3.3. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок (далі –ФСП) не змінюється протягом визначеного законодавством терміну (до 2010року); справляють його з одиниці земельної площі.

Порядок сплати ФСП регулюють:

Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98р. № 320 ХІV (далі — Закон про ФСП);

Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затверджене постановою КМУ від 23.04.99р. № 658 (далі — Положення).

Платниками ФСП можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощування), переробкою, збутом сільгосппродукції та мають землю сільгосппризначення. При цьому виручка від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів їх переробки за попередній звітний (податковий) рік повинна перевищувати 75 % (до 01.01.04р. — 50 %) загальної суми валового доходу підприємства. Інакше з наступного року платником ФСП доведеться перейти назагальну систему оподаткування (ст.2 Закону про ФСП).

Окремо зупинимося на тому, як застосовують ФСП нові підприємства. З 01.01.04р. будь-яке новостворене підприємство, основний вид діяльності якого — виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, має право вибрати ФСП одразу після свого заснування.

ФСП сплачують замість таких податків і зборів (обов’язкових

платежів):

• податк на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохід-

них машин і механізмів;

• комунального податку;

• збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• внесків на обов’язкове державне страхування у зв’язку з

тимчасовою втратою працездатності;

• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

державного бюджету;

• плати за придбання торговельного патенту на здійснення

торговельної діяльності;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

81

Інші податки та збори (обов’язкові платежі), перелічені в Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. № 1251

— ХІІ, та внески до фондів соціального страхування сільгоспвиробники сплачують у порядку і в розмірах, установлених законодавством України. Платники ФСП є також платниками ПДВ із пільговим режимом оподаткування операції із реалізації власної сільгосппродукції.

Також платники ФСП зобов’язані утримувати з доходів громадян та вносити до бюджету податок з доходів, внеску до пенсійного фонду та інші соціальні внески (детальніше про це читайте в розділі «Загальна система оподаткування «), податки на доходи нерезидентів і авансовий внесок податку на прибуток.

ФСП можуть платити сільгосппідприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, які:

−займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільгосппродукції або надають сільгосппослуги (ст.2 Закону про ФСП та п.2 Положення);

−отримали у попередньому році виручку від реалізації сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки понад 75 % (до 01.01.04р. — 50 %) загальної суми валового доходу (ст.2 Закону про ФСП);

−мають хоча б 1 га власних чи орендованих у неплатників ФСП сільгоспугідь, для яких Законом про ФСП передбачено ставки цього податку (п.1 Положення)

РОЗРАХУНОК ФСП

Підприємство самостійно розраховує суму ФСП на поточний рік виходячи з його ставки, площі сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки станом на 1 липня 1995року (п.4 Положення).

Ставка ФСП з одного гектара сільгоспугідь залежить від їх цільового використання та становить 0,5 % грошової оцінки 1 га ріллі, сіножатей та пасовищ, 0,3 % — багаторічних насаджень. Для платників податків, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки менші: відповідно 0,3 % та 0,1 %. Для земель водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, ставка дорівнює 1,5 % грошової оцінки 1 га ріллі по областях та в Автономній Республіці Крим.

Підприємства, які бажають перейти на ФСП або продовжувати платити його у наступному році, до 1-го лютого такого року

82

подають до органу ДПС за місцем своєї реєстрації заяву та розрахунок згаданого податку на всю площу сільгоспугідь. Якщо земельні ділянки розташовані в декількох районах, то у той же термін подають до органів ДПС цих районів розрахунок ФСП за відповідну ділянку. Новостворені платники ФСП (у т.ч. в результаті реорганізації сільгосппідприємств) у рік створення подають такий розрахунок за період від дня їх створення до кінця року у терміни, передбачені для місячного базового податкового (звітного) періоду.

Крім того, податківці можуть вимагати від підприємства документи (хоча про це ніде і не сказано), які свідчать про дотримання ним необхідних умов: розрахунок питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільгосппродукції власного виробництва і продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства і виписку з Державного земельного кадастру про грошову оцінку земель.

Потім підприємству видадуть завірену печаткою довідку, яка підтвердить його статус платника ФСП.

Загальну річну суму податку, зазначеного в розрахунку, розподіляють між кварталами так:

•І квартал — 10 %

•ІІ квартал — 10 %

•ІІІ квартал — 50 %

•ІV квартал — 30 %.

ФСП сплачують щомісячно в розмірі 1/3 квартальної суми протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На завершення звернемо увагу на деякі моменти.

По-перше, платник ФСП має право повернутися на звичайну систему оподаткування тільки після закінчення календарного року, оскільки за ст..2 Закону про ФСП змінювати порядок сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не можна.

По-друге, з 1 січня 2003року ФСП сплачують до бюджету виключногрошима(ранішецедозволялиробитисільгосппродукцією).

По-третє, з 1 січня 2004року платників ФСП звільняють від податку на прибуток тільки в межах обсягів сільгоспдіяльності. За іншими видами бізнесу доведеться формувати валовий дохід, валові витрати та розраховуватися з бюджетом у загальному порядку.

Фіксований податок введений у дію Законом України «Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибу-

83

тковий податок із громадян»« від 13.02.98 № 129/98-ВР. Вибір права сплати фіксованого або прибуткового податку здійснює сам суб’єкт малого підприємництва.

Фіксований податок можуть сплачувати тільки особи, що здійснюють свою діяльність із продажу товарів і наданню відповідному такому продажу послуг на ринках і які сплачують ринковий збір. Для переходу на сплату фіксованого податку необхідно також виконання наступних умов:

•кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах із приватним підприємцем (включаючи членів родин, що беруть участь у підприємницькій діяльності), не повинна перевищувати

5 чол.;

•валовий дохід підприємця за останні 12 місяців до переходу на сплату фіксованого податку не має перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 119 000 грн

Не дозволяється використання фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.

Документом, що підтверджує сплату фіксованого податку, є патент, загальний порядок одержання якого встановлюється зазначеним вище Законом України від 13.02.98 № 129/98-ВР і додатком 8 до Інструкції про прибутковий податок із громадян, затвердженої наказом ГНАУ від 21.04.93 № 12 (з наступними змінами і доповненнями), а також «Порядком видачі патенту на право здійснення підприємницької діяльності на умовах фіксованої оплати прибуткового податку». Сплата за одержання такого патенту виробляється окремо і складає по всій території України 100 грн Патент видається на термін від 1 до 12 місяців.

Розмір фіксованого податку встановлюється місцевими органами й залежно від територіального розміщення місць торгівлі складає 20-100 грн за календарний місяць. У випадку, якщо платник податку використовує найману працю для здійснення своєї підприємницької діяльності, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % на кожну особу.

Доходи громадян, отримані від підприємницької діяльності й оподатковувані фіксованим податком, до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками року не включаються. Сума фіксованого податку є остаточною і не включається в перерахування загальних податкових зобов’язань ні самого підприємця, ні членів його родини, що беруть участь у такій діяльності.

Платник єдиного податку звільняється від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат, тобто ведення Книги обліку дохо-

84

дів і витрат за формою № 10 не потрібне. Це значить, що ніяка звітність у податкові органи не надається.

З двох останніх положень випливає, що платники фіксованого податку не користуються пільгами по прибутковому податку, наданими Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» від 26.12.92 № 13-92.

Підприємець-платник фіксованого податку, а також особи, що перебувають з ним у трудових відносинах (у тому числі члени родини), звільняються від сплати таких платежів:

•податку на доходи фізичних осіб;

•усіх відрахувань (зборів) на фонд оплати праці;

•відрахувань на дорожнє будівництво;

•податку на промисел;

•збору на обов’язкове соціальне страхування;

•торговельного патенту;

•ПДВ для підприємців, зареєстрованих як суб’єктів малого бізнесу до введення в чинність Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР [8], тобто до 1 жовтня

1997 р.;

•збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і послуг.

Таким чином, реальними податками для фізичних осіб-

платників фіксованого податку є: ♦ фіксований податок;

♦ відрахування (збори) на державне пенсійне страхування; ♦ акцизний збір.

Платники фіксованого податку звільнені від обов’язкового використання електронного контрольно-касового апарата (ЕККА) для розрахунків зі споживачами.

85