Тема 2.3. Непрямі податки.

1. Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

2. Податок на додану вартість, його характеристика.

3. Платники ПДВ, їх реєстрація в органах ДПС.

4. Операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Порядок обчислення та сплати ПДВ. Ставки ПДВ. Порядок застосування «0» ставки.

1. Сутність непрямого оподаткування та його правове регулювання.

Непрямі податки мають довгу історію і пройшли шлях від «мит», що справлялися ще на території Київської Русі, до універсальних акцизів (ПДВ), які справляються в переважній більшості держав сучасного світу.

Ініціатива введення ПДВ належить М. Лоре (Франція), який у 1954 р. запропонував замінити ним податок з обігу.

Переваги непрямих податків:

1. Висока швидкість надходження до бюджетів;

2. Незалежність від нерентабельного виробництва;

3. Відносна рівномірність;

Недоліки непрямих податків:

1. Відсутність прямої залежності між отриманим доходом та сплатою до бюджету – більш заможні несуть менший податковий тягар, ніж менш заможні;

2. Має місце корупція при поверненні ПДВ.

В податковій системі Радянського Союзу діяло 2-а непрямих податки:

- податок з обігу;

- податок з продажів.

В Україні ПДВ був введений тільки на початку 90-х років.

Непрямі податки закладаються в ціні реалізованого товару або наданої послуги. Розмір непрямого податку не залежить від матеріального стану платника, тому державі зручно його справляти. Введення непрямих податків дозволяє носію податка перекладати податковий тягар на плечі споживачів товару, послуг, робіт, якими можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного та фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі та непрямі.

При прямому оподаткуванні – юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому – ні.

2. Податок на додану вартість, його характеристика.

ПДВ є одним з основних серед податкових надходжень до дохідної частини бюджету. В Україні надходження від ПДВ становить - 34% від загального обсягу доходів, а серед податкових платежів – 47%.

Становлення ПДВ в Україні проходило три етапи:

- до 01.10. 1997р.

- після 1997р.

- сьогодення - V розділ Податкового Кодексу України.

Характерними рисами ПДВ, за якими він визначається як специфічний правовий механізм є:

1) ПДВ орієнтований на надходження винятково в дохідну частину Держбюджету, в основі чого лежить сталість і стабільність значної частки податкових надходжень;

2) Сплачується споживачем, тоді як формально його перераховує до бюджету особа, що реалізує товар, проводить роботи, надає послуги;

3) ПДВ сплачується на кожному етапі виробництва чи реалізації, незалежно від того, йдеться про зовнішній чи внутрішній обіг.

Характеристики ПДВ:

1) за формою оподаткування – непрямий;

2) за суб’єктами оподаткування - змішаний (юридичній і фізичні особи);

3) за повнотою прав використання податкових надходжень – закріплений;

4) за методом встановлення ставок – пропорційний;

5) за способом стягнення – за декларацією;

6) за економічним змістом об’єкта оподаткування – на споживання;

7) за джерелом сплати – виручка від реалізації;

8) за сферою використання податкових надходжень – загального призначення.