101.Фондовий ринок України: функції та порядок регулювання відносин у корпоративному секторі.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів)

Роль фондового ринку в системі економічного механізму держави визначають функції, які він виконує. їх поділяють на дві групи:

Загальноринкові - це:

=> отримання прибутку від операцій на даному ринку;

=> цінова, що забезпечує формування ринкових цін;

=> інформаційна - забезпечує збір інформації про суб'єктів і об'єктів ринку і доведення її до учасників;

=> регулювальна - ринок встановлює правила торгівлі, порядок вирішення спірних питань між учасниками, встановлює пріоритети, органи контролю, управління та ін.

Специфічні - це:

=> функція перерозподілу;

=> функція страхування цінових і фінансових ризиків (стала можливою завдяки появі ф'ючерсних і опціонних контрактів);

=> перерозподіл коштів між галузями і сферами ринкової діяльності;

=> перерахунок заощаджень з невиробничої у виробничу форму;

=> фінансування дефіциту державного бюджету на неінфля-ційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів та ін.

Державне регулювання корпоративного сектору і контроль за діяльністю учасників корпоративного сектору здійснюють Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна та ін. в межах своїх повноважень.

Основним органом спеціальної компетенції є Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку – державних орган, який має центральний апарат і територіальні органи.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, а також координацію діяльності державних органів у вирішенні зазначених питань.

Комісія здійснює свою діяльність за такими стратегічними напрямами:

• удосконалення механізмів захисту прав інвесторів;

• розвиток інструментів ринку цінних паперів;

• зосередження укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах та інших організаторах торгівлі цінними паперами;

• удосконалення Національної депозитарної системи;

• удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;

• розвиток інвестиційної інфраструктури.

• підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах та забезпечення захисту прав інвесторів;

• удосконалення системи обліку прав власності на цінні папери;

• впровадження механізмів розкриття інформації на фондовому ринку;

• впровадження механізмів пруденційного нагляду;

• формування системи попередження недружнього («рейдерського») поглинання акціонерних товариств;

• вдосконалення напрямів державного регулювання фондового ринку.

102.Класифікація стандартів корпоративного управління…

Практика корпоративного управління відображає як міжнародний, так і

національний досвід діяльності корпорації у світі.

Міжнародні стандарти:

принципи корпоративного управління:

1)Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) спільно із Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними інституціями ініціювали в 1998 р. глобальну програму створення універсальних стандартів та норм корпоративного управління. Було прийнято загальні принципи корпоративного управління. Цей документ містить роз'яснення щодо того, які конкретні проблеми повинні регулювати національні стандарти корпоративного управління.

2) Європейський Банк Реконструкції та Розвитку (ЄБРР), створив принципи, що сприяють встановленню взаєморозуміння між корпораціями, кредиторами та інвесторами при ухваленні рішень про надання кредиту або вкладання капіталу шляхом впровадження ділових норм у корпоративну практику.

3)Основне спрямування Міжнародній мережі з корпоративного управління (ММКУ) полягає в постійній оптимізації доходів акціонерів із забезпеченням довгострокової життєздатності компанії шляхом ефективного управління та врахування інтересів зацікавлених осіб.

Національні стандарти:

• Кодекс Кедбері, сформований Радою інформації Лондонської фондової біржі та професійною спілкою бухгалтерських службовців;

• Кодекс найкращої практики для німецького корпоративного управління, підготовлений Німецької групою з корпоративного управління;

• Рекомендації комітету з питань корпоративного управління, підготовлені групою, створеною Національною радою французької промисловості, Французькою асоціацією приватних підприємств і Рухом французьких підприємств;

• Основні принципи та напрямки корпоративного управління в США, підготовлені Каліфорнійським пенсійним фондом цивільних

В Україні з метою реалізації практики корпоративного управління при дотриманні загальноприйнятих міжнародних стандартів, але з урахуванням національних особливостей і досвіду з'явилася потреба у викладенні принципів і рекомендацій для успішної корпоративної політики. З цією метою Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було затверджено принципи корпоративного управління. Цей документ містить важливі принципи й рекомендації щодо якісного та прозорого управління товариствами, дотримання яких повинне допомогти їм у підвищенні інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.

103. Господарське товариство-це господарська організація, яка створюється фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Характерні риси:

• господарські організації корпоративного типу;

• можливість застосування цієї організаційно-правової форми для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку, господарських об'єднань

• наявність статусу юридичної особи;

• основний правовий титул майна товариства — право власності;подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;

• обов'язкова наявність у товариства двох фондів — статутного і резервного: перший формується за рахунок вкладів засновників та учасників товариства, другий — за рахунок частини чистого прибутку товариства, розмір якого визначається установчими документами товариства;

• засновники мають право вибору виду товариства з числа тих, що передбачені законом: акціонерне товариство,товариство з обмеженою відповідальністю,товариство з додатковою відповідальністю,повне товариство,командитне товариство.

104. Види форм власності.Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Приватна форма власностіхарактеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам, на основі їх виняткового права на володіння, користування і розпорядження об'єктом власності, коли його власником є юридична або фізична особа.

Колективна форма власності,згідно до Господарського кодексу, визнається як корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновників. Ними є виробничі коопе­ративи, підприємства споживчої кооперації, громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Державна форма власностіявляє собою систему відносин, коли абсолютні права на управління і розпорядження об 'актами власності здійснюють структури державної влади.

105. Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета"75% + 1 акція".

106.До органів державного регулювання корпоративних відносин відносяться:органи загальної та спеціальної компетенції та відповідними їх нормативними актами.

Органи загальної компетенції -законодавчі органи, які видають нормативні акти, що мають чинність закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. До них відносяться:

• Цивільний кодекс України;

• Господарський кодекс України;

• Закон "Про господарські товариства";

• Закон "Про акціонерні товариства";

• Закон "Про інститути спільного інвестування";

• Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" та інші.

Органи спеціальної компетенції призначені для забезпечення регулювання та контролю діяльності корпоративних підприємств з урахуванням специфіки цього сектора. До органів спеціальної компетенції відносяться:

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

- Фонд державного майна України;

- Антимонопольной комітет у рамках своїх повноважень;

- Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

- Інші уповноважені органи.