50. Пам'ятники та діячі культури Вашого краю.

У сучасній Одесі достатньо велика кількість пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіалів, скульптурних композицій та фігур.

Театр опери і балети (друга назва - Одеський оперний театр) знаменитий перш за все своєю архітектурою, а по своєму плануванню і за технічними даними не поступається кращим в Європі. Будівля театру свого часу вважалася одним з кращих в світі і залишається головною визначною пам’яткою міста.

Будівля театру виконана в стилі віденського «бароко», який був основним у вропейськом мистецтві з кінця XVI і до середини XVIII століття. Над фасадом підноситься скульптурна група, що зображає одну з муз, - покровительку мистецтва Мельпомену. Вона сидить в колісниці, запряженій чотирма розлюченими пантерами, які скорені нею.

Трохи нижче розташовані скульптурні групи, також на сюжети із стародавньої міфології. Зліва - Орфей грає на кіфарі для кентавра; справа - Терпсихора (сестра Мельпомени і муза танцю) танцює з дівчинкою.

Якщо після оперного театру ви підете у бік потьомкінських сходів, то обязателньо побачите пам’ятник першому губернаторові Одеси - Дюку де Рішельє.

Пам’ятник Дюку де Рішельє був відкритий в 1828 році, а під час Кримської війни в результаті обстрілу Одеси англо-франзуськімі військами одне з гарматних ядер вибухнуло біля пам’ятника. Пізніше дірку залатали бронзовою латочкою, яка формою схожа на гарматне ядро.

Потьомкінські сходи - найвідоміша визначна пам’ятка Одеси. Сходи були побудовані в 1841 році, а на її будівництво в загальній сумі було витрачено більше 4 років роботи. Найцікавіше в конструкції потьомкінських сходів те, що, знаходячись вгорі, ви не бачите сходинки, а тільки прольоти. І навпаки - знаходячись вгорі, ви бачите тільки ступеня і ніяких прольотів. Це оптична ілюзія. На потьомкінських сходах (особливо біля її підніжжя) звичайні багато продавців сувенірів і подарунків для туристів. Але будьте акуратні - там же буває багато охочих вам погадати по руці.

Самі потьомкінські сходи упираються в морський порт, в якому багато компаній пропонують прогулянку на катерах тривалістю годину-півтора. Якщо ви вирішите підкотитися на катері, обов′язково купите булочку або будь-який інший борошняний виріб, оскільки вас вже чекатимуть чай, який хапає підкинуті шматочки хліба прямо на льоту.

Після важкого сходження на потьомкінські сходи, відпочиньте на тінистої алеї Приморського бульвару. Цей бульвар розташований відразу у потьомкінських Сходів. Він часто використовувався для зйомок численних радянських фільмів. І є одним з найживописніших місць в Одесі.

Приморський бульвар - один з кращих містобудівних ансамблів архітектури класицизму України.

Він не тільки красивий, але і вдало здійснює зв′язок центральної частини міста з морем і є парадним фасадом при в′їзді до Одеси з боку моря.

51. Діяльність митців культури України в 50-80-х рр. XX ст

Атмосфера кінця 50-х років сприяла формуванню молодої генерації так званих шістдесятників, які у змінених обставинах і новими методами продовжили працю на культурному й національному підгрунті. Ця генерація українських інтелектуалів, насамперед письменників, своєю непримеренністю до існуючої дійсності протестувала проти пануючої атмосфери зневаги до особистості, боролася за національні культурні цінності, свободу і людську гідність.

“Шістдесятники” представлені письменниками Л.Костенко, В.Симоненко,І.Драчем, літературними критиками І.Світличним, Є.Сверстюком та багатьма іншими, проти яких після їхнього короткочасного яскравого дебюту почалося цькування з боку влади. Одних було змушено до мовчання, деякі зламалися, інших ув`язнено.У період хрущовської відлиги спостерігався розвиток науки в Україні. Слід відзначити таких вчених світового рівня, як Є.Патон, О.Богомолець, О.Антонов, В.Глушков, М.Амосов та інші. Набувають подальшого розвитку природничі і фізико-математичні, науково-технічні й медичні науки, виникають нові наукові галузі, зокрема кібернетика.Із початку 70-х рр. почала провадитись цілеспрямована русифікаці, а в сферах суспільних і гуманітарних наук настав тотальний диктат. 70-ті роки – найбільш складний і суперечливий період розвитку української культури. В умовах застою і регресії, які починають визначати характер суспільного життя, утверджується зневажливе, нігілістичне ставлення до мови, історії, літератури, мистецтва, що, зокрема, виявилось у звуженні сфери функціонування рідної мови, у забороні деяких художніх творів, пов`язаних зі сторінками боротьби за національну гідність, переслідування діячів культури.

В українській культурі єдиним правильним методом продовжував визнаватись соціалістичний реалізм.Великого розголосу у 70-х роках набула Українська Гельсінська група, яка виступала в культурній опозиції ідеологічному диктатові. Свою діяльність вона спрямовує на відстоювання людини. Саме в цей період все більш відчутною стає загальна криза соціалізму і дискредитація офіційної ідеології, що знайшло відображення в літературі дисидентського напрямку (В.Симоненко, В.Стус, В.Некрасов, Б.Чичибабін, І.Ратушинська).

З середини 60-х років починається новий злет українського кіномистецтва. Саме у цей час виходять фільми режисерів: С.Параджанова “Тіні забутих предків” (1965), Л.Осики “Камінний хрест” (1968) і “Захар Беркут” (1971), Ю.Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою” (1972), Л.Бикова “В бій ідуть тількистарики” (1974) та інші.

В 50-80-х роках, навіть за умов ідеологічного тиску, значні досягнення має українська музика. Створено нові опери (Г.Жуковського, Ю.Мейтуса, Г.Майбороди, К.Данькевича), балети (автори – М.Скорульський, В.Нахабін, А.Свєшніков, Д.Клебанов), симфонії (Б.Лятошинський, В.Борисов, А.Штогаренко). У вокальному та симфонічному жанрі талановито виявили себе Л.Ревуцький, М.Веріковський; в хоровому – П.Гайдамака, Ф.Козицький; пісенному – П.Майборода, А.Филипенко. Українські виконавці здобули світове визнання в багатьох країнах світу. Це наші славні співаки Д.Гнатюк. Б.Руденко, Т.Пономаренко та багато інших.

В українському живопису цього періоду продовжує панувати тема героїчної боротьби народу, але поруч з цим все більшого поширення набувають образи сучасника і образи природи у Н.Глущенка, С.Шишка, А.Шовкуненка, а також історичного минулого в творах М.Дерегуса, В.Чеканюка В.Шаталіна.

В 70-80-роках відбулося загальне розчарування в соціалістичних ідеях, дискредитація офіційної ідеології. Підвищується інтерес населення до нетрадиційної культури, релігії, ідеалістичних немарксисиських вчень, західного способу життя і мислення. У 80-х роках починають повертатись до творчості реабілітовані українські письменники. Повернено із небуття багато призабутих і зовсім забутих митців (В.Винниченко, Олег Ольжич та інші).