Глава IV

128

• право на користування досягненнями культури;

• право на участь в об'єднаннях громадян;

• право на свободу совісті;

• право на рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах;

• право на недоторканність особи, житла, невтручання в осо­бисте і сімейне життя, таємницю листування, телефонних роз­мов і телеграфних повідомлень, повагу до їх гідності нарівні з громадянами України.

Іноземці та особи без громадянства можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обме­ження в пересуванні та виборі місця проживання допускають­ся, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охо­рони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в

Україні.

Іноземці та особи без громадянства обкладаються податка­ми і зборами відповідно до законодавства України та міжнарод­них договорів України.

Іноземці та особи без громадянства мають право на звернен­ня до суду та до інших державних органів для захисту їх особис­тих, майнових та інших прав. У судочинстві іноземці та особи без громадянства як учасники процесу користуються такими са­мо процесуальними правами, що й громадяни України.

При цьому слід мати на увазі, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, та тих, які тимчасово перебувають на її території, відрізняється за обсягом окремих прав і свобод. Наприклад, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які постій­но проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами. Тоді як усім іншим іноземцям та осо­бам без громадянства медична допомога надається у поряд­ку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Відповід­но до ст. 14 згаданого Закону іноземці та особи без громадян­ства, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України. Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не перед-

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 129

бачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Закон установлює, що іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними докумен­тами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати в установленому порядку в'їзну візу, якщо інше не пе­редбачено законодавством України.

В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не доз­воляється:

• в інтересах забезпечення безпеки України або охорони гро­мадського порядку;

• якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які прожи­вають в Україні;

• якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені до­кументи;

• якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсова­ні чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

• якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не ви­конав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють конт­роль на державному кордоні;

• якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні.

Іноземці та особи без громадянства виїжджають з України за дійсними паспортними документами.

Виїзд з України іноземцю та особі без громадянства не до­зволяється, якщо:

• щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом — до закінчення про­вадження у справі;

• його засуджено за вчинення злочину — до відбування по­карання або звільнення від покарання;

— його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України — до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

ft Конституційне право України

130

Глава IV

Виїзд з України іноземця та особи без громадянства може бути відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні.

Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України в країну призначення дозволяється за наяв­ності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодавством України.

Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідаль­ність на загальних підставах (ст. 29Закону України «Про пра­вовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

До іноземців та осіб без громадянства можуть застосуватися специфічні види стягнення, які не застосовуються щодо грома­дян України:

1. скорочення терміну тимчасового перебування в Україні (ст. 31Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);

2. видворення за межі України (ст. 32Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

При цьому відповідно до Протоколу № 4Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняється масове вислання іноземців із країни, крім випад­ку, коли цей захід застосовується після і на основі розумного та об'єктивного розгляду конкретних справ кожної конкретної особи.

Режим реторсій. Відповідно до ч. З ст. 2Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», як­що іноземною державою встановлено обмеження щодо реалі­зації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідно­го порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть під­стави, за яких воно було прийнято.

Спеціальний (специфічний) режим, який означає допущен­ня деяких переваг у будь-якій сфері діяльності стосовно інозем­них громадян окремих держав. Як правило, він установлюється двосторонніми договорами між зацікавленими державами і сто­сується питань спрощеного перетинання кордону, безвізового

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 131

порядку в'їзду в країну тощо. Наприклад, такі угоди розповсю­джені між державами—учасницями СНД, і стосуються вони умов в'їзду в країну, освіти, соціальної політики тощо.

У зв'язку зі зростанням міграційних потоків в Україну особ­ливої аткуальності набуло питання щодо конституційно-право­вого регулювання статусу біженців.

Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951р. та до Протоколу, що стосується статусу біженців 1966р. Крім того, в Україні діє Закон України «Про біженців» від 21.06.2001p., зі змінами і доповненнями. Відповідно до ст. 1цього Закону біженець —це особа, яка не є громадянином Украї­ни і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національнос­ті, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захи­стом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом уна­слідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (піддан­ства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього по­стійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Дослідники проблеми зауважують, що таке визначення гро­міздке і містить багато фраз, що мають більше моральне, ніж правове значення («не бажає користуватися», «не бажає повер­нутися»). У цілому ж даний Закон відповідає міжнародній та національній практиці демократичних держав, однак поки що існують проблеми з реалізацією його положень. Тому подальше вдосконалення цього Закону має відбуватися в напрямку поси­лення гарантій статусу біженців¹.

Новелою для вітчизняного конституційного законодавства сконституційно-правове регулювання правового статусу закор­донних українців.

Відповідно до ст. 12Конституції України Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Задля розвитку цієї норми було ухвалено Закон України • III») правовий статус закордонних українців» від 04.03.2004р.

Шукліна Н. Г. Зазнач, праця. — С. 324.

132

Глава IV

(набрав чинності з 03.10.2004 р.), відповідно до якого закордон­ний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне по­ходження або є походженням з України.

Рішення про надання, відмову або припинення статусу за­кордонного українця приймає Національна комісія з питань за­кордонних українців, яка створюється при Кабінеті Міністрів України. У разі позитивного рішення щодо надання статусу за­кордонного українця Національна комісія видає особі посвід­чення встановленого зразка. Посвідчення закордонного україн­ця є документом, що засвідчує цей статус, але не замінює пас­порт. Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.

В'їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому закор­донні українці — громадяни держав, з якими Україна має візо­вий режим, мають право на безкоштовне оформлення багатора­зової візи для відвідання України без надання відповідного за­прошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закор­донного українця.

Закордонниіі українець може іммігрувати в Україну для по­стійного проживання за умови отримання в установленому за­коном порядку дозволу на імміграцію для постійного прожи­вання поза межами квот на імміграцію.

Закордонний українець, який перебуває в Україні на закон­них підставах, користується такими самими правами і свобода­ми, а також несе такі самі обов'язки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Конституції України іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у поряд­ку, встановленому законом.

Конституції демократичних держав (Німеччини, Італії), від­повідно до Загальної декларації прав людини, зазвичай перед­бачають можливість надання притулку іноземцям, які переслі­дуються, як правило, за політичні та інші переконання, якщо

Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні 133

вони не є злочинними з точки зору міжнародного права. Надан­ня притулку не означає автоматичного надання громадянства¹. Щодо осіб, яким надається притулок, застосовуються більш сприятливі умови для їх перебування у країні порівняно з бі­женцями.

В Україні поки що немає спеціального закону, який би ви­значав статус цієї категорії осіб.

У законодавстві зарубіжних країн (наприклад, Російської Федерації) є також така категорія осіб, як вимушені пересе­ленці. Ними називають тих громадян країни або інших осіб, які постійно проживають на її території, які внаслідок стихійного лиха, військових дій тощо залишили місце свого постійного про­живання і прибули на нове місце проживання, але в межах те­риторії цієї ж країни.

З огляду на періодичне виникнення надзвичайних ситуацій в окремих регіонах України, з нашої точки зору, така категорія потребує свого законодавчого закріплення у вітчизняному за­конодавстві з метою врегулювання обсягу прав і свобод, якими повинні користуватися зазначені особи, та забезпечення їх на­лежних гарантій.