- •Тема 2. Управління персоналом у системі сучасного менеджменту
- •Тема 3. Системний підхід в управлінні персоналом.
- •Ресурсне забезпечення: нормативно-правова, науково-методичне, матеріально-технічне, кадрове, фінансове, інформаційне
- •2.Науково-методичне забезпечення уп.
- •3. Кадрове забезпечення уп.
- •4. Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення уп.
- •Тема 6. Служби управління персоналом: цілі, завдання і функції
- •Тема 7. Планування та формування персоналу (прогнозування та планування робочих місць, добір,підбір персоналу)
- •1. Розділи кадрового планування;
- •2. Методи планування потреби в кадрах.
- •3. Забезпечення процесів добору персоналу.
- •4. Стимулювання фірмою набору персоналу.
- •Модуль III. Управління процесом використання персоналу. Тема 8. Розвиток персоналу
- •9.Регулювання трудової діяльності персоналу. (Розділ 1.Управління процесами руху персоналу)
- •1. Завдання регулювання трудової діяльності працівників організації
- •2. Види, фактори та показники руху кадрів
- •3. Пітримання установленого ритму виробництва
- •4. Основні процеси руху кадрів
- •5. Методи і технології управління персоналом
- •(Розділ 2.Управління процесом вивільнення персоналу)
- •1. Організація і способи звільнення персоналу
- •2. Причини та фактори вивільнення персоналу
- •3. Припинення трудової угоди. Пристосування кадрів до економічних змін.
- •4. Управління плинністю кадрів, фактори, що їх зумовлюють
- •5. Аутстафінг, аутсорсінг (послуги), лізинг персоналу (для плинності, особливо в кризу).
- •10. Управління робочим часом
- •1. Поняття робочого часу. Правила внутрішнього труд.Розпорядку як засіб регулювання рч
- •2. Режим праці й відпочинку
- •3. Методи аналізу ефективності використання рч
- •11. Оцінювання персоналу
- •1. Об’єктивна необхідність та значення оцінювання персоналу
- •2. Процес оцінювання персоналу: сутність, цілі, задачі, елементи
- •3. Методи оцінки персоналу
- •4. Атестація кадрів
- •12. Мотивація та стимулювання персоналу
- •1. Поняття мотивації і мотиву, природа мотивації
- •2. Матеріальна мотивація трудової діяльності
- •3. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності
- •Модуль IV. Загальні засади персонального менеджменту. Тема 13. Створення сприят.Умов праці.
- •1. Поняття умов праці в організації
- •2. Фактори, які впливають на формування умов праці, створюють виробниче середовище
- •3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
- •4. Основні напрями поліпшення умов праці на виробництві
- •Тема 14. Соціально-психологічні аспекти управління персоналом
- •1. Загальні поняття про соціально-психологічний клімат
- •2. Колектив як соціальна група і його види
- •3. Лідерські якості керівника в управлінні персоналом
- •4. Корпоративна культура в системі управління персоналом
- •5. Типи та причини конфліктів. Управління конфліктною ситуацією.
- •Тема 15. Соціальне партнерство в організації. 1. Соціальне партнерство: сутність і значення.
- •2. Колективний договір як форма оптимізації інтересів соціальних партнерів
- •Тема 16. Ефективність управління персоналом. 1. Загальні засади ефективності роботи персоналу
- •2. Витрати на персонал
- •3. Порівняльна характеристика різних методів оцінки ефективності роботи
- •4. Соціальна ефективність менеджменту персоналу
10. Управління робочим часом
1. Поняття робочого часу. Правила внутрішнього труд.Розпорядку як засіб регулювання рч
Робочий час – це тривалість обов’язкового перебування працівника на роб.місці з метою виконання посадових обов’язків (є водночас загальною мірою кількості праці).
Загальна тривалість роб.часу визначається з одного боку рівнем розвитку виробництва, з іншого – фізичними і психофізіологічними можливостями людини.
Скорочений РЧ – скорочена тривалість РЧ з оплатою праці повного робочого дня або тижня (інваліди, хворі, вагітні).
Неповний РЧ – скорочена тривалість робочого дня або тижня, встановлена за погодженням сторін трудового договору з оплатою пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Використання РЧ регламентують типові правила внутрішнього трудового розпорядку (є нормативним актом), визначають порядок прийняття і звільнення працівників, основні обов’язки працівників і роботодавців, заохочення за успіхи в роботі, відповідальність за порушення трудової дисципліни, графіки змінності. За порушення Правил несуть відповідальність, може бути компенсовано будь-якими досягненнями у праці.
2. Режим праці й відпочинку
Режим праці й відпочинку – це регламентоване чергування періодів роботи і перерв на відпочинок протягом робочої зміни, доби, тижня, року. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і річний режими праці й відпочинку.
Змінний режим – визначає загальну тривалість роб.зміни (початок,частота перерв,обід,кінець).
Добовий – кількість змін роботи за добу, час відновлення працездатності між змінами.
Тижневий – різні графіки змінності, кількість і порядок надання вихідних днів, порядок переходу працівників з однієї зміни на іншу.
Річний – кількість робочих та неробочих днів у даному періоді, графік основн., додаткових відпусток.
Вони формуються з урахуванням працездатності людини. Працездатність – це фізіологічний показник, який відображає взаємозв’язок людини з умовами зовн.середовища і хар-ом трудової діяльності.
Графік: понеділок – входження, вівторок-середа працездатність, потім .
(перерву на обід і короткочасні перерви на відпочинок).
Типовий режим можна знайти за показником стомлення або за показником кількісної оцінки окремих факторів умов праці, які об’єднуються у наступні групи:
психофізіологічні – фізичне і нервово-психічне навантаження, монотонність і ритм праці;
санітарно-гігієнічні – (мікроклімат,повітря,шум,випромінювання,освітлювання,токсичні речовини);
режим праці й відпочинку, який забезпечує працездатність за рахунок зменшення стомлення;
естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника;
соціально-психологічні – взаємовідносини у трудовому колективі регулюють настрій працівника.
Різновиди режимів РЧ: змінного обсягу РЧ, ступінчастого графіка, поділу робочих місць, стислого робочого тижня.
3. Методи аналізу ефективності використання рч
Вивчення використання РЧ на підприємствах дозволяє виявити втрати часу та їх причин й домогтись більш раціонального використання праці персоналу.
Виявлення резервів і використання РЧ залежать від обліку РЧ – табельний облік використання РЧ.
Фонд РЧ поділяється на цілоденний і внутрішньозмінний.
Внутрішньозмінний фонд – це кількість годин і хвилин роботи за зміну.
Цілоденний фонд РЧ включає кількість робочих днів, необхідних відпрацюванню одним чи усіма працівниками протягом місяця, кварталу, року.
Ефективність використання цілоденного РЧ аналізують на основі табельного обліку. Використання внутризмінного РЧ визначають шляхом проведення періодичних і одночасних обстежень (фотографій і самофотографій робочого дня, моментних спостережень).
Фотографія проводиться з метою одержання даних для виявлення утрат РЧ з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання РЧ. Її виконують за існуючої організації праці з усіма її недоліками. Фотографія здійснюється спостерігачем або самим працівником (самофотографія) методом безпосередніх вимірів під час виконання виробничого завдання на робочому місці. На основі матеріалів фотографії складається фактичний баланс РЧ у хвилинах і процентах, який порівнюється з нормативним. Для аналізу використання РЧ розраховують три відносні показники: коефіцієнт ефективного використання змінного РЧ; коефіцієнт неприхованих (явних) утрат РЧ; коефіцієнт прихованих утрат РЧ.
Фотографія РЧ дозволяє виявляти як наявні, так і невидимі, приховані утрати РЧ з метою більш продуктивного його використання.
Метод моментних спостережень – через нерівні проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього методу значно зростає кількість спостережуваних об’єктів (працівників, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження. Недоліками цього методу є неможливість точного визначення тривалості тих чи інших видів утрат РЧ протягом зміни загалом та в розрахунку на кожного конкретного працівника через те, що облік ведеться на всю сукупність об’єктів. Дозволяє обчислювати показники використання РЧ, визначати його утрати, виявляти конкретні причини утрат, робити пропозиції щодо поліпшення використання РЧ.