58_Способи обрання президента

Нині у зарубіжних країнах склалося кілька способів обрання президентів: прямі, посередні, внутрішньо парламентські вибори. На цьому питанні слід спинитися докладніше, оскільки спосіб об¬рання президента має велике політичне значення, впливає на відносини президента з парламентом і урядом.

Під час прямих виборів президента (Франція, Австрія, Болга¬рія, Польща, Румунія, Чехія) останній одержує мандат на посаду глави держави від виборчого корпусу, який його обрав. Це дозво¬ляє йому проводити незалежний від парламенту політичний курс, а за певних обставин навіть діяти всупереч волі парламенту.

Прямі вибори президента – загальним голосуванням – законодавчо закріплені в Австрії, Ірландії, Ісландії, Франції, в багатьох постсоціалістичних державах, у більшості країн Ла-тинської Америки, а також у багатьох країнах, що розвива-ються (наприклад, Камерун, Намібія, Сенегал). У Франції, наприклад, згідно з конституційною реформою 1962 р., у то-му випадку, якщо жоден із кандидатів не отримує у першому турі абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур голосування, в ході якого можуть балотуватися тільки два ка-ндидати, які зібрали найбільшу кількість голосів у першому турі. Натомість у Намібії, згідно зі ст. 28 Конституції, де ви-бори президента також проводяться на основі загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, жоден із ка-ндидатів не може бути обраний на цю посаду, якщо під час голосування не отримає більше 50 відсотків голосів від загальної кількості тих, хто брав участь у голосуванні під час першого чи будь-якого з наступних турів виборів. Аналогіч-ний характер мають і президентські вибори, які проводяться у формі усенародного референдуму. Так, теперішній президент Єгипту Х. Мубарак тричі перемагав на референдумах – в 1981 р., 1987 і 1993 роках. При цьому у ході референдуму 1987 р. його кандидатуру підтримали 97 відсотків виборців, які брали участь у референдумі. У другій половині 90-х рр. у Казахстані та Узбекистані замість виборів були проведені ре-ферендуми про продовження строку діючого президента до 2000 року. В Туркменістані парламент наприкінці грудня 1999 року прийняв закон, який надає право теперішньому президенту країни – Сапармурату Ніязову право залишатися на своєму посту без обмеження строку, узаконивши цим ін-ститут ―довічного президента‖. Прямі вибори більш характерні для країн із президентсь-кою (за винятком США та Індонезії) і напівпрезидентською формами правління. Вважається, що такий порядок виборів більш адекватний тому центральному місцю, яке президент посідає у державному механізмі. У даному випадку він отри-мує свій мандат – право на владу – безпосередньо з рук наро-ду. Тому його легітимність і повноваження найбільш вагомі.

Виняток, як уже зазначалося, становлять вибори прези-дента у США, де виборці голосують не за кандидатів, а за ви-бірників, колегія яких і обирає голову держави. В колегії 538 осіб. Від кожного з 50 штатів обирається стільки вибірників, скільки сенаторів і представників вони мають у конгресі; від Федерального округу Колумбія – 3. Вибірники обираються єдиним списком за мажоритарною системою відносної біль-шості. Політичні партії висувають у кожному штаті свій спи-сок вибірників, які мають підтримати відповідного кандидата у президенти. На президентських виборах, які проводяться у перший вівторок після першого понеділка листопада високо-сного року, виборці, голосуючи за одного з кандидатів у пре-зиденти, фактично голосують за увесь список вибірників, що підтримують його і кандидата у віце-президенти. Список вибірників, за який було подано найбільшу кількість голосів у конкретному штаті, вважається обраним. Зазначимо, що за прийнятою у США виборчою системою кандидат, підтрима-ний відносною більшістю виборців, одержує всі голоси вибі-рників від даного штату. Вибірники у визначений день - у пе-рший понеділок після другої середи грудня того ж року – збираються в столиці штату для підтвердження свого вибору. Вони голосують, як правило, за кандидатів своєї партії. Зі штатів завірені результати голосування вибірників надсила-ються голові сенату федерального конгресу, який оголошує їх на спільному засіданні палат. Обраним вважається той кан-дидат у президенти, хто одержав абсолютну більшість голосів вибірників. Якщо жодний з кандидатів не одержав такої бі-льшості, то Палата представників безпосередньо обирає пре-зидента з числа трьох осіб, які балотувалися й отримали най-більшу підтримку за результатами голосування вибірників. При цьому представники кожного штату мають один голос. Для обрання Президента США потрібна більшість голосів усіх штатів. У парламентарних республіках, як правило, президент обирається шляхом багатоступеневих виборів. Є три варіанти. 1. Президент обирається тільки парламентом. Така си-стема прийнята у Греції, Ізраїлі, Словаччині, Туреччині, Уго-рщині, Чехії. Наприклад, у Словаччині, згідно зі ст. 101 Кон-ституції, обирається Національною радою таємним голосу-ванням. Він обирається більшістю у три п’ятих голосів усіх представників. 2. Для обрання президента із депутатів парламенту і представників органів місцевого самоврядування утворюєть-ся спеціальна виборча колегія. Класичним прикладом такого варіанта може бути Італія. Тут, відповідно до ст. 83 Консти-туції, Президент обирається парламентом на спільному засі-данні його членів. У виборах беруть участь по три делегати від кожної області, які обираються обласною радою із збере-женням представництва меншин. Область Вале д’Аоста має одного делегата. Обрання президента проводиться таємним голосуванням більшістю у дві третини членів зібрання. Після третього голосування досить абсолютної більшості.

3. Для обрання федерального президента формується особлива колегія, що складається з депутатів федерального парламенту і представників суб’єктів федерації. Прикладом такого варіанта може служити ФРН, де федеральний прези-дент обирається із членів Бундестагу і представників земель, обраних законодавчими органами земель. Для обрання пре-зидента необхідна абсолютна більшість членів Федеральних зборів. Щось схоже існує і в Індії. Як слушно зазначається в літературі, коли глава держави отримує мандат від парламенту, його влада вторинна, похід-на. Він не може вважати себе безпосереднім обранцем народу і не може протиставити свої повноваження органу законодав-чої влади. Обраний так президент володіє слабими повнова-женнями, і, природно, не відіграє такої значної ролі у держа-вному житті країни, як глава держави у президентській або змішаній республіці, де він обирається народом.