3. Податкова звітність та податкова декларація.

Податкова звітність - це сукупність дій платника податків (податкового агента) і податкового органу по складанню, введенню і здачі документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище й фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.

Платник не подає звітність у випадках:

а) якщо звітність про виконання податкового обов’язку подає податковий агент;

б) якщо платник входить до складу консолідованої групи платників податків за податками, звітність щодо яких подається головним підприємством.

Податкова звітність повинна базуватися на даних податкового обліку доходів і видатків платника.

Строки податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважається день, що слідує за днем закінчення звітного періоду.

У вузькому значенні податкова звітність являє собою сукупність податкових документів, що фіксують обчислення податку й визначення суми, що підлягає до сплати.

Податкові документи складаються із 4-х груп:

1) Розрахунково – декларативна документація (вказуються строки, база оподаткування, податкові пільги, розмір податкової ставки);

2) Довідкова документація (документи, необхідні для обчислення податку; документи довідкового характеру, що впливають на обчислення суми податків);

3) Облікова документація (зведені форми податкового обліку);

4) Податкові повідомлення (направляються платникам інформування платників про строки й суми, що підлягають сплаті).

Податкова декларація - документи податкової звітності, який подає платник у формі заяви, з викладом відомостей про отримані ним за звітний період доходи і видатки, майно, що перебуває у власності (підлягає оподаткуванню) та інші відомості, що визначені чинним законодавством.

Регулюється Главою 2 ПКУ ст. 46-49, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.

Приймаються декларації без попередньої перевірки. Платник має право на вибір один із 3-х порядків подачі декларації:

а) особисто;

б) пересиланням;

в) в електронному вигляді.

Податкова декларація в собі містить:

1. Ідентифікаційний код платника;

2. Повне наймення платника, відомості про проживання або місцезнаходження;

3. Період за який подається, або дата, за станом на яку подається;

4. Дата подання податковому органу декларації;

5. Розмір бази оподаткування;

6. Суму і розмір видатків і пільг;

7. Суму, не оподатковану податком;

8. Ставку оподаткування;

9. Суму податків, що підлягає сплаті.

Форми декларації -

а) майнова;

б) спеціальна ( інформація про джерела і розгляди про придбання майна).

4. Податкові пільги та їх класифікація.

Згідно ст. 30 ПКУ податкова пільга  це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Податкового Кодексу.

Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом  платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.