62. Розвиток культури національних меншин в сучасній Україні

В Україні розроблена і створена законодавча база з питань збереження ідентичності і культурної самобутності національних меншин, що відповідає світовим стандартам.

У статті 6 Закону України «Про національні меншини в Україні» зазначено, що держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації. Пам’ятки історії і культури національних меншин в Україні охороняються законом.

Одним з останніх проявів уваги нашої держави до проблем національних меншин є Розпорядження Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігій і церкви», в якому наголошується на необхідності розробити державну програму зміцнення міжнаціонального миру та злагоди в Україні, запобігання виникненню міжетнічних, міжконфесійних конфліктів, передбачивши, зокрема, конкретні заходи з утвердження ідей міжнаціональної злагоди, толерантності у відносинах між представниками різних національностей та конфесій, підтримки національних культурних традицій.

На сьогодні в Україні створені та активно діють понад 780 національно-культурних товариств. Найчисельніші з них: російське, єврейське, польське, угорське, грецьке, болгарське. Всі вони входять до Асоціації національно-культурних об’єднань України. Мета діяльності асоціації – забезпечення прав національних меншин на рівні європейських та міжнародних стандартів.

У країні послідовно розбудовується культурно мистецьке життя національних меншин, йдуть пошуки вирішення проблем їхньої освіти, дозвілля, відродження національних традицій. Здійснюється ряд заходів, спрямованих на гарантоване забезпечення політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод, розвитку національної самосвідомості та самовиявлення етносів України.

Значна активізація роботи товариств посприяла створенню ряду нових аматорських художніх колективів, проведенню як національних так і поліетнічних культурно-мистецьких акцій, етнокультурологічних конференцій, фестивалів дитячої творчості тощо. Серед них варто згадати: широкомасштабний культурологічно-мистецький проект «Україна – відкритий світ», Всеукраїнський форум національних меншин «Всі ми діти твої, Україно!», культурно-мистецьку акцію до Дня захисту дітей «Дітям наші серця», Всеукраїнську виставку до Днів слов'янської писемності і культури «Скарби слов'янського світу», Всеукраїнський фестиваль театрів національних меншин України «Етно-діа-сфера», Всеукраїнській фестиваль корейської культури в Україні «Кореяда», новорічно-різдвяну мистецьку акцію «Київ золотоверхий єднає...», що стали вже традиційними в Україні.

У державних музеях України створюються експозиції, що висвітлюють питання історії культури, побуту, традицій національних меншин.

З кожним роком збільшується кількість громадських національних організацій, які співпрацюють з органами влади та органами місцевого самоврядування, постійно зростає їх членство, рівень та масштабність культурологічних заходів. Більшість товариств характеризується наявністю потенціалу для відродження історії, мови, збереження самобутньої культури, а також досить високим ступенем взаєморозуміння.

Одночасно, слід відзначити, що існують і певні невирішені проблеми. Відтак, в основному діяльність громадських організацій національних меншин шин здійснюється за рахунок членських внесків та спонсорської допомоги. Мають місце труднощі, пов’язані з недостатнім фінансуванням заходів. Великих зусиль потребує забезпечення повноцінного функціонування недільних шкіл, створення теле-, радіопрограм, підтримка аматорських художніх колективів. Через відсутність коштів припинено випуск програм про життя національних меншин на деяких обласних телебаченнях. Залишається актуальною проблема створення Центру культур етнічних спільнот у кожному місті та забезпечення національно-культурних об’єднань приміщеннями на пільгових засадах. Далеко не в повній мірі забезпечуються етнічні меншини друкованими виданнями, підручниками, довідковою та художньою літературою, у тому числі, мовами національних меншин.