- •Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу.
- •Букварний період. Етапи букварного періоду, особливості опрацювання. Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою (конкретний приклад).
- •Обсяг фонетичного та графічного матеріалів, що вивчаються в початкових класах. Методика опрацювання розділу "Звуки і букви".
- •5. Запиши слово, називаючи букви, якими позначаються звуки в слові, вказуючи на особливість вживання букв. Наприклад: у слові дощ звуки [шч] позначаються однією буквою щ (ща).
- •Методика звукового та звукобуквеного аналізів. Звукове конструювання. Помилки в звукобуквеному аналізі.
- •Структура уроку читання на ознайомлення з новою буквою.
- •1. Виділення звуків [с], [с'] із скоромовки, наприклад:
- •Розвиток мови і мислення в період навчання грамоти.
- •Формування навичок виразного читання в молодших школярів.
- •Структурні компоненти уроку читання, передбачуваний зміст, аналіз. Етапи опрацювання прозового тексту.
- •IV. Мотивація навчальної діяльності учнів. Повідомлення теми і мети уроку. Підготовча робота до сприймання тексту.
- •V. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу. Розвиток мовленнєвих умінь і навичок.
- •VI. Повторне читання тексту учнями і робота над текстом.
- •Методика опрацювання байки в початкових класах.
- •Методика вивчення віршів у початкових класах. Хорова декламація, підготовка, методика проведення.
- •Методика навчання письма в букварний період. Коротка характеристика методів навчання. Основні вимоги до техніки і засобів письма.
- •6. Зошит кладеться проти середини грудей так, щоб контрольна похила лінія по відношенню до лінії краю парти утворювала прямий кут. У міру заповнення сторінки
- •Зміст та дидактична структура уроку читання.
- •Розвиток мови і мислення в період навчання грамоти.
- •Післябукварний період навчання грамоти.
- •IV. Художнє та технічне оформлення підручника.
- •V. Висновок про підручник, його загальна науково-методична оцінка.
- •Дидактична структура уроку української мови в початкових класах, зміст та методика проведення. Сучасні вимоги.
- •Методика вивчення іменника в початкових класах.
- •Методика вивчення прикметника в початкових класах.
- •Методика вивчення дієслова в початкових класах.
- •Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах.
- •Умови успішного формування орфографічних дій у молодших школярів. Методика опрацювання орфографічного правила.
- •Орфографічні вправи, види, методика проведення. Критерії систематизації.
- •Методика формування граматичних понять на уроках української мови в початкових класах.
- •Теоретико-методичні основи вивчення чисел у концентрі «Багатоцифрові числа».
- •Теоретико-методичні основи вивчення нумерації чисел в межах 100.
- •Теоретико-методичні основи вивчення нумерації чисел у межах тісячі.
- •3 Етап. Письмових нумерації числа у межах 1000.
- •Теоретико-методичні основи початкового ознайомлення учнів з діями множення та ділення.
- •1. Формування обчислювальних навичок молодших школярів в процесі складання таблиць множенні ділення.
- •Теоретико-методичні основи формування уявлень про величини, які розглядаються у курсі математики початкової школи(довжина, площа, місткість, маса, ціна, вартість, час, швидкість тощо).
- •Мотивація учіння школярів.
- •Методи навчання, їх класифікація.
- •Закономірності, принципи і правила навчання.
- •Засоби навчання.
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •Теоретичні основи морального виховання
- •Функції навчання і його рушійні сили.
- •1) Цільовий (визначення вчителем мети і сприймання її учнями) 2) стимулюючо-мотиваційний 3) змістовий 4) операційно-діяльнісний 5) контрольно-регулюючий 6) оцінювально-аналітичний
- •Методи навчання за джерелом знань.
- •Методи навчання за характером пізнавальної діяльності.
- •Процес виховання, його структурні елементи та рушійні сили.
- •Нетрадиційні уроки.
- •Фізичне виховання учнів, організація здорового способу життя школярів.
- •Роль класного керівника в організації шкільного життя та реалізації особистісно орієнтованого вихованні.
- •Розумове виховання.
- •Поняття про принципи виховання. Характеристика традиційних принципів, та тих, що виникли під впливом народної педагогіки.
- •Урок – основна форма організації навчання
- •І завдання педагогіки.
- •Національна система виховання.
- •Вікова періодизація у теорії виховання. Педагогічна характеристика молодших школярів.
- •Динаміка і етапи розвитку колективу. Системи перспективних ліній. Традиції колективу.
