Закінчення табл. 6.13

6.7. Облік основних і нематеріальних активів у малих підприємствах

ОБЛІК ОПРИБУТКУВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Одиницею обліку основних засобів відповідно до П(С)БО 7 є об’єкт основних засобів.

222

Об’єкт основних засобів — закінчений пристрій зі всіма приладами і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначенийдлявиконанняпевнихсамостійнихфункцій.

Об’єкт основних засобів визнається як актив у тому випадку, якщо існує вірогідність, що підприємство отримуватиме у майбутньому економічні вигоди.

Основні засоби, які вже не мають балансової, вартості, але від використання яких підприємство очікує отримати економічну вигоду, підлягають переоцінці до їх справедливої вартості і відновленню в активах балансу.

Первинна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первинна вартість об’єкта основних засобів згідно з п.8 П(С)БО 7 включає:

•суми, які сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

•реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

•суми ввізного мита;

•суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів;

•витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

•витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

•інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Кореспонденція рахунків обліку купівлі основних засобів за грошові кошти показана в табл. 6.14.

Таблиця 6.14

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ОБЛІКУ КУПІВЛІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

223

Закінчення табл. 6.14

Якщо для придбання або створення основного засобу підприємство користувалося кредитом банку, то витрати на відсоток за користування кредитом згідно з п.8 П(С)БО 7 не включаються до первинної вартості основних засобів, а відносяться на витрати того періоду, протягом якого вони оплачувались.

Первинна вартість основних засобів, створених господарським способом, визначається як сума прямих і накладних витрат, безпосередньо пов’язаних з їхнім виготовленням.

Однак первинна вартість виготовлених власними силами основнихзасобів неповиннаперевищувати їх справедливої вартості.

Якщо об’єкт основних засобів надходить на підприємство у вигляді внеску до статутного капіталу, його первинна вартість дорівнює його справедливій вартості, що погоджена засновниками (учасниками) на момент прийняття на баланс.

Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання:

Дт 10 «Основні засоби»; Кт 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

Додатково зазнані при цьому витрати на транспортування і підготовку об’єкта основних засобів до експлуатації також включаються до його первинної вартості.

На відміну від чинного в Україні податкового законодавства, коли всі подальші витрати, пов’язані з експлуатацією та обслуговуванням основних засобів, додаються до балансової вартості груп основних засобів у сумі, яка перевищує 10 % їх залишкової вартості на початок звітного року, підхід до відображення таких витрат у бухгалтерському обліку відповідно до

224

ПБО 7 залежить від впливу наступних витрат на майбутні економічні вигоди, що очікуються від використання об’єкта основних засобів.

Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів, в результаті яких відновлюються, зберігаються чи підтримуються на попередньому рівні майбутні економічні вигоди, первинно очікуваних від використання об’єкта основних засобів, включаються до складу витрат звітного періоду.

В обліку такі витрати відображаються таким чином:

Дт 23 «Виробництво» або рахунки класу 9 «Витрати діяльності» залежно від функціонального призначення основних засобів; Кт 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 20 «Виробничі запаси» або рахунки класу

8 «Витрати за елементами».

Витрати, пов’язані з поліпшенням стану основних засобів, які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від їх використання, додаються до первинної вартості об’єкта.

Згідно з ПБО 7 сума, що амортизується, визначається по кожному об’єкту основних засобів як різниця :

А = С/В – ЛВ,

де С/В — собівартість або переоцінена вартість об’єкта основного засобу;

ЛВ — ліквідаційна вартість його, встановлена підприємством на момент передачі в експлуатацію.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання враховується:

•очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

•фізичний та моральний знос;

•правові та інші обмеження щодо використання об’єкта тощо.

Метод амортизації підприємство визначає самостійно, як елемент облікової політики, яка підтверджується розпорядженням по підприємству. У випадку зміни методу амортизації або його складових показників причини та наслідки таких змін обґрунтовуються в примітках до річної звітності.

225

МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ

1. Виробничий. Приймається обліковою політикою підприємства у випадку, коли нерівномірне спрацювання основного засобу можна визначити через планову потужність. Місячна сума амортизації дорівнює добутку фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг) який підприємство очікує виробити з використанням цього об’єкта.

Приклад. Оприбутковано основний засіб вартістю 42 000 грн, строк корисної експлуатація 4 роки, ліквідаційна вартість по завершенні експлуатації — 600 грн Об’єктом заплановано виробити 120000 одиниць продукції. Виробнича ставка амортизації дорівнює:

ВС = (42 000 – 600) : 120 000 = 0,345.

Місячна величина амортизації: 0,345 * Фактичний місячний обсяг продукції.

2.Прямолінійний. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Розрахунок місячної суми амортизації за умовою попереднього прикладу:

Аміс. = (42 000 – 600) : 4роки :12міс. = 862,5 (грн).

3.Зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість. Застосовується у випадку необхідності прискореної амортизації.

Місячний відсоток амортизації (одна дванадцята частина річного) нараховується назалишкову вартістьоб’єктанапочаток року.

4.Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислються виходячи із строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

226

5. Кумулятивний. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Для наведеного як приклад об’єкта річна сума амортизації дорівнює:

А річна = (42 000 – 600) × Кк.

Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

(Кількість років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання) : (4 + 3 + 2 + 1)

При використанні останніх трьох методів до кінця терміну експлуатації об’єкта річний розмір амортизації зменшується.

6. Податковий. Застосування правил нарахування амортизації, викладених в ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підприємство може не частіше одного разу на рік переглядати метод нарахування амортизації. Зміни щодо цих методів визнаються, як зміни облікової політики і обгрунтовуються в примітках до річної звітності. Підприємство може комбінувати перелічені методи.

Сума амортизаційних відрахувань обліковується по дебету рахунків, де безпосередньо функціонують основні засоби: Дт 23, 91, 92, 93, 94… — Кт 131.

Згідно з п.33 П(С)БО 7 об’єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття у результаті продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

ОПРИБУТКУВАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Нематеріальний актив (НА) — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду, більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за групами по рахунку 12.

227

Облік операцій з нематеріальними активами відповідає принципам обліку аналогічних операцій з основними засобами в питаннях:

•переоцінки;

•виконання ремонтних робіт;

•виготовлення нематеріальних активів власними силами;

•оприбуткування на платній та безоплатній основі, в тому числі як внесок до статутного капіталу;

•списання з балансу з метою реалізації, ліквідації та безоплатної передачі;

•подібного та неподібного обміну;

•оперативної та фінансової оренди.

АМОРТИЗАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання нематеріального активу, який встановлюється підприємством при його оприбуткуванні, але не більше 20 років. Сума, що амортизується, визначається аналогічно основним засобам (розділ *). Метод амортизації визначається організацією самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

228

Закінчення табл. 6.15

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

•коли існує зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта по закінченні строку його корисного використання;

•коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного періоду, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання нематеріального активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод. Амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Амортизація нараховується без обмеження. Сума, що амортизується:

А= Св (переоцінена вартість) – ЛВ (ліквідаційна вартість).

Переоцінена вартість відмінна від собівартості, у випадку, коли підприємство приймає елементом облікової політики переоцінку нематеріального активу.

Методика переоцінки і списання витрат по ремонтних роботах аналогічна основним засобам.

229

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 7 у складі основних засобів визнаються (крім самих основних засобів) інші необоротні матеріальні активи.

Іншінеоборотні матеріальні активи класифікуються загрупами:

•бібліотечні фонди;

•малоцінні необоротні матеріальні активи;

•інвентарна тара;

•інші необоротні матеріальні активи.

Облік інших необоротних матеріальних активів відповідає вимогам ПБО 7 (аналогічно основним засобам) в питаннях переоцінки, поліпшення, оприбуткування та вибуття. При придбанні будь-яким способом (купівля, самостійне виготовлення) для обліку використовується рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Аналітичний облік за рахунком 11 «Інші необоротні активи» ведеться за окремими інвентарними об’єктами (або групами).

За дебетом рахунка 11 відображається:

надходження придбаних, створених або безоплатно отриманих необоротних матеріальних активів за первісною вартістю;

сума витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єктів;

сума дооцінки вартості таких об’єктів.

За кредитом рахунка 11 відображається:

•вибуття об’єктів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності їх критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації;

•сума уцінки інших необоротних матеріальних активів. Ліквідація інших необоротних активів, собівартість реалізова-

них необоротних активів відображаються з використанням рахунка 97 «Інші витрати». Фінансовий результат від їх вибуття визначається як різниця між доходом від операції вибуття і сумою залишкової вартості об’єктів, непрямих податків і витрат, пов’язаних з операцією вибуття, і обліковується на рах.79 «Фінансові результати».

На рахунку 11 відображається вартість предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема, спеціальні інструменти і пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання такого об’єкта.

Метод амортизації інших необоротних активів вибирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу

230