1.4. Сторони спілкування

Лише через сув'язь "Я" і "Ти", в основі якої лежить

взаємність та любов, можна підійти до розкриття

як сутності людини, так і людської природи

та способу буття людини у світі.

Л. Фейєрбах.

Спілкування – це прямий або опосередкований контакт однієї людини з іншою з метою управління, обміну інформацією, думками, діями, почуттями тощо. А психологи дають ще одне, розгорнуте (структурне) визначення цього поняття:

спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контакту між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності, який включає:

а) комунікативну, б) інтерактивну та в) перцептивну сторони.

А) З комунікативної сторони (обмін інформацією) у спілкуванні найголовніше – інформація і досягнення її розуміння. Зміст конкретної комунікації може бути різним: обговорення новин, повідомлення про погоду або суперечка про політику, рішення ділових питань з партнерами тощо. Комунікація в спілкуванні завжди значуща для її учасників, оскільки обмін повідомленнями відбувається не без причини, а заради досягнення якихось цілей, задоволення якихось потреб тощо. Комунікативна сторона спілкування пов'язана зі збагаченням одне одного за рахунок накопичення кожним запасу знань.

Б) Інтерактивна сторона (вироблення єдиної стратегії взаємодії) – тут найважливішу роль граютьтипивзаємодії: кооперація (співпраця) чи конфронтація (конфлікт).Інтерактивна сторонаділового спілкування полягає в організації взаємодії між людьми, тобто в обміні не тільки знаннями й ідеями, але і діями. Дія – головний зміст ділового спілкування.У ній виявляється здатність партнерів співробітничати, допомагати одне одному, координувати свої дії, погоджувати їх. Відсутність навичок і вмінь спілкування або недостатня їх сформованість негативно позначаються на розвитку особистості

Також дуже важливо уміти співвідносити дії і ситуацію. Адже одна і та ж ситуація може бути по-різному висвітлена партнерами і відповідно – їх дії в одній і тій самій ситуації можуть бути різними.

В) Перцептивна сторона ділового спілкування означає сприйняття одне одного партнерами зі спілкування і встановлення на цьому ґрунті взаєморозуміння. Тут найважливіше – типи суб'єктів спілкування, пізнання ними одне одного. Спілкуючись з людиною, ми як би читаємо її, і це збігле читання дозволяє нам розуміти її поведінку. Дуже часто важливо саме по собі розуміння не тільки тієї або іншої поведінки, але й основ, витоків, рушійних сил і механізмів.

У процесі спілкування має бути присутнім взаєморозуміння між учасниками цього процесу, яке може тут тлумачити по-різному: або як розуміння цілей, мотивів, настанов із взаємодії, або як не лише розуміння, але й ухвалення, розділення цих цілей, мотивів, установок, що дозволяє не просто «погоджувати дії», але і встановлювати особливого роду стосунки: близькості, прихильності, дружби, що виражаються у почуттях, симпатії, любові.

У будь-якому випадку велике значення має той факт, як сприймається партнер зі спілкування, іншими словами, процес сприйняття однією людиною іншої виступає як обов'язковий складник спілкування та умовно може бути названий перцептивною стороною спілкування.

Терміном «соціальна перцепція» дослідники називають процес сприйняття так званих «соціальних об'єктів», під якими маються на увазі інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільності. Проте цей термін для нашого випадку недостатньо точний. Доцільно розгледіти міжособову перцепцію, або міжособове сприйняття, оскільки саме ці процеси безпосередньо включені в спілкування в тому його значенні, в якому воно розглядається.

Сьогодні у вітчизняній літературі вельми часто як синонім «сприйняття іншої людини» вживається вираз «пізнання іншої людини».

Спроба збудувати структуру взаємодії пов'язана з описом ступенів її розвитку, при цьому взаємодія розчленовується на стадії, які вона проходить. Центральним поняттям є соціальні зв'язки, що представлені як послідовне здійснення: а) просторового контакту, б) психічного контакту (взаємна зацікавленість), в) соціального контакту (спільна діяльність), г) взаємодії, яка визначається як «систематичне здійснення дій, що мають на меті викликати відповідну реакцію з боку партнера», Нарешті, д) соціального співвідношення (взаємно зв'язаних систем дій).

Таким чином, спілкування пов'язане і з суспільними, і з особистими стосунками людини. У нім реалізується вся система стосунків людини. У житті ставлення людини до навколишнього світу опосередковані її ставленням до людей і включені в спілкування.

Отже, комунікативна, інтерактивна і перцептивна сторони спілкування в їх єдності визначають його вміст, форми і роль в життєдіяльності людей. Уміння вести себе з людьми є одним із найважливіших чинників, що визначає шанси добитися успіху в бізнесі, службовій або підприємницькій діяльності.

Дейл Карнеги [28] відмітив, що успіхи людини в її фінансових справах у технічній сфері тільки на 15% залежать від її професійних знань і на 85% – від її уміння спілкуватися з людьми.

Висновки

• Спілкування – важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їх об’єднання і регуляціїспільної діяльності.

• Спілкування не може бути ефективним, якщо не дотримуватися високої культури його.

• Культура спілкування охоплює етичні та психологічні компоненти, відповідні знання, необхідні для взаємодії.

• Важливу роль у подальшому спілкуванні відіграє знайомство і представлення.

• Спілкування має три взаємно пов’язані сторони, кожна з яких робить свій вагомий внесок у його ефективність.