- •Навчальний план, навчальні програми та підручники в початковій школі.
- •Планування роботи школи. Планування роботи школи. Перспективне. Річне. Поточне
- •Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •Форми організації навчального процесу.
- •Види і методи контролю знань, умінь і навичок учнів.
- •Система освіти в Україні. Основні принципи освіти.
- •Зміст освіти в початковій школі.
- •Інтеграція сімейно-шкільного виховання.
- •Формування соціально-активної позиції особистості в колективі.
- •Методика роботи вчителя з батьками. Організація родинного виховання.
- •Внутрішкільний менеджмент.
- •Мета виховання у сучасній педагогіці.
- •Позаурочні форми організації навчального процесу.
- •Функції перевірки, оцінки знань, умінь і навичок учнів.
- •Предмет, завдання і основні категорії дидактики.
- •6) Забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання.
- •Чинники формування особистості.
- •Учитель школи України. Професіограма вчителя.
- •Навчання як вид пізнавальної діяльності учнів початкових класів.
- •Теоретичні основи громадянського виховання.
- •Навчальні предмети у початкових класах, їх функції.
- •Педагогічний аналіз уроку.
- •Форми і види позаурочної діяльності учнів по розвитку інтересів, нахилів та здібностей.
- •Процес засвоєння знань учнями, його головні етапи.
- •Етнопедагогіка – основа національного виховання.
- •Демократизація та гуманізація виховного процесу. Розвиток самодіяльних начал шкільного життя. Організація режиму, побуту, праці та відпочинку.
- •Зміст та пріоритетні напрямки виховання в сучасній школі.
- •Національна система виховання.
- •Позашкільна освіта і виховання.
- •Закономірності, принципи виховання, їх характеристика.
- •Зміст, форми і методи формування в учнів наукового світогляду.
- •Формування уявлень про текст. Методика вивчення розділу «Текст».
- •Методика вивчення розділу «Речення» в початкових класах.
- •Диктант, види, методика проведення.
- •Твір м- складова частина системи розвитку мовлення. Класифікація творів, методика проведення.
- •Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів, методика проведення.
- •Урок позакласного читання – основна форма керівництва самостійним дитячим читанням.
- •Теоретико-методичні основи вичення позатабличних випадків множення та ділення. Теоретико-методичні основи вивчення ділення з остачею.
- •1. Складена задача включає в себе прості задачі пов'язані між собою так, що шукані одних простих задач є даними інших.
Навчання як вид пізнавальної діяльності учнів початкових класів.
Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів.
Процес навчання як процес пізнавальної діяльності має мету, завдання, зміст, форми і методи, передбачає його мотиви і результат. Виходячи з цього, деякі педагоги розглядають такі, структурні компоненти навчального процесу, як цільовий,стимулюючо- мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулюючий, оцінно-результативний. Усі ці компоненти взаємопов'язані і в сукупності забезпечують цілісний навчальний процес. Мета навчання задається державними документами, вчитель сприймає цю мету, доносить її до. учнів, створює умови для прийняття її учнями, конкретизує її у завданнях, У процесі навчання вчитель використовує різні стимули для формування в учнів мотивів учіння. Готуючись до уроку, вчитель продумує зміст навчання, орієнтуючись на зміст освіти, закладений у державних документах. Для реалізації мети і завдань учитель вибирає найбільш раціональні форми, методи і засоби навчання і контролю навчальної діяльності та самостійної роботи школярів. Організовує регуляцію й саморегуляцію учнями, контроль і самоконтроль, оцінювання і самооцінювання навчальної діяльності, її аналіз і самоаналіз, забезпечуючи при цьому досягнення запланованих результатів.
Призначення діяльності вчителя перш за все в тому, щоб здійснювати управління активною і свідомою діяльністю учнів над засвоєнням навчального матеріалу. Крім того, вчитель створює умови для успішного протікання навчального процесу, надає допомогу учням при виникненні труднощів, піклується про виховання і розумовий розвиток учнів, здійснює контроль за навчальною діяльністю учнів. Діяльності вчителя властиві такі елементи управлінської діяльності, як:
-планування - вчитель складає календарні, тематичні, та поурочні плани;
-організація - вчитель готує необхідні технічні засоби навчання, попередньо проводить досліди, виконує вправи, підбирає навчально-методичну літературу, організовує власні дії, дії учнів;
- стимулювання — збуджує пізнавальний інтерес школярів і розвиває у них почуття обов'язку та відповідальності;
- контроль і регулювання - виявляє затруднення і недоліки в діяльності учнів, вносить корективи в організацію навчання;
- аналіз результатів - визначає рівень знань і умінь учнів, ступінь їх усвідомленості, причини прогалин у знаннях, намічає заходи щодо їх усунення.
Теоретичні основи громадянського виховання.
Громадянське виховання — формування громадянс. як інтегр.якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морал., соц.., політ. і юрид. дієздатною та захищеною.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі морал.ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служінні їй. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молод. віці, під впливом загально нар., нац.. цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на кожному етапі представляють сім'я, школа, різном.колективи.Орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особист. якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток. В Україні воно зумовлене завданням державотворення на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості.
Громадянськість — дух.-мор. цінність, світогл. і псих.характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.
Громадянське виховання потребує додержання принципів:1. Гуманізації та демократизації. 2. Самоактивності й саморегуляції. 3. Системності. 4. Комплексності й міждисциплінарної інтегрованості. 5. Наступності та безперервності. 6. Культуровідповідності. 7. Інтеркультурності.
Важливе місце в громад. вихованні належить громад. освіті — навчанню, спрямованому на формування знань про права та обов'язки людини. Вона пов'язана з формуванням соц.-політ.компетентності, передбачає політ.у, прав. й екон. освіченість.
Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, нац.. самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, правосвідомості, політ. культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
Патріотизм. Постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за його майбутнє.
Важливою рисою патріотизму є турбота про благо народу. В Україні на сучасному етапі він передбачає: сприяння становленню й утвердженню Української держави як правової, демократичної країни.
Нац. самосвідомість. Передбачає усвідомлення себе часткою нац.. (етнічної) спільноти, носієм національних (етнічних) цінностей.Ґрунтується на нац.. ідентифікації (ототожнення), вбирає в себе віру в дух. сили своєї нації, її майбутнє, почуття відповідальності перед своєю нацією; вміння осмислювати мор. та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку.Культура міжетнічних відносин. В їх основі — реалізація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі екон., політ., соц. й дух. життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, миру, толерантності.
Базується на економічних, політ., прав., дух. засадах, деформація яких призводить до міжетнічних конфліктів. Виявляється в повазі інтересів, прав, самобутності народів, підготовці особистості до свідомого життя у вільному, демократ. суспільстві, у готовності до компромісу з етнічними, реліг. групами заради соц. миру в державі.
Планетарна свідомість. Це передусім усвідомлення єдності й унікальності життя на Землі, почуття поваги до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей.Вона ґрунтується на розумінні світу як єдності й різноманітності, системи держав, які повинні мирно співіснувати, співпрацювати в умовах свободи, на засадах мор. ідеалів, гуманізації міжнародних відносин, визнанні пріоритетом права людини, націй і народів.
Правосвідомість. Грунтується на усвідомленні прав, свобод, обов'язків, ставленні до закону, інститутів державної влади.
Її основою є усвідомлення, що головне завдання цивілізованої держави — захист соціальних інтересів, прав і свобод громадян. Держава має гарантувати кожному можливість працювати і творити за своєю власною ініціативою. Права людини абсолютні, інтереси держави й суспільства відносні. Правова держава дотримується верховенства закону, якому підкоряються всі держ. органи, громад. організації, окремі особи. Щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний їх знати, не порушувати чинних законів, виконувати свої обов'язки.
Розвиток політ. культури. Означає політ. компетентність, знання про типи держав, політичні організації, принципи й процедури сусп. взаємодії, виборчу систему. Виявляється у лояльному, критично вимогливому ставленні до держави, її інститутів, здатності брати участь у прийнятті рішень, які мають впливати на владу.Дбайливе ставлення до природи. Виявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження і примноження прир. багатств, виробленні вміння співіснувати з природою, в нетерпимості до її губителів, усвідомленні необхідності вирішення еколог. проблем.
Моральність особистості. Передбачає такі гуман. риси, як доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду. Ці якості визначають культуру особистості. Норми моралі полегшують сприймання прав. норм, які допомагають глибше усвідомлювати мор. істини. Моральна свідомість дає змогу усвідомити межу мор. поведінки, за якою починаються амор. й протиправні вчинки. Високомор. свідомість стимулює соц.. ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень.Формування культури поведінки особистості. Культура поведінки виражає мор. вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини.Розвиток мотивації до праці. Передбачає усвідомлення жит. потреби у труд. активності, виявленні ініціативи, підприємництва, розