31. Космогонія та антропогонія Книги Буття.

Книга Буття — перша книга Біблії, що відноситься до Старого Заповіту і відкриває п'ятикнижжя Моїсея (Тори).

Книга складається з 50 розділів і поділяється на дві частини: У першій частині (глави 1-11) викладено історію людства до патріархів, вона містить у собі як би універсальне введення у всесвітню історію, оскільки стосується вихідних пунктів і початкових моментів первісної історії всього людства; у книзі описані такі ключові моменти як створення світу, гріхопадіння, всесвітній потоп, та спорудження Вавилонської вежі. У другій частині (глави 12-50) викладено історію патріархів й їхніх родин, описується історію зародження єврейського народу в особі його родоначальників - патріархів Авраама, Ісаака й Якова. Продовженням книги буття є книга Вихід.

32. Історія патріархів у Книзі Буття.( Аврам, Ісак, Яков)

Першим патріархом був Авраам, в нього була жінка Сара, вона не могла мати дітей, бо вони були вже старі. Так як Бог обрав Авраама своїм наслідником, який допомагав народу він пообіцяв, що вони матимуть дітей. Згодом прийшли до Авраама три вісники, які сказали, що він матиме сина. Народився Ісаак, і Бог, щоб перевірити вірність віри Авраама, сказав, щоб той приніс сина в жертву, але коли Бог побачив, що той вірний йому, сказав, що це було випробування. Коли Ісаак став дорослим, в нього була дружина Ревекка. В них народилися діти Ісав і Яков. Ісав повинен був отримати благословення, але мати любила більше Якова, і підстроїла так, що сліпий Ісаак благословив Якова. Брати ненавиділи один одного. Яків пішов до брата мами, а коли йшов, йому приснився сон, який позначав, що він повинен служити Богу. Яков і Ісав помирилися. У Якова була жінка Рахіла, він мав 12 синів, молодший Йосиф, якого він дуже любив. Брати його не любили і продали фараону з Єгипту. Йосиф правив Єгиптом, перемир’я з батьком і братами.

33. Епос про Вихід, народження народу. Скрижалі Заповіту.

Народження Мойсея, Бог обрав його для допомоги своєму народу. Він пливе у корзині по річці, дочка фараона його знайшла, і виховувала в себе дома. І тут його матір найнялася нянею до Мойсея. Він знав, що він єврей. Втік до священика і одружився. Жив він у Єгипті з єврейським народом. Фараон вбивав новонароджених євреїв, Мойсей захотів помститися, і почав вбивати малих єгиптян. Фараон злякався і відпустив народ, вони переходили через червоне море, а єгипетське військо яке бігло за ними загинуло. Потім люди скаржилися, навіщо їх бог вивів якщо їм немає що їсти, пити, і з’явилася манна з неба і вода зі скали. Коли народ дійшов до гори сінай , Бог велів Мойсею написати 10 заповідей на скрижалях., але народ дуже грішив, поклонявся ідолам, Бог розгнівався і розбив скрижалі. Згодом люди попросили прощення в Бога і приносили йому жертвоприношення. Мойсей помирає і Ісус Навін каже промови.

34. Епічні книги розділу Невиїм, пророки.

Біблійних пророків ділять на дві групи: ранні пророки (до VIII в. До н. Е..) І пізні пророки (VIII-IV ст. До н. Е..). Відповідно, в Єврейської Біблії (Танах) розділ пророчих книг розділений на книги ранніх і пізніх пророків, що мають принципову різницю в змісті. Ранні пророки книг не писали (або їх твори не збереглися), тому книги ранніх пророків (Книга Ісуса Навина, Книга Суддів, Книги Царств) - історичні за змістом, про діяльність пророків там лише згадується. У християнській традиції ці книги відносяться до числа історичних, а не пророчих. До числа ранніх пророків відносяться Самуїл, Натан, Ілля, Єлисей, крім них в Біблії згадується ще безліч пророків. Власне пророчими є лише книги пізніх пророків. При цьому в християнстві до числа пророчих відноситься книга Даниїла, яка в Танах такої не вважається і входить в інший розділ - Писання. Традиційно за обсягом спадщини книги біблійних пророків ділять на дві частини: Великі пророки: Ісая (складається з творів жили в різний час двох, а можливо, і трьох авторів), Єремія, Даниїл (тільки в християнстві) і Єзекіїль; Малі пророки: Йоїл, Іона, Амос, Осія, Михей, Наум, Софонія, Авакум, Овдій, Огій, Захарій, Малахія. За свідченням Біблії, пророки в міру своєї праведності й розвитку духовних умінь могли чути Голос Бога, говорити з Ним і передавати Його слова людям. Деякі з них могли тлумачити віщі сни, які Бог посилав різним людям в якості послання або попередження. Пізні пророки були також релігійно-політичними ораторами і проповідниками. В цілому, пророки стверджували перевагу морально-етичного початку над культом як таким, з його голої обрядовістю і жертвопринесеннями тварин.