11. Основні риси та особливості в повоєнних конституціях зарубіжних країн (Франція, фрн, Японія).

У післявоєнний період були прийняті або суттєво змінені конституції багатьох країн Америки (Бразилія, Болівія, Гондурас, Домініканська Республіка, Сальвадор, Канада), Європи (Італія, Франція, ФРН, Данія, Греція, Іспанія, Португалія), Азії (Японія, Туреччина, Ю. Корея, ПАР, Філіппіни). Кожна з нині діючих конституцій має специфічні індивідуальними рисами. У них знайшли відображення соціальні, національні, політичні, історичні, релігійні та інші особливості відповідних країн. У той же час чинним нині конституціям притаманні деякі загальні, співпадаючі риси.

1. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують гасло народного суверенітету.

У ст. 1 Конституції Італійської республіки сказано: «Італія - ​​демократична республіка, яка грунтується на праці. Суверенітет належить народу, який здійснює його у формах і в межах Конституції ». У статті 1 Конституції Іспанії 1978 року сказано: «1. Іспанія - соціальна, правова і демократична держава ... 2.Національний суверенітет належить іспанському народу, від якого виходять повноваження держави ».

2. Всі конституції в тій чи іншій формі закріплюють інститути приватної власності.

3. У конституціях зазвичай відтворюються і закріплюються основні принципи теорії поділу влади.

У деяких конституціях (італійська, французька, західнонімецька) концепція поділу влади не виражена семантично точно, вона ніби мається на увазі, з неї виходять. В інших (датська, японська) принципи поділу влади чітко сформульовані у відповідних статтях. Так в японській конституції містяться такі приписи з цього предмету: «Парламент є вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави» (ст. 41); «Виконавча влада здійснюється Кабінетом» (ст. 65); «Вся повнота судової влади належить Верховному суду ... »(ст. 76). У данській конституції концепція влади сформульована в одній статті: «Законодавча влада належить Королю і Фолькетінгу спільно. Виконавча влада належить Королю, судова влада - судам »(Розділ 1, § 3).

4. Всі конституції встановлюють і закріплюють форму правління відповідної держави - республіку монархію або.

5. Конституції встановлюють і закріплюють форму державного устрою - унітаризм чи федерацію, хоча в самому тексті основного закону можуть бути відсутні прямі приписи про це (Франція, Японія).

У цьому випадку як би передбачається, що саме замовчування про форму державного устрою є констатацією унітаризму як найбільш поширеного способу національно-політичної організації території країни. Але і у федеративних державах далеко не завжди зустрічається сам термін «федерація» або його похідні. У ряді випадків конституція користується синонімами. Конституції Канади та Швейцарії говорять також про Союз, але в офіційних документах і публікаціях вони іноді іменуються конфедераціями. Пряме згадка про федерацію міститься в конституціях ФРН, Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики.

6. Всі конституції в тій чи іншій формі проголошують і встановлюють демократичні свободи громадян та підданих.

Зазвичай у самому тексті основного закону міститься відповідна глава чи розділ. У новітніх конституціях, особливо латиноамериканських, правове становище людини і громадянина з точки зору техніко-юридичної розроблено досить грунтовно, з безліччю деталей. У той же час є ряд конституцій, в основному тексті яких відсутні розділи або навіть згадки про права і свободи. До їх числа відносяться конституції США, Франції 1958 року.

7. Всі конституції визначають принципи організації системи вищих органів державної влади і порядок діяльності складових її підсистем. У їх число входять глава держави, уряд, парламент і в деяких країнах вищий орган конституційного нагляду. У конституціях встановлюються також основи регулювання таких важливих політичних процесів, якими є вибори, референдум і законодавство.

Багато повоєнні конституції (Франція, Італія і, особливо, Японія) декларують миролюбний, часом навіть пацифістський зовнішньополітичний курс. Миролюбний характер конституцій характеризується ще й тим, що в ряді них основні принципи міжнародного права визнаються в якості основних для проведення політики на міжнародній арені (Португалія, Греція).

Коло проблем, пов'язаних з міжнародними відносинами, у повоєнних конституціях розширився і до теперішнього часу в більшості зарубіжних конституцій регулюються найважливіші проблеми, пов'язані з міжнародними відносинами. До таких належать:

1) принципи зовнішньополітичної діяльності даної держави;

2) регулювання питань, пов'язаних з оголошенням війни та укладанням миру;

3) співвідношення міжнародно-правових та внутрішньодержавних норм;

4) розгляд повноважень органів держави щодо укладення та ратифікації міжнародних договорів та угод;

5) положення, що визначають співробітництво в галузі захисту прав людини, - громадянство, права і свободи людини, питання екстрадиції і права притулку.

У повоєнних конституціях, в порівнянні з раніше прийнятими, можна відстежити зміни, пов'язані з функціонуванням різних гілок влади, системи «стримувань і противаг». У цілому ці зміни можна звести до трьох основних моментів:

1) зміцнення виконавчої влади, зміцнення становища цієї влади;

2) еволюція парламентської структури;

3) розвиток інституту конституційного контролю.

У повоєнних конституціях чітко сформульований один з найважливіших принципів парламентського режиму - принцип відповідальності уряду перед парламентом. У конституціях «другого покоління» ми знаходимо докладні положення про порядок формування уряду, про необхідність отримання ним довіри з боку парламенту, т. е.в них регламентуються питання, які в актах першого періоду практично взагалі не зачіпалися. Одночасно в цей же період в конституціях з'являються норми, мета яких - забезпечити уряду стійкість, підвищити ступінь його незалежності від парламенту. Саме в цей період було введено в науковий обіг термін «раціоналізований парламентаризм» Даний термін закріпився в зарубіжній конституційно-правовій літературі, а відповідні заходи щодо забезпечення стабільності уряду отримали розвиток у конституційному матеріалі, особливо після Другої світової війни.

Значний вплив на сучасні конституції зробило створення Євросоюзу. У конституціях держав - членів ЄС прописаний пріоритет наднаціональних органів влади по відношенню до національних стандартів. А Франція, Італія і ФРН передбачили можливість поступки повноважень міжнародним організаціям ще задовго до створення спільного ринку.