144. Ключові учасники німецької моделі корпоративного управління:

банки і корпоративні акціонери (банк одночасно виступає і акціонером, і кредитором, і емітентом цінних паперів (у тому числі боргових зобов'язань), і депозитарієм, і агентом, що голосує на річних загальних зборах).

145. Інституційні учасники фінансового ринку, які структурують спектр фінансових послуг відповідно до розвитку фінансової системи держави, це: Фінансові посередники

146. Різновиди акціонерів-власників різних пакетів акцій та їх вплив на управління корпорацією.

Інтереси акціонерів повинні бути основними у процесі діяльності корпоративного управління. Акціонери несуть найвищі ризики. Різновиди акціонерних власників: 1.дрібні акціонери (вони володіють від 1% до 5% акцій); 2.великі акціонери (можуть бути 10%+1 акція); 3.акціонерні власники малого блокуючого пакету акцій (25%+1 акція); 4.акціонерні власники великого блокуючого пакету акцій (40%+1 акція); 5.акціонерні власники контрольного пакету акцій (50%+1 акція); 6.акціонерні власники абсолютного контрольного пакету акцій (75%+1 акція); 7.акціонерні власники акціонерного контрольного пакету (90%+1 акція). Шляхи впливу акціонерів на управління корпорації: 1.через проведення зборів акціонерів; 2.продаж власних акцій; 3.створювати можливість поглинання корпорації акціонерами недружніми до діючих органів управління.

147. Формування та розвиток української моделі корпоративного управління.

Перехідна модель у країнах з перехідною економікою, до яких належать Україна, Росія та інші країни Центральної і Східної Європи. Ключові учасники - Держава, інвестори. Склад власників (акціонерів): Банківська система ще досить недосконала, і банки неспроможні виступати вагомими акціонерами, а також здійснювати активний контроль корпоративної діяльності за браком управлінського досвіду з питань управління корпоративною власністю, достатнього інвестиційного капіталу. Склад виконавчої наглядової ради - Інсайдери (особи, що працюють у корпорації або тісно з нею зв'язані). Керівництво новоствореними акціонерними товариствами у переважній більшості продовжує здійснюватись тими ж особами, які стояли на чолі державних підприємств. Законодавча база - Тільки формується, і повільні темпи реформ значною мірою обумовлені відсутністю або недосконалістю законів та нормативних підзаконних актів стосовно управління акціонерними товариствами, функціонування фондового ринку, взаємодії і вирішення конфліктів між усіма зацікавленими сторонами в КУ. Рівень розкриття інформації - Піврічний звіт з вказаною структурою капіталу. Взаємодія між учасниками: Користуючись державними механізмами впливу (оподаткування, ліцензування, різні види контролю тощо), вона реалізує інтереси держави всупереч інтересам інших зацікавлених осіб і самого акціонерного товариства, порушує принципи корпоративного управління (наприклад, при нарахуванні та сплаті дивідендів).

148. До зовнішніх джерел фінансування діяльності корпорації належать Емісія корпоративних прав; емісія боргових зобов’язань; збільшення кредиторської заборгованості.

149. Напрямки діяльності НКЦПФР: Розробка проектів регуляторних актів на ринку цінних паперів; прийняття регуляторних актів; внесення змін та доповнень до регуляторних актів; здійснення аналізу регуляторного впливу регуляторних актів; відстеження результативності прийнятих регуляторних актів.

150. Роль фінансових посередників: сприяє підвищенню ефективності ринків, знижує витрати і/або усуває труднощі, з якими можуть стикатися споживачі фінансових послуг.

151. Загальні збори акціонерів вважаються повноважними, якщо на них присутні зареєстровані акціонери, що мають: більш як 60 % голосів.

152. Ознаки акціонерного товариства та його роль у розвитку корпоративного сектору. Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

• воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

• належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);

• статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

• має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;

• фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;

• особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається передусім законами України "Про господарські товариства", "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", то діяльність АТ у зв'язку з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Найчастіше корпорації організовуються у формі акціонерного товариства (АТ). Великі АТ утворюють корпоративний сектор економіки і використовують сучасні та різноманітні технології ведення бізнесу в ринкових умовах. Головна роль в корпоративному секторі належить акціонерним товариствам, що функціонують у сфері матеріального виробництва і виробляють понад 70% продукції. Однак не всі акціонерні товариства функціонують ефективно.