3. Державне мито, його правове регулювання. Платники та об’єкт

оподаткування.

Державне мито – це обов’язковий збір, що стягується у вигляді плати з юридичних та фізичних осіб за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Воно є просте і пропорційне. Просте – справляється за твердими ставками. Пропорційне – у % до відповідної суми позову або вартості відчужуваного майна.

Особливості застосування механізму державного мита в України регулюються Декретом КМУ від 21 січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито», а деталізує його застосування Інструкція про порядок обчислення і стягування державного мита, затверджена наказом ДПА України від 22.04.93 №15.

Платниками державного мита на території України є фізичні і юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій та видачу документів уповноваженими на те органами.

Загальні ознаки та характеристика державного мита:

За здійснення юридично значимих дій уповноваженими органами

Прямий податок

Фізичні, юридичні особи

За видом податкових ставок

За джерелом сплати

Залежність від кінцевих результатів діяльності платника

Кошти громадян Валові витрати

Фіксовані, адвалерні, змішані

Не залежить

Об’єктом оподаткування виступають певні дії, з яких справляють державне мито (з позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрація актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб із інших країн, видачі паспортів, прописки тощо).

Державне мито сплачують за місцем розгляду й оформлення документів і зараховують до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що справляють із позовних заяв, які подають до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за ново виявленими обставинами і інші, які зараховуються до Державного бюджету України.

Фізичні особи й іноземні юридичні особи, що постійно проживають або перебувають за межами України, сплачують мито у вільно конвертованій валюті, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Фізичні особи сплачують державне мито: із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів; за нотаріальні дії; за вчинення деяких інших дій. Перелік ставок досить великий, адже вони встановлюються диференційовано за назвами документів і дій, за які справляється мито.

Наприклад:

а) із позовних заяв – 1% ціни товару, але не менше трьох НМДГ і не більше 100 НМДГ.

б) позовних заяв розірвання шлюбу – 0,5 НМДГ;

позовних заяв розірвання шлюбу повторно - 1 НМДГ;

в) із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення,

що набрали законної сили - 50 % ставки, що підлягає

сплаті позовної заяви, а з

майнових – ставки

обчисленої виходячи з

опорюваної суми

г) за реєстрацію шлюбу – 0, 05 НМДГ;

д) за видачу паспорта громадянина України - 1 НМДГ;

у разі обміну чинного - 0,2 НМДГ;

ж) закордонного паспорта – 10 НМДГ.

Сплата мита може здійснюватися в декількох формах:

• готівкою;

• безготівково (перерахування через відділення банків);

• митними марками.