Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Oblik_mal_bis-Mihaylov.pdf
Скачиваний:
85
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
2.31 Mб
Скачать

ТЕМА 3

СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1.Загальна система оподаткування.

3.2.Спрощена система оподаткування.

3.3.Фіксований сільськогосподарський податок.

3.1. Загальна система оподаткування

Сьогодні юридичні особи — субєкти підприємницької діяльності застосовують загальну (звичайну) систему оподаткування, яка передбачає сплату податку на прибуток, та дві альтернативні спрощені системи: одну — зі сплатою єдиного податку, другу — фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, в Україні створено більше 20 так званих спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) для залучення іноземних інвестицій. Їх статус, територію, пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності визначає Верховна Рада України окремим законом. Звичайно, усі законодавчі та нормативні акти, на які ми будемо посилатися, містять чимало нюансів. Ця інформація про пільги, знижені ставки податку, порядок оподаткування операцій особливого виду та ін. Щоб нею правильно скористатись треба ретельно вивчати податкові закони і підзаконні нормативні акти. Ми ж розкриваємо лише їх основні положення.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

Це традиційна система, яку податківці «пропонують» бізнес- менам-початківцям одночасно з реєстрацією в ДПІ. Тут не мають значення кількість працівників, обсяг виручки, вид діяльності підприємства та операції, які воно здійснюватиме. Якщо не подати заяву про бажання застосовувати спрощену систему оподаткування, підприємство автоматично зареєструють платником податку на прибуток.

Порядок його нарахування та сплати регулює Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Коротко алгоритм визначення суми податку можна

75

подати так: віднімаючи від валового доходу валові витрати та амортизаційні відрахування, отримують суми прибутку, який і оподатковують за ставкою 25 %.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

На відміну від податку на прибуток, платником ПДВ підприємство стає не відразу. Ним реєструються тільки після того, як протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) перевищить 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (сьогодні — 61200грн). Щоправда, при торгівлі за готівку це правило не працює — подати заяву про реєстрацію платником ПДВ треба за 10 днів до початку торгівлі. Доведеться сплачувати ПДВ і при імпорті товарів.

Ставка ПДВ, яку нараховують на обсяг реалізованих товарів (робіт, послуг), — 20 %. За нею і формують податкове зобовязання за звітний період (місяць чи квартал). Але це ще не та сума, яку треба перерахувати державі. Її отримують, зменшуючи зобовязання на суму податкового кредиту — вхідного ПДВ, сплаченого постачальникам ускладі вартостіпридбаних товарів (робіт, послуг).

Якщо результат буде від’ємним — підприємство має право на відшкодування ПДВ із бюджету. Детальніше про цей податок можна дізнатися із Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 — ВР (далі — Закон про ПДВ).

ВНЕСКИ ДО СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ

Доволі відчутним для платників податку на прибуток є тягар внесків до державних фондів соціального страхування та збору до Пенсійного фонду. Справляння кожного з них регулює окремий Закон. Так, на суму щомісячних фактичних витрат на оплату праці найманих працівників підприємство повинно нарахувати:

33,2 % збору до Пенсійного фонду;

1,5 % внеску до Фонду страхування на випадок тимчасової непрацездатності;

1,3 % внеском до Фонду страхування на випадок безробіття;

від 0,2 % до 13,8 % внеску до Фонду страхування від нещасного випадку залежно від галузі економіки та класу професійного ризику виробництва (зараз їх 67).

Крім того, із заробітку працівників підприємство повинно утримати:

76

податок з доходу;

0,5 чи 2 % збору до Пенсійного фонду;

0,5 і 1 % внеску до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності.

0,5 % внеску до Фонду страхування на випадок безробіття.

ІНШІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

Крім податків і соціальних внесків які ми розглянули вище, підприємство може нести й інші податкові зобовязання (мито; державне мито; плата (податок) за землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; місцеві податки та збори і деякі інші). Повний їх перелік наведено у Законі України «Про систему оподаткування в Україні» від 25.06.91р. № 1251-ХІІ і нюанси оподаткування кожним з них описано в окремому податковому законі.

Строки подання звітності та сплати переважної більшості податків (зборів, обовязкових платежів) врегульовано Законом України «Про податок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від

21.12.2000р. № 2181/ІІІ.

Таким чином, з одного боку, загальна система оподаткування фіскальна та громіздка, але з другого, — найбільш врегульована законодавством і не містить ніяких обмежень щодо виду діяльності, обсягів продажу, кількості найманих працівників та складу засновників. Тому їх застосовують, як правило, середні та великі підприємства.

3.2. Спрощена система оподаткування

ЄДИНИЙ ПОДАТОК

Його введено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.99 р. № 746/99 (далі-Указ). Підприємство може вибрати одну з двох ставок податку: 6 чи 10 % з виручки від реалізації товарів (робіт, послуг). Той, хто ви-

77

брав меншу ставку, сплачує податок на додану вартість, а хто більшу не є платником ПДВ.

Виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг), що підлягає оподаткуванню, вважається сума, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства та / або в його касу (для 6 % — вих єдинників вона включатиме і ПДВ). Сказане означає, що витрати підприємства на розрахунок єдиного податку не впливають. І тільки при реалізації основних засобів можна частково врахувати витрати на їх придбання: вибрану ставку податку нараховують на різницю між сумою, отриманою від реалізації фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Звітують з єдиного податку щоквартально до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а сплачують податок щомісячно — не пізніше 20 числа наступного місяця.

ІНШІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

Юридична особа, яка вибрала спрощену систему оподаткування, не є платником таких видів податків і зборів (обовязкових платежів):

податку на прибуток підприємств;

плати за торговельні патенти;

податку на додану вартість (якщо підприємство вибрало ставку 10 %);

плати (податку) на землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору на обовязкове державне пенсійне страхування;

збору на обовязкове соціальне страхування;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

комунального податку;

збору за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг.

Проте залишається чимало податків та зборів, від яких платники єдиного податку аж ніяк незвільнені. Зазначимо основні з них:

авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів;

податок на додану вартість при застосуванні ставки єдиного податку в розмірі 6 %;

податок із власників транспортних засобів;

місцеві податки та збори (крім комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг);

78

орендна плата за землю, що перебуває в державній або комунальній власності;

збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

збір за забруднення навколишнього природного середовища. Підприємства — єдинники повинні утримувати та перерахо-

вувати до бюджету з доходів нерезидентів податок на репатріацію, а також з доходів громадян — податок з доходу, збір до Пенсійного фонду та соціальні внески.

За всіма податками, які підприємство нараховує, утримує та сплачує до бюджету, воно веде податковий облік.

УМОВИ ПЕРЕХОДУ

Щоб застосовувати спрощену систему оподаткування, підприємству треба бути субєктом малого підприємництва (далі — СМП), тобто відповідати вимогам Указу (с.т.ст.1,7) і Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ (далі — Закон про підтримку). Перелічимо їх.

По-перше, середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за календарний рік не повинна перевищувати 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — 1 млн. гривень (ст.1Указу).

По-друге, після переходу на спрощену систему оподаткування СМП юридичній особі не дозволяють застосовувати інший спосіб оплати за відвантажену продукцію, крім готівкового, та безготівкового розрахунків коштами (ст.1 Указу).

По-третє, на момент переходу слід внести всі встановлені податки та обовязкові платежі, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

По-четверте, законодавство про спрощену систему оподаткування не поширюється на:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансо- во-кредитні та небанківські фінансові установи (ст. 7 Указу);

ломбарди, субєктів підприємництва у сфері грального бізнесу та обміну іноземної валюти, виробників та імпортерів підакцизних товарів (ст. 2 Закону про підтримку);

субєктів підприємницької діяльності, у яких більше 25 % статутного фонду належить засновникам — юридичним особам, які не є СМП (ст. 7 Указу та ст.2 Закону про підтримку);

спільну діяльність, про яку йдеться у п. 7.7 Закону про прибуток (ст. 7 Указу).

79

Якщо після переходу на єдиний податок юридична особа порушить вимоги ст.1 Указу, то з наступного кварталу вона мусить перейти на звичайну систему оподаткування. Гірше, коли виявиться, що підприємство взагалі не мало права застосовувати спрощеної системи (порушило ст. 7 Указу та ст. 2 Закону про підтримку): тоді податківці стягнуть з нього всі податки та збори, не сплачені за період безпідставного перебування в лавах єдинників.

ПЕРЕХІД НА ЄДИНИЙ ПОДАТОК ТА ВІДМОВА ВІД НЬОГО

Підприємства, діяльність яких відповідає згаданим вище умовам і які вирішили стати єдинниками, можуть перейти на єдиний податок з початку будь-якого кварталу, але лише один раз протягом календарного року. Для цього вони не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу подають до органу податкової служби, де вони зареєстровані, письмову заяву. У ній зазначають вибрану ставку єдиного податку — 6 чи 10 %. Форму заяви наведено в додатку до Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва — юридичною особою, — затвердженого наказом ДПАУ від 12.10.99 р. № 355 (бланк заяви купують у пунктах продажу бланків бухгалтерської та податкової звітності).

Новостворених СМП, які одночасно з реєстрацією в ДПІ подають і названу заяву, вважають субєктами спрощеної системи з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Податківці зобовязані протягом 10 робочих днів безоплатно видати Свідоцтво про право сплати єдиного податку, дійсне в межах календарного року, або надати письмову мотивовану відмову.

Повернутися на загальну систему оподаткування теж можна з початку будь-якого кварталу. Для цього в ДПІ надсилають заяву довільної форми не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення «доперехідного» кварталу та здають Свідоцтво на право сплати єдиного податку.

Спрощена система оподаткування зі сплатою єдиного податку з виручки вигідна прибутковим підприємствам з високим рівнем рентабельності. Крім того, вона дозволяє скоротити обсяг облікових операцій та складати значно менше форм фінансової та податкової звітності. Вибирають її добровільно, слід лише виконувати умови, передбачені законодавством для СМП.

80

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]