Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Oblik_mal_bis-Mihaylov.pdf
Скачиваний:
85
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
2.31 Mб
Скачать

рацій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

2.4. Основні поняття суб’єктів малого підприємництва

Законом України від 19.10.2000 р. № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» (далі — Закон) дано нове визначення суб’єкта малого підприємництва. Суб’єктами малого підприємництва є всі фізичні особи — підприємці незалежно від кількості найманих робітників та юридичні особи, у яких працює до 50 робітників і валовий дохід становить до 500000 євро. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України, а не ДПА та Міністерством фінансів України.

Незважаючи на загалом декларативний характер, Закон містить нове визначення суб’єкта малого підприємництва. Тепер ним є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Нагадаємо, що, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону УРСР від 27.03.91 р. № 887-XII «Про підприємства в Україні», до малих

підприємств належать новостворювані та діючі підприємства: у промисловості та будівництві — з чисельністю працюю-

чих до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери — з чисельністю пра-

цюючих до 50 чоловік; у науці і науковому обслуговуванні — з чисельністю пра-

цюючих до 100 чоловік;

53

у галузях невиробничої сфери — з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі — з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Таким чином, створилася юридична колізія, коли малі підприємства у сфері промисловості та будівництва з чисельністю працюючих від 51 до 200 чоловік включно, у науці і науковому обслуговуванні — з чисельністю працюючих від 51 до 100 чоловік включно вже лише з огляду на чисельність не є суб’єктами малого підприємництва.

Натомість підприємства, які не підпадали під визначення малих у сфері роздрібної торгівлі та інших галузях невиробничої сфери, стали суб’єктами малого підприємництва. Однак така юридична колізія не приведе до серйозних організаційних наслідків тим більше, що закони та інші нормативно-правові акти, введені в дію до набрання чинності цим Законом, дійсні у частині, що не суперечить цьому Закону.

Інша справа — податки. Як відомо, відповідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.

Зауважимо, що Закон використовує поняття валового доходу,

ане виручки, що дає змогу уникнути зайвого оподаткування єдиним податком комісійної винагороди, позик, інших інвестиційних надходжень, сум акцизного збору, податку на додану вартість, отриманих (нарахованих) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство — отримувач не є платником податку на додану вартість, сум коштів або вартості майна, отриманих платни-

54

ком податку за рішенням суду, тощо, як це передбачено пунктом 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як бачимо, критерії, встановлені Законом, особливо для підприємців — фізичних осіб, значно кращі для малого підприємництва, аніж встановлені Указом, але за Законом спрощена система оподаткування повинна поширюватися на всіх суб’єктів малого підприємництва(інакше, щоцезаЗакон), анелишезавибраними.

Але цей висновок потребуватиме додаткових тлумачень з боку Президента та Кабінету Міністрів України. Наразі очевидно, що Указ використовуватиметься в частині, що не суперечить Закону, адже він оперує поняттям «виручка», а не «валовий дохід».

Тим більше, що Указ і відповідні накази ДПА України взагалі повинні бути змінені в частині ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності, адже, відповідно до частини другої статті 11 Закону, порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України, а не Президентом та ДПА України.

Таким чином, платники єдиного податку виявилися ніби поза Законом (адже немає порядку спрощеного обліку, визначеного Кабміном) і поза Указом (ДПА України і Міністерство фінансів України вже не має права визначати порядку ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності) і зависли в повітрі. Але Закон надає 3 місяці терміну для Кабміну, щоб визначити нові умови щодо звітності і обліку для платників єдиного податку.

А у сфері єдиного податку вже зараз відбуватимуться позитивні та негативні речі, пов’язані зі зміною критеріїв визначення суб’єктів малого підприємництва. Деякі підприємства втратять змогу бути платниками єдиного податку, інші ними стануть.

Відповідно до статті 7 Указу його дія не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Таким чином, відповідно до Закону, малі підприємства у сфері промисловості та будівництва з чисельністю працюючих від 51 до 200 чоловік, у науці і науковому обслуговуванні — з чисельністю працюючих від 51 до 100 чоловік, як ми зазначали, вже не є суб’єктами малого підприємництва, а тому їхня частка в статутному фонді платника єдиного податку не повинна перевищувати 25 відсотків.

55

Натомість підприємства, які не підпадали під визначення малих у сфері роздрібної торгівлі та інших галузях невиробничої сфери (наприклад, мали понад 15 і 25 чоловік персоналу відповідно), отримають змогу збільшити свої частки в статутних фондах платників єдиного податку навіть до 100 відсотків.

Очікуються зміни і в програмах кредитування малого підприємництва, зокрема через міжнародні фінансові організації.

Загалом постраждають і малі підприємства у виробничій сфері, які орендували державне майно (їм доведеться сплачувати орендну плату, збільшену на 20 відсотків), адже декого з них позбавлено статусу малих, а відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами та доповненнями), орендні ставки для вітчизняних юридичних і фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність, застосовуютьсязкоефіцієнтом 0,8.

Запровадження Закону повинно полегшити податкове навантаження на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і ведуть торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливомастильними матеріалами, а також проводять спільну діяльність.

2.5. Спрощена форма обліку суб’єктів малого підприємництва

Ведення бухгалтерського обліку на малих підприємствах базується на загальних методологічних принципах, установлених основними нормативними документами щодо ведення обліку на всіх підприємствах і в галузях народного господарства України незалежно від форм власності. Разом з тим підприємствам, які можна віднести до категорії малих, запропонована можливість вести бухгалтерський облік (за своїм вибором) за спрощеною формою бухгалтерського обліку.

Загальні положення спрощеної форми бухгалтерського обліку для малих підприємств

Ведення бухгалтерського обліку малими підприємствами за спрощеною формою обліку реґламентується Вказівками про склад і порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затвердженими наказом МФ України від 31.05.96

№ 112.

56

У світовій практиці при вирішенні питання про віднесення підприємства до категорії малого використовуються три показники: чисельність працюючих, обсяг реалізації і балансова вартість майна.

Відповідно до Вказівок № 112 в Україні до категорії малих можуть бути віднесені підприємства, що здійснюють за місяць не більше 300 господарських операцій. При цьому спрощена форма бухгалтерського обліку рекомендується для використання на підприємствах торгівлі, суспільного харчування і постачальницькозбутових видів діяльності.

Мале підприємство, вибравши спрощену форму обліку, використовує у своїй діяльності типовий План рахунків, що діє в Україні, трансформувавши його в робочий План рахунків відповідно до рекомендацій.

Дані рахунки підприємство може самостійно використовувати з необхідними субрахунками, зазначеними в Плані рахунків.

Спрощена форма бухгалтерського обліку може застосовуватися в двох видах:

проста форма без використання регістрів і майна малого підприємства;

форма з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Модифікацію у вигляді простої форми можуть використовувати підприємства з кількістю господарських операцій не більше 100 на місяць і які не мають виробництва продукції, пов’язаного

звеликими матеріальними витратами. У цьому випадку реєстрація і відображення господарських операцій ведуться в одному обліковому регістрі — Книзі обліку господарських операцій. Крім того, для обліку розрахунків по оплаті праці працівників малого підприємства, а також для обліку розрахунків з бюджетом по прибутковому податку ведеться Відомість обліку заробітної плати.

Книга обліку господарських операцій повинна бути пронумерована, прошнурована, на останній сторінці проставляється кількість сторінок книги, що завіряється підписом керівника і головного бухгалтера і скріплюється печаткою.

Можна помітити, що за структурою Книга близька до такого облікового регістра меморіально-ордерної форми обліку, як Жу- рнал-Головна з додаванням елементів аналітичного обліку. У Книзі заповнюються залишки на початок року, обороти по дебету і кредиту кожного рахунка за місяць, що повинні дорівнювати сумі всіх операцій, записаних у графі 4. Після цього виводяться

57

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]