3.Предмет, функції і структура філософії

Філосо́фія(відгрец.в дослівному перекладі «любов домудрості»— особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципиреальностііпізнання,буттялюдини, відносинлюдиниісвіту. Також під філософією розуміють форму людськогомислення, теоретичну формусвітогляду.

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують принципами для інших істин. Як наука, філософія встановлює свої істини шляхомдослідженняідоведення.

Знання функцій філософії дає змогу розкрити механізм виникнення і розв'язання філософських проблем.

До числа основних функцій філософії слід віднести:

• методологічну,

• ідеологічну,

• гносеологічну,

• світоглядну,

• практично-діяльну.

Інші філософи визначають функції таким чином:

• світоглядна,

• онтологічна,

• гносеологічна,

• методологічна,

• ціннісна

• праксеологічна .

Також є і таке визначення функцій:

• світоглядна

• гносеологічна

• методологічна

• информаційно-комунікатива

• ціннісно-ориентуюча

• критична

• інтегруюча

• ідеологічна

• виховна

• прогностична

• проектувальна

• Світоглядна.Філософія - це світоглядне знання; воно допомагає формувати світогляд в цілому і виконує роль ядра і систематизує факторасвітогляду.

• Методологічна.Філософія виступає загальним методом для інших видів і форм знання. Філософія розробляє і пропонує найбільш прийнятні і раціональні способи і підходи людини до дійсності, виступає загальною духовною базою для приватних видів знання і людської діяльності.

• Гносеологічна. Філософія формує спосіб пізнавального відношення людини до світу. Вона дає загальні установки на пізнання, роз'яснює зміст основних понять пізнавальної діяльності.

• Ціннісно-орієнтирів. Філософія залучає людину до світу духовних цінностей. Вона не тільки дає знання про цінності, але ще і направляє (орієнтує) людини у світі цінностей.

• Критично-перетворююча. Філософія повинна вчити людини сумніватися, критично оцінювати себе і дійсність Філософія - це завжди сумнів, роздуми, питання, а не крапка, не істина в останній інстанції.

• Культурологічна. Філософія не просто частина культури, а головне зосередження духовної культури. Осягаючи філософію, людина пізнає і плекає в собі й навколишньому світі культуру, тобто духовно розвивається сам і збільшує духовність буття.

Структура філософії за сферами реальності

• філософія природи, світу і космосу:

  • онтологія

  • натурфілософія

  • космологія

• філософія суспільства та суспільної історії:

  • соціологія

  • соціальна філософія

  • філософія історії

  • культурологія

  • етнофілософія

• філософія людини з її особливостями, здібностями і властивостями:

  • філософська антропологія

  • антропософія

  • структурна антропологія

  • соціобіологія

• філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів:

  • логіка

  • гносеологія

  • етика

  • естетика

  • філософія релігії

  • філософія права

  • історія філософії

  • ноологія

4.Філософія як теоретична основа світогляду.

Запроваджений до людського лексикону Кантом термін "світогляд" не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, – це споглядальне, просвітницьке тлумачення, – а не активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії. Світогляд з цих позицій є системою принципів та знань, ідеалів , цінностей, надій та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають діяльність індивіда, або соціального суб'єкта, й органічно входять до його вчинків і норм мислення. За невідповідності між думкою та дією розквітає соціальна мімікрія, конформізм, лицемірство, тобто починається глибинна криза існуючих світоглядних цінностей. Тоді постає проблема розробки нових цінностей і світогляду. Без цього суспільство не може функціонувати, оскільки світогляд є формою його суспільної самосвідомості, через яку суб'єкт усвідомлює свою соціальну сутність і оцінює свою духовно-практичну діяльність. Ще раз підкреслимо, що світогляд – не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки. Світогляд за самою своєю суттю є універсальним, оскільки інтегрує знання і почуття у переконання, а також практичним, оскільки орієнтує на вирішення найважливіших проблем людського існування, виражає імперативи поведінки людини та сенс її життя. В цьому і полягає функціональне призначення світогляду. Світогляд – постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства. Найбільш вивченими історичними формами його є міф та релігія.