- •1.Структура свідомості та її основні рівні.
- •2.Сутність діалектики. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика.
- •3.Закони та категорії діалектики.
- •4.Наукове пізнання: специфіка, рівні. Форми й методи наукового пізнання.
- •5.Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
- •6.Проблема життя й смерті у духовному досвіді людини.
- •7. Співвідношення соціологічного знання з філософією, соціальною філософією, політологією та психологією.
- •8. Місце та роль соціальної філософії в системі соціальних наук.
- •4. Соціальна філософія та негуманітарне знання.
- •9. Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної філософії.
- •10.Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної політики держави.
- •11.Сутність та зміст соціальної роботи.
- •12.Об’єкт соціальної роботи.
- •13.Сутність та зміст соціального забезпечення.
- •14.Соціальна робота в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.
- •15.Становлення соціальної роботи в зарубіжних країнах як самостійного напряму діяльності.
- •16.Організаційні форми соціальної роботи.
- •20.Соціальна мобільність в Україні та в країнах Європейського Союзу: порівняльний аналіз.
- •21.Проблема бідності в сучасному українському суспільстві та шляхи її подолання.
- •22.Соціальна деградація як проблема сучасної України.
- •23.Правовий нігілізм в сучасному українському суспільстві: причини, суб’єкти, шляхи подолання.
- •24.Поняття, сутність, зміст соціального управління.
- •28.Понятійно-категоріальний апарат наукової галузі «соціальне управління».
- •29.Сутність та зміст управління соціальними процесами.
- •30.Соціалізація та ресоціалізація: порівняльний аналіз.
- •31.Причини й профілактика виникнення девіантної поведінки молоді в сучасному українському суспільстві.
- •32.Порівняння явних та латентних функцій соціальних інститутів.
- •33.Порівняльний аналіз соціологічних концепцій особистості.
- •Марксистська концепція особистості: розгляд особистості через категорію «праця»
- •Теорії референтних груп
- •4. Спільне та відмінне в традиціях японського, американського та вітчизняного менеджменту.
- •37.Сутність та зміст конфлікту як соціального феномена.
- •38.Порівняльний аналіз стратегій розв’язання конфліктних ситуацій.
- •39.Механізм управління конфліктом.
- •40.Зміст консультування у вирішенні проблеми вертикальних конфліктів в організації.
- •41.Місце рольових ігор та тренінгів у процесі відбору й навчання персоналу.
- •42.Співвідношення мотивації та стимулювання в управлінні персоналом організації.
37.Сутність та зміст конфлікту як соціального феномена.
Поняття конфлікту.
Конфлікт — це випадок загострення соціальних суперечностей, який виражається у зіткненні соціальних спільнот — класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів та ін., що зумовлено протилежністю або суттєвими відмінностями їх інтересів, мети, тенденцій розвитку.
Поняття соціального конфлікту.
Соціальний конфлікт — це така суперечність, в якій два або більше суб´єктів активно шукають можливість завадити один одному в досягненні певної мети, намагаються запобігти задоволенню інтересів суперника, змінити його погляди або соціальні позиції. Під соціальним конфліктом звичайно мають на увазі той вид протистояння, в якому сторони намагаються захопити територію або ресурси, погрожують іншім суб´єктам посягати на їхні інтереси таким чином, що боротьба набуває форми нападу або оборони. Поняття соціального конфлікту включає активність протилежних сторін, суперечки, дебати, торги, суперництво, воєнні сутички, пряме і непряме насилля.
Конфлікт як соціальний феномен.
Розвиток будь-якого суспільства являє собою складний процес, що протікає через зародження, розвиток і розв'язання різноманітних протиріч. Тим часом, само собою протиріччя - це ще далеко не конфлікт, а, можливо, що воно і зовсім не переросте в конфлікт. Серйозною помилкою є їх ототожнення, у той же час і їх протиставлення. Для переростанні протиріччя в конфлікт повинна проявитися ціла низка факторів, сполучення яких дозволить перетворити протиріччя у відкрите протиборство. При цьому важливо врахувати, що необхідним є сполучення всіх факторів разом. Розглянемо їх. По-перше, конфлікт можливий лише між двома і більше сторонами. У процесі розвитку конфлікту повинна чітко намічатися тенденція до поляризації Інтересів сторін щодо об'єкта конфлікту. По-друге, необхідна чітка визначеність дефіцитності й обмеженості в можливості задоволення всіма сторонами своїх потреб. По-третє, конфлікт виникає за умови, коли сторони прагнуть реалізувати свої інтереси за рахунок своїх опонентів. Таким чином, конфлікт є прояв об'єктивних і суб'єктивних протиріч в протиборстві їх носіїв.
Будь-який конфлікт, що виникає в соціальному середовищі між людьми, є соціальним у широкому значенні цього слова. Сторони, які беруть участь у соціальному конфлікті, мають чіткі соціальні інтереси, реалізація яких зустрічає протидії.
Зміст конфлікту як соціального феномена.
Під предметом конфлікту розуміється об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка стала причиною розбіжності між сторонами. Кожна зі сторін зацікавлена у вирішенні даної проблеми на свою користь І заради цього готова вступити в протиборство.
Конфлікт може мати основний предмет, який, у свою чергу, може розпадатися на частини. Прикладом подібних предметів можуть виступати тривалі сімейні і затягнуті в часі міжнаціональні і міжконфесійні конфлікти.
Об'єктом конфліктів виступають матеріальні або духовні цінності, до оволодіння якими прагнуть сторони конфліктів. Об'єктом конфліктів можуть виступати також елементи матеріального світу або соціальної реальності, якщо він знаходиться на перетині інтересів соціальних суб'єктів.
Об'єкт конфлікту - це завжди який-небудь дефіцитний ресурс, тому якщо виникає можливість компенсації дефіциту ресурсу, то в багатьох випадках виникає реальна можливість усунення конфліктної проблеми.
Необхідно мати на увазі і можливість так званих безоб'єктних конфліктів, коли обидві сторони не мають прагнень до контролю над будь-чим. Прикладом можуть виступати інтелектуальні конфлікти. Чимало прикладів подібних конфліктів ми можемо бачити у моральній сфері суспільних відносин.
Суб'єктами соціальних конфліктів виступають соціальні утворення, насамперед, необхідно говорити про великі утворення.
Практичними діючими учасниками соціальних конфліктів в конкретні індивіди, що пов'язані між собою загальними інтересами або статусом. Належність індивіда до конкретної соціальної групи перетворює його в реального або потенційного учасника будь-якого соціального конфлікту. У розмаїтості сукупності їх індивідуальних дій і вчинків реалізуються загальні цілі та позиції. Зведення індивідуальних зіткнень не означає ігнорування волі, ініціативи окремих людей, тому що загальна боротьба завжди складається з їх сукупності.