Лекція №1

Тема:

Предмет ,метод і система міграційного права України.

План:

1. Поняття, предмет та метод міграційного права України.

2. Система міграційного права України.

1.Поняття, предмет та метод міграційного права України.

Міграційне право України – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини пов’язані з міграційними процесами фізичних осіб, визначенням правового статусу мігранта в результаті свободи пересування, а також закріплення гарантій й обов’язків держави та її органів

щодо утвердження й забезпечення статусу різних категорій мігрантів.

Предмет міграційного права виходить з поняття міграція фізичних осіб як комплексу суспільних відносин. Ядром предмета міграційного права України є міграційні процеси, з якими нерозривно пов’язані відносини з встановленням і реалізацією статусів різних категорій мігрантів, котрим необхідно за допомогою юридичних засобів відкрити простір для самореалізації.

Міграція - є добровільним, свідомим територіальним переміщенням фізичної особи пов’язаним зі зміною її статусу, а міграційні процеси відображають ознаки міграційних відносин, а також розвиток залежних від них наслідків, тобто друге є частиною першого.

Базові норми міграційного права України покликані впорядкувати однорідні суспільні відносини, що виникають у сфері міграції фізичних осіб. До них належать положення які зокрема регулюють:

• Процеси пересування як усередині держави , так і за її межі.

• Зміни й усі елементи переходу статусу мігранта з одного в інший у процесі міграції, гарантій здійснення прав і свобод мігрантів, їх юридичну відповідальність.

• Діяльність держави щодо утвердження й забезпечення наданого нормативно-правовими актами різним категоріям мігрантів юридичного статусу.

Крім предмета правового регулювання юридична наука для виокремлення у галузі права визначає наявність методу правового регулювання суспільних відносин, тобто сукупність способів і засобів правового впливу на суспільні відносини.

Проблема методу міграційного права України належить до недостатньо дискусійних і не досліджуваних. Насамперед: загальне правове становище суб’єктів міграційних відносин характеризується відносинам підпорядкування. Тут немає відносин рівності, навпаки, виникають відносини, які характеризують нерівність їх учасників і за змістом відносин і за правовим статусом і за колом повноважень та обов’язків.

Загальний порядок зміни та припинення міграційно-правових відносин – проявляється в тому, що умови, підстави здійснення міграції, протікання міграційних процесів, а також встановлення відповідного статусу мігрантів перераховані у правових нормах. Доповнювати цей перелік на договірних умовах сторони не мають права. Реалізація певного права людини і громадянина у сфері міграції здійснюється тільки у випадках, передбачених національним законодавством України. Правовідносини виникають з волевиявлення як мігранта так і держави.

Отже, що стосується характеру встановлення прав і обов’язків учасників правовідносин у процесі міграції фізичних осіб, то переважає імперативний метод.

Однак має місце певною мірою і диспозитивний метод, коли суб’єктам міграційного права України надаються можливості автономного, вільного поводження, вибору відповідного рішення.

Отже, таким чином міграційне право України є комплексною галуззю права, той метод правового регулювання можна назвати комплексним. Міграційні відносини мають багато граней та аспектів. З одного боку, вони підпадають під правове регулювання імперативним методом, з іншого диспозитивним. (імперативному способу притаманний метод – „влада, підпорядкування”, а диспозитивному – юридичної рівності).

Метод міграційного права України використовує обидва способи з переважання імперативного методу правового регулювання у поєднанні з іншими способами, прийомами регулювання: позитивне зобов’язання – покладання на фізичну особо обов’язку активної поведінки ( при перетинанні державного кордону України протягом 5 днів звернутися до органу міграційної служби із заявою про надання статусу біженця) та заборона покладання на фізичних осіб обов’язків утримуватися від здійснення певних дій ( перетинати державний кордон лише в пунктах пропуску через дерез державний кордон України.

Якщо предмет правового регулювання дає змогу виявити ту сферу суспільних відносин, на яку впливає міграційне право України, то метод правового регулювання виступає засобом цього впливу, регулювання, що також характеризує (на рівні з предметом) міграційне право України, як галузь права.

2.Система міграційного права України.

Міграційне право України як самостійна галузь національної правової системи – це складна система, під якою необхідно розуміти науково обгрунтований, об’єктивно існуючий зв’язок інститутів і норм, що становлять єдину самостійну галузь права. Вона являє собою внутрішню, побудову, визначений порядок організації й розміщення складових її частин, зумовлений характером міграційних відносин.

Розглядаючи систему міграційного права України з погляду внутрішньої побудови, необхідно структурно виокремити її елементи – міграційно - правові норми та інститути міграційного права.

Структура міграційного права обумовлена системними зв’язками між його нормами та інститутами, що перебувають у певній підпорядкованості.

Норми міграційного права України є первинними структурними компонентами системи. Вони видаються , або санкціонуються уповноваженими на це державними органами , є загальнообов’язковими правилами поведінки для всіх суб’єктів міграційно-правових відносин.

Другими за рівнем є міграційно-правові інститути.

Міграційно-правовий інститут є сукупністю правових норм, що регулюють самостійний вид якісно однорідних суспільних відносин (або їх окремі елементи) в межах предмета галузі; сталий, формально визначений, порівняно автономний.

Виокремлюють внутрішні та змішані міграційно - правові інститути.

Так, внутрішніми інститутами є:

• Інститут імміграції;

• Інститут еміграції;

• Інститут виїзду за межі України;

• Інститут пересування територією України;

• Інститут повернення репресованих осіб, раніше депортованих народів.

Прикладом змішаного міграційного права може бути інститут видачі фізичних осіб, оскільки суспільні відносини, що складаються у цій сфері не можуть бути врегульовані лише однією галуззю права. Саме здійснення видачі фізичної особи, яке пов’язано з перетинанням державного кордону України, є предметом міграційного права, інші питання кримінального, та кримінально-процесуального права.

Міграційно-правові інститути розрізняються змістом, структурою, методами і завданнями правового регулювання.

Існують прості і складні інститути міграційного права України.

Дот складних інститутів можна віднести, інститут свободи пересування, який містить такі інститути як, свобода пересування в суб’єктивному розумінні, вільний вибір місця проживання, процеси пов’язані із залишенням території України та поверненням, правовими обмеженнями свободи пересування.

До простих інститутів міграційного права України належить інститут сприяння єдності сімей біженців.

Міграційно - правові інститути за рівнем нормативного закріплення умовно можна поділити на конституційно – правові інститути ( притулку, свободи пересування, невидачі громадян України) та їх своєрідне продовження – інститути, які в межах змісту КУ та конкретизації відповідних конституційних положень встановлені поточним міграційним законодавством України (в`їзду, виїзду, міграції, трудової міграції, біженців).

При застосуванні міграційної норми слід визначати її належність до того чи іншого правового інституту, оскільки не в кожній правовій нормі виявляються властивості притаманні, міграційно - правовому інститутові в цілому, а ці властивості інституту слід враховувати , щоб правильно зрозуміти механізм реалізації окремої норми. Оскільки жодна міграційно правова норма не діє ізольовано від від інших важливо відзначати особливості міграційно правових інститутів.

Як правило, класифікація норм та їх об`єднання в інститути здійснюється в нормативному акті, який є основним джерелом цієї галузі й містить усі основні норми чи їх основну частину. Однак особливістю міграційного права України є відсутність такого нормативного акта.

Систему міграційного права України не слід плутати з двома іншими, але не тотожними їй явищами й поняттями – міграційною правовою системою та системою міграційного законодавства України.

До міграційної правової системи крім сукупності юридичних засобів, інституційних органів, що функціонують в її межах, належать міграційна ідеологія, міграційна правосвідомість, міграційна правова культура, міграційно правова практика.

Система міграційного законодавства України являє собою сукупність нормативно – правових актів ( законів, міжнародних договорів, указів ПУ, декретів і постанов КМУ). Вони регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері міграції.