального контролю ходу виконання
політичних рішень і цільових програм;
д)
коректувати політику з урахуванням
даних політичного досвіду.
емпіричний - базується на безпосередній практиці, участі в політичному процесі різних соціальних спільнот. Даний рівень відображає політичну дійсність у формі відчуттів, ілюзій, переживань, уявлень.
буденний - характеризує сукупність виникаючих безпосередньо з буденного життя ідей, поглядів суспільного класу, соціального прошарку або групи людей. Даному рівню властиві яскраво виражені соціально-психологічні риси: настрої, відчуття, емоції.
Формами
політичної свідомості
виступають індивідуальне, групове і
масове.
Індивідуальна
політична свідомість формується в
процесі політичної соціалізації і
виражає здатність особи оцінювати
політику і діяти в ній.
Носіями
групової свідомості виступають політичні
партії і інші політичні організації і
об'єднання.
Масова
політична свідомість виражає
опосередкований рівень і зміст потреб
суспільства. Воно відображає також
характер знань суспільства про політичну
дійсність. Масова свідомість вельми
динамічно. Воно випробовує на собі дію
безлічі чинників: різні соціальні
потрясіння, зміст конкретної історичної
ситуації і багато що ін.