Тема 15. Соціальне партнерство в організації. 1. Соціальне партнерство: сутність і значення.

Соц.партнерство – надійна основа для запобігання, регулювання й вирішення трудових конфліктів цивілізованим, конструктивним шляхом у рамках відповідного правового поля, на основі договорів, угод, із використанням методів, процедур, сформул.у законодавчих і норм. докум.України.

Основа цивілізованих відносин вироблені Міжнародною організацією праці (МОП) (соц.справедливість, рівність,умови праці, права і свобода, добробут,гідність, сталість, духовність)

Суб'єкт соціального партнерства – це юридична або фізична особа, яка володіє первинними або делегованими первинними носіями правами у соціально-трудових відносинах.

Ефективне функціонування системи соц.партнерства забезпечується рівноправністю, рівноцінністю сторін. Нерівноправність веде до вищості одних над іншими, до диктату сильнішого та ігнорування інтересів слабкого партнера. Баланс інтересів забезпечується рівноправн. сторін.

Рівноправність забезп.норм.актами.Рівноцінність залежить від самих партнерів(якості, проф.-і, ЗУН).

Партнери на переговорах та під час консультацій повинні бути рівною мірою компетентними, тому важливим завданням є формування професійно-компетентних органів та інших інститутів соціального партнерства.

Важливим питанням у системі соц.партнерства є розподіл учасників переговорів (суб’єктів). Держава організовує, координує і регулює соц.-трудові відносини, розробляє правові основи і організаційні форми соц.партнерства, правила і механізми взаємодії сторін, встановлює обґрунтовані розміри стандартів (мінімальної заробітної плати, соціальних пільг і гарантій). Держава є регулятором соц.-трудових відносин.

Профспілки є однією із суспільних організацій, які створюються трудящими для захисту своїх економічних і соціальних прав. Основною метою є рівня зарплати, збереження робочих місць для членів профспілки, участь в упр.виробництвом і розподілі вироб.продукту, створення сприят.умов праці.

Союзи роботодавців створюються на основі загальних інтересів працедавців як покупців робочої сили. Маючи свої інтереси в отриманні прибутків, завоюванні ринків збуту та ін., підприємці в системі соціального партнерства бачать можливості проведення злагодженої технічно-економічної та соціальної політики, розвитку виробництва без деструктивних конфліктів.

2. Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів

Кол.договір слід вважати основним інструментом регулювання соціально-трудових відносин. Як локальний правовий акт кол.договір конкретизує та доповнює права трудящих, що закріплені в Конституції країни, законодавчих актах про працю, генеральній, галузевих і регіональних угодах, і на практиці регулює більшість питань соціально-трудових відносин між роботодавцем і найманими працівниками.

Процес співробітництва соц.партнерів у ході ведення кол.переговорів, пошуку компроміс.рішень і укладення кол.договорів нерідко має суперечливий, нестабільний, конфліктний хар-р.

Мета колективних переговорів передбачає:

а) визначення умов праці й зайнятості; та/або

в) регулювання відносин між роботодавцями й працівниками; та/або

с) регулювання відносин між роботодавцями чи їхніми організаціями та організацією чи організаціями працівників.

Колективний договір має виконувати важливі функції:

а) захист інтересів обох сторін соціально-трудових відносин;

б) організація (упорядкування) соціально-трудових відносин;

в) стабілізація соціально-трудових відносин.