- •1. Культурологія як наука. Етапи становлення
- •2. Структура культури.
- •3. Поняття культури.
- •4. Культура та цивілізація, їх взаємозв'язок Концепція а Тойнбі, о. Шпенглера
- •5. Культура як об'єкт наукового аналізу.
- •6. Функції культури.
- •7. Античні погляди на культуру.
- •8. Переосмислення культури діячами Просвітництва.
- •9. Нові ідеї в працях українських діячів культури xvп-хvіii ст г. С. Сковорода.
- •10. Погляди т.Г Шевченка на культурно-історичний розвиток українського народу.
- •11. Наукова та культурна діяльність м.Грушевського.
- •12. Основні концепції та погляди на розвиток культури України в сучасних умовах.
- •13. Біосферна концепція культури в. Вернадський
- •14. Культуроантропологія і соціологія культури
- •15. Національне та загальнолюдське в сучасній культурі.
- •16. Культурологічні проблеми України в розробках діячів 20-30-х рр . XX ст
- •17. Погляди м. Драгоманова, і. Франка з питань культури
- •18. Масова та елітарна культура, проблеми їх взаємодії.
- •19. Нтр та їх роль у розвитку сучасного етапу культури.
- •20. Релігія в духовній спадщині людства.
- •21. Культура і право: проблеми їх взаємодії та функціонування.
- •22. Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23. Культурологічні теорії російських авторів хіх-хх ст.
- •24. Трипільська культура.
- •25. Скіфо-сармтська культура
- •26. Культура первісного суспільства.
- •27. Формування культури східних слов'ян.
- •28. Культура Київської Русі х-хіі ст.
- •29. Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості .
- •30. Історичне значення та традиції культури Київської Русі.
- •31. Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України.
- •32. Культура і природа: проблеми співвідношення в концепціях культурологів.
- •33. Гуманісти та їх ідеї в культурі Русі-України.
- •34. Розвиток наукових знань в Київський Русі. Право.
- •35. Літературна творчість х-хш ст. "Слово о полку Ігоревім»
- •36. Умови культурного розвитку українських земель в складі Великого Князівства Литовського (сер XIV- сер. XVI ст.).
- •37. Культурно-національне відродження на рубежі xv1-хvii ст.
- •38. Культурно-освітня діяльність митців XVII ст.
- •39. Братства та їх роль у розвитку української культури
- •40. Стан української культури у XVIII ст
- •41.Національно-культурний розвиток України на рубежі XVIII- XIX ст..
- •42. Формування нової літературної мови і.Котляревський
- •43. Виникнення та поширення писемності і освіти у східних слов'ян
- •44. Творчість діячів культури України сучасного періоду (на вибір)
- •45.Т.Г Шевченко і проблеми самоутвердження української нації
- •46. Образотворче мистецтво України в XIX ст.
- •47. Особливості стану модернізму розвитку української культури на рубежі 19-20ст
- •48 Національно-культурний рух в західноукраїнських землях xiXст
- •49. Культурні процеси в Україні 20-30 рр. XX ст.
- •50. Пам'ятники та діячі культури Вашого краю.
- •51. Діяльність митців культури України в 50-80-х рр. XX ст
- •52. Стан української культури на рубежі хх-ххі ст. Та перспективи розвитку.
- •52. Діяльність української діаспори в сфері культури.
- •53. Український модерн та його сучасний стан.
- •54. «Шістдесятники» та їхній внесок у розвиток культури.
- •56. Явище масової культури в сучасних умовах.
- •57. Феномен української радянської культури
- •58. Творчий доробок о. Довженка
- •59. Культура українською народу в контексті європейської культури
- •60. Український неоромантизм кінця XIX - 20-х років XX ст.
- •61. Український постмодерн
- •62. Розвиток культури національних меншин в сучасній Україні
- •63. Сучасна музика в Україні: стан і перспективи
- •64. Мистецтво бароко в культурних процесах України17-18 ст
- •65. Романтизм в культурі України XIX ст.
- •66. Реалізм в літературі XIX ст.
- •67. Політика українізації її суть та наслідки
- •68. Усна народна творчість в культурі України її місце і значення
- •69. Нтр та її вплив на сферу культури
- •70. Розвиток системи освіти в сучасній Україні.
- •71. Українські вчені та їх діяльність в хх-ххі ст. (на вибір)
- •72. Стан та особливості правової культури в Україні.
19. Нтр та їх роль у розвитку сучасного етапу культури.
Для всього повоєнного періоду розвитку людства були характерні безпрецедентні прискорення й поглиблення науково-технічного прогресу, його проникнення в нові галузі виробництва, перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. У другій половині XX століття людство вступило в епоху сучасної науково-технічної революції (НТР). Практично в усіх наукових галузях було зроблено численні відкриття. Особливо важливим було те, що розрив між науковим відкриттям і його виробничим використанням дедалі більше скорочувався. Про значення цього чинника свідчать загальні витрати на дослідження й розробки, які у всьому світі складали, наприклад, у 1988 р -близько 500 млрд доларів. З них левова частина припадала на індустріальні країни, в тому числі на СІЛА - 140 млрд, Західну Європу та Канаду разом - 90 млрд, Японію - 50 млрд доларів.
Яскравим прикладом визначних наукових досягнень у другій половині XX ст. є успіхи в дослідженні космосу.
Одна з найновіших галузей науки - фізика атмосфери - зробила прорив у галузі загальних знань людини про Всесвіт. З'явилися нові наукові галузі: космічна медицина і космічна біологія.
Відкриття в оптиці, механіці, радіофізиці, фізиці твердого тіла, в галузі рентгенофізики, магнетизму привели до комп'ютерної революції. Вони стали основою для подальшого розвитку таких галузей науки, як кібернетика, автоматика, для удосконалення найновіших технологій.
Відкриття в галузі ядерної фізики і фізики плазми привели до створення нових напрямків - атомної і плазмової технологій. Увагу фізиків-ядерників було прикуто і до елементарних частинок, які потрапляють на Землю у вигляді космічного випромінювання.
Великих успіхів досягли фізики-оптики. Оптичні прилади дають змогу оглядати й фотографувати з космосу не тільки важкодоступні місця Землі, а й поверхні інших планет Сонячної системи.
У галузі математичних наук у післявоєнні роки успішно вирішувалися теоретичні проблеми, а також завдання програмного управління новими засобами розрахунків і автоматизації.
Відкриття у галузі хімії привели до її спеціалізованого поділу і виникнення нових напрямів. Як наука про матерію, її перетворення і використання, хімія стала повсюдною, проникла за межі фізики, біології. Утворилися її нові галузі - фізична хімія, електрохімія, фотохімія, радіохімія, хімія високих енергій. На сьогодні хіміки відкрили близько трьох мільйонів органічних сполук і понад п'ятдесят тисяч неорганічних. Відкриття у галузі хімії дають можливість створювати матеріали із запрограмованими властивостями, які значно перевищують своїми якісними характеристиками природні матеріали.
Визначних успіхів у післявоєнні роки досягнуто у біології і медицині. Окремі з них - пересадка людських органів, створення штучних апаратів, які їх замінюють, - здавалися фантастичною мрією ще в першій половині нашого століття. Значна частина відкриттів у біології та медицині була результатом інтеграції цих наук з фізикою і хімією. На стиках інтеграційних процесів виникли такі нові галузі і напрями, як біофізика, біохімія, радіаційна біологія, біоніка, космічна біологія, біотехнологія. У генетиці зроблено відкриття, які «народили» нову галузь цієї науки - генну інженерію.
Розвиток науки і технології після Другої світової війни сприяв значним успіхам у сільськогосподарському виробництві. Цей феномен, який дістав назву «зелена революція» , став наслідком цілеспрямованих досліджень та польових випробовувань з покращення сортів пшениці, кукурудзи, рису та інших зернових культур, придатних для вирощування у країнах, що розвиваються.
Ще з 1901 р. за видатні наукові досягнення й відкриття світового значення присуджуються Нобелівські премії - щорічні міжнародні премії, названі на честь їхнього засновника, шведського інженера-хіміка, винахідника й підприємця Альфреда Б.Нобеля (1833 - 1896). Цими преміями відзначаються роботи в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, економіки (з 1968 р.) і літератури. Вони присуджуються також за діяльність по зміцненню миру. Показовим є факт, що з близько 500 присуджених Нобелівських премій у XX столітті (вони присуджувались не кожний рік і не з усіх галузей), найбільше лауреатів за наукові відкриття припадає саме на другу половину століття.