Інвестиції та їхня сутність. Помилки в трактуванні інвестицій.
Економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу має компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.
Найтиповішою є думка, згідно з якою інвестиції — це будь-яке вкладення коштів, що може і не призводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані “споживчі інвестиції” (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач), що за своїм економічним змістом до інвестицій не належить — засоби на придбання цих товарів витрачаються в даному разі на безпосереднє довгострокове споживання (якщо їхнє придбання не передбачає наступного перепродажу). Досить часто, особливо раніше, термін “інвестиції” ототожнювався з терміном “капітальні вкладення”. При цьому інвестиції розглядалися як вкладення коштів у відтворення основних фондів (будівель, устаткування, транспортних засобів і т.п.). Але водночас інвестиції можуть здійснюватися й в оборотні активи, і в різноманітні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, “ноу-хау” тощо). Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог. Нерідко інвестиції визначають як вкладення коштів. У сучасних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й в інших формах — рухомого і нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо. Існує також думка, що інвестиції — це довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (передусім, капітальні вкладення) мають довгостроковий характер, проте інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в акції, ощадні сертифікати тощо). Розглянуті вище положення враховані при визначенні терміна “інвестиції” в Законі України “Про інвестиційну діяльність”: “…Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
2. Інвестиції – це усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
До майнових цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, належать:
кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
До інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, належать:
майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);
права користування землею, водою ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
інші цінності.
3.Класифікація інвестицій.
1. Залежно від об’єкта вкладання коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції.
Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаються виробничими інвестиціями абокапітальними вкладеннями.
Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів.
2. За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі та непрямі інвестиції.
Прямі інвестиції – це вкладення коштів у певні об’єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).
Непрямі інвестиції – це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об’єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об’єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них доход посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.
3. За терміном інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції.
4. За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють приватні , державні, іноземні та спільні інвестиції.
Приватними інвестиціями називаються інвестиції, що здійснюються громадянами та підприємствами недержавної форми власності.
Державними називаються інвестиції, які здійснюються державою в особі уряду та державних підприємств.
Іноземними інвестиціями називаються усі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестування на території України.
Спільні інвестиції здійснюються інвестиційними фондами та компаніями. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями.
5. За регіональною ознакою розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.
Внутрішні інвестиції – це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні– за її межами.
Інвестиції поділяються на: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу; б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку; в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
4, 7.
Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
громадяни, недержавні підприємства, господарські товариства, громадські, релігійні організації, інші юридичні особи, засновані на колективній власності;
органи влади і управління України, АР Крим, місцеві Ради народних депутатів, державні підприємства і установи;
іноземні громадяни, юридичні особи і держави.
Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори та учасники.
Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.
Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.