- •1. Культурологія як наука. Етапи становлення
- •2. Структура культури.
- •3. Поняття культури.
- •4. Культура та цивілізація, їх взаємозв'язок Концепція а Тойнбі, о. Шпенглера
- •5. Культура як об'єкт наукового аналізу.
- •6. Функції культури.
- •7. Античні погляди на культуру.
- •8. Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •9. Нові ідеї в працях українських діячів культури xvп-хvіii ст г. С. Сковорода.
- •10. Погляди т.Г Шевченка на культурно-історичний розвиток українського народу.
- •11. Наукова та культурна діяльність м.Грушевського.
- •12. Основні концепції та погляди на розвиток культури України в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція культури в. Вернадський
- •14. Культуроантропологія і соціологія культури
- •15. Національне та загальнолюдське в сучасній культурі.
- •16. Культурологічні проблеми України в розробках діячів 20-30-х рр . XX ст
- •17. Погляди м. Драгоманова, і. Франка з питань культури
- •18. Масова та елітарна культура, проблеми їх взаємодії.
- •19. Нтр та їх роль у розвитку сучасного етапу культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21. Культура і право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22. Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурологічні теорії російських авторів хіх-хх ст.
- •24. Трипільська культура.
- •25. Скіфо-сармтська культура
- •26. Культура первісного суспільства.
- •27. Формування культури східних слов'ян.
- •28. Культура Київської Русі х-хіі ст.
- •29. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості .
- •30. Історичне значення та традиції культури Київської Русі.
- •31. Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України.
- •32. Культура і природа: проблеми співвідношення в концепціях культурологів.
- •33. Гуманісти та їх ідеї в культурі Русі-України.
- •34. Розвиток наукових знань в Київський Русі. Право.
- •35. Літературна творчість х-хш ст. "Слово о полку Ігоревім»
- •36. Умови культурного розвитку українських земель в складі Великого Князівства Литовського (сер XIV- сер. XVI ст.).
- •37. Культурно-національне відродження на рубежі xv1-хvii ст.
- •38. Культурно-освітня діяльність митців XVII ст.
- •39. Братства та їх роль у розвитку української культури
- •40. Стан української культури у XVIII ст
- •41.Національно-культурний розвиток України на рубежі XVIII- XIX ст..
- •42. Формування нової літературної мови і.Котляревський
- •43. Виникнення та поширення писемності і освіти у східних слов'ян
- •44. Творчість діячів культури України сучасного періоду (на вибір)
- •45.Т.Г Шевченко і проблеми самоутвердження української нації
- •46. Образотворче мистецтво України в XIX ст.
- •47. Особливості стану модернізму розвитку української культури на рубежі 19-20ст
- •48 Національно-культурний рух в західноукраїнських землях xiXст
- •49. Культурні процеси в Україні 20-30 рр. XX ст.
- •50. Пам'ятники та діячі культури Вашого краю.
- •51. Діяльність митців культури України в 50-80-х рр. XX ст
- •52. Стан української культури на рубежі хх-ххі ст. Та перспективи розвитку.
- •52. Діяльність української діаспори в сфері культури.
- •53. Український модерн та його сучасний стан.
- •54. «Шістдесятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •56. Явище масової культури в сучасних умовах.
- •57. Феномен української радянської культури
- •58. Творчий доробок о. Довженка
- •59. Культура українською народу в контексті європейської культури
- •60. Український неоромантизм кінця XIX - 20-х років XX ст.
- •61. Український постмодерн
- •62. Розвиток культури національних меншин в сучасній Україні
- •63. Сучасна музика в Україні: стан і перспективи
- •64. Мистецтво бароко в культурних процесах України17-18 ст
- •65. Романтизм в культурі України XIX ст.
- •66. Реалізм в літературі XIX ст.
- •67. Політика українізації її суть та наслідки
- •68. Усна народна творчість в культурі України її місце і значення
- •69. Нтр та її вплив на сферу культури
- •70. Розвиток системи освіти в сучасній Україні.
- •71. Українські вчені та їх діяльність в хх-ххі ст. (на вибір)
- •72. Стан та особливості правової культури в Україні.
15. Національне та загальнолюдське в сучасній культурі.
Сучасне людство, що нараховує тисячі народів, майже 200 держав, більше 6 млрд. землян, є тільки одним з майже двох млн. видів рослин і тварин. Біомаса людства складає одну п´ятитисячну від загальної маси всіх живих істот. За час існування роду людського змінилося біля тисячі поколінь (якщо прийняти за тривалість життя кожного з них приблизно 60 років). Серед усієї цієї величезної маси людей немає двох, котрі були б зовсім однаковими, кожен має свої неповторні особливості. Між людьми існують не тільки індивідуальні, але і групові розходження: сімейні, статеві, вікові, професійні, національні і т.д. Що ж поєднує настільки різних людей в єдине людство? Насамперед єдина загальнолюдська культура, що виникає на основі цілісного світу. Цілісність світу — це взаємозв´язок і взаємозалежність людей і народів, що з´явився як наслідок розвитку виробництва в світовому масштабі і виникнення глобальних проблем. Цілісність світу послужила основою становлення сучасного людства і єдиної загальнолюдської культури.
Ріст цілісності світу припускає прийняття загальних ціннісних передумов. Без них будь-яка взаємодія неможлива, тому що різні системи цінностей роз´єднують людей, не дають можливості зрозуміти одне одного. Таким чином, сучасна культура, що поєднує людство, заснована на загальнолюдських цінностях, русі захисту прав особистості, гуманізмі, творчому розвитку особистості, поширенні наукового знання і передових технологій, взаємозбагаченні національних культур, екологічному відношенні до життя і навколишнього середовища. XX ст. знає дві моделі створення гуманітарної монокультури уніфікованого типу, що заперечує різноманіття існуючих у світі культур: перша модель заснована на абсолютизації класових цінностей і ідеї світової пролетарської революції (комунізм); друга — на утвердженні панування однієї національної культури, однієї нації і однієї держави (нацизм). В цих випадках ідея загальнолюдського характеру сучасної культури усвідомлювалася мільйонами людей у своєрідній негативній формі — в результаті ототожнення групових цінностей з загальнолюдськими, частини культури — з її цілістю. В цьому випадку виникала спотворена форма соціального руху, перетворення культури в антикультуру.
Становлення загальнолюдської культури не слід розуміти як прийняття всіма членами міжнародного співтовариства певної загальної системи цінностей, тобто уніфікації культур. Мова, насамперед, йде про ріст взаємозв´язку регіональних і національних культур. Вони стають взаємозалежними, тому що зміна в одній впливає на інші. Культурні досягнення в тих або інших регіонах в умовах зростаючої глобальної цілісності одержують все більше поширення. Ми вступаємо в принципово новий етап глобалізації гуманістичних цінностей.
Варто особливо підкреслити, що для сучасної епохи характерна не замкнутість, не закритість, а взаємодія і взаємозбагачення національних культур.
Варто особливо підкреслити, що некритичне, механічне перенесення культурних форм спілкування і життя неможливе. Національна культура — це пластичне ціле, що змінюється як ціле еволюційним чином. Трансплантація, механічна заміна одного елемента іншим не може дати позитивних результатів. Цікавий в цьому плані приклад з гуртками якості, що виникли в Японії як засіб залучення робітників до боротьби за якість продукції. Цей рух грунтувався на базових культурно-психологічних цінностях.