ТЕМА: ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

З М І С Т

ВСТУП………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. Історичні передумови створення ЄС………………

1.1. Економічні передумови…………………..

1.2. Політичні передумови……………………………….

1.3. Передумови в області культури………………………

1.4. Ідеологічні передумови……………………………….

РОЗДІЛ 2. Основні етапи створення ЄС…………………………….

2.1. Заснування Європейських співтовариств (1950-ті рр.)…………..

2.2. Організаційне об’єднання Європейських співтовариств (1960-ті рр.)..

2.3. Європейське політичне співробітництво (1970-ті рр.)………….

2.4. Єдиний європейський акт (1980-ті рр.)…………..

2.5. Заснування ЄС (1990-ті рр.)………………..

ВИСНОВКИ………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..

РОЗДІЛ 1. Історичні передумови формування ЄС

1.1. Економічні передумови

Ідея об’єднання Європи має глибокі історичні корені. Так само, як військові завоювання, так і утопічні ідеї виявилися неспроможними нав’язати європейську ідею або переконати у її життєздатності. Військові змагання лише загострили суперечності в Європі, інтелектуали ж, що були на узбіччі великої політики, мали обмежені можливості для втілення своїх ідей у дієздатні моделі інтеграції¹.

Економічні передумови створення ЄС полягають в процесі інтернаціоналізації господарських зв’язків, в результаті якого відбувається формування міжнародного ринку і його головних складових: транснаціональних корпорацій і банків, міжнародної кооперації і розподілу праці, зарубіжних інвестицій капіталу і валютних операцій; міграції робочої сили тощо.

Однак рух в сторону економічної єдності, об’єктивний по своєму характеру, вступив в протиріччя з отриманою з минулого політичною роздробленістю Європи

Дане протиріччя не являється чимось абсолютно новим для європейських народів. Багато в чому воно повторює ситуацію, яка вже існувала на рубежі кінця середньовіччя і нового часу, але на іншому рівні. В той період ринкове господарство, яке прийшло на зміну натуральному, не змогло прижитись з феодальною роздробленістю і в кінцевому результаті перемогло її. Економічною основою централізованих держав, які тоді виникли, став національний ринок.

Вихід господарських зв’язків за межі державних кордонів поставив питання про формування ще більш значної політичної організації народів Європи. Нею і стали Європейські співтовариства, першим значним досягненням яких стало створення саме спільного ринку (шляхом скасування всіх національних бар’єрів для руху товарів, робочої сили, інших факторів і результатів виробництва).

Національні держави в рамках Співтовариств і заснованого на них Європейського Союзу не ліквідуються, але поступово добровільно обмежують свій суверенітет на користь цього наддержавного формування. При цьому інтеграція в економіці поступово втягує в даний процес і інші сфери суспільного життя: політичну, інформаційну, соціальну, культурну і т. д., які з часом також включаються в сферу відання ЄС².

У ХІХ ст. економічна інтеграція або вільна торгівля між європейськими державами стали загальноприйнятими у високих політичних колах. Після Першої світової війни (1914-1918 рр.) граф Куденхове-Колергі запропонував і розвинув ідеї європейської єдності, що заклали фундамент планів майбутніх перетворень в Європі.

Після Другої світової війни (1939-1945 рр.) європейські держави виявили спільний інтерес до перебудови континенту, спустошеного конфліктом, що знищив мільйони жителів. Післявоєнне покоління активніше еволюціонувало в напрямі європейських інтеграційних процесів.

Фінансова підтримка процесу реконструкції Європи мала надходити від Сполучених Штатів. 5 липня 1947 р. державний секретар США Дж. К. Маршалл оголосив у Гарвардській промові план допомоги країнам Європи. Єдиною умовою пропонованої економічної допомоги була розробка європейськими державами спільної програми боротьби з бідністю і реконструкції економіки.

Шістнадцять західноєвропейських країн, що взяли участь у конференції, а потім у роботі Комітету з економічного співробітництва, створили у квітні 1948 р. Організацію Європейського економічного співробітництва (ОЄЕС). В рамках американської допомоги в Європу було спрямовано понад 13 мільярдів доларів. То був перший значний крок до економічної співпраці в Європі.

Спочатку ОЄЕС розглянула плани економічного відродження різних країн, а потім розробила програму розподілу американської допомоги. Характерною особливістю ОЄЕС був її міжурядових характер: кожна країна зберігала суверенітет, не брала жодних політичних зобов’язань. Тому і Швейцарія, що проголосила довічний нейтралітет, могла брати участь в її роботі³.

ОЄЕС мала на меті досягнення таких основних цілей:

- стабілізація валют;

- об'єднання економічного потенціалу;

- поліпшення торговельних відносин.

Однак ця організація виявилася слабкою і не змогла забезпечити необхідного економічного зростання. Пошук нових форм співробітництва відбувався в двох основних напрямках:

Перший напрям передбачав:

а) усунення перешкод на шляху просування товарів, капіталу і людей;

б) гармонізацію політики різних країн в галузі економіки;

в) створення єдиних зовнішніх тарифів.

Ці ідеї, врешті-решт, втілились в створенні Європейського Союзу. Другий напрям відкидав ідею повної інтеграції на користь створення зони вільної торгівлі. Він передбачав також:

а) зняття обмежень на шляху переміщення промислових товарів між членами зони;

б) збереження структури зовнішніх тарифів кожної країни. 

Іншими словами, цей напрям передбачав надання кожній країні-учасниці організації вигоди від вільної торгівлі, але залишало кожній з них можливість дотримуватись власних економічних цілей у відносинах з іншими країнами. Ці ідеї втілились у створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ)⁴.

Таким чином, економічні передумови створення ЄС мають надзвичайно велике значення, без виникнення яких дане інтеграційне об’єднання навряд чи виникло б. Проте економічні передумови хоч і головна, але не єдина причина процесу політичної централізації в рамках ЄС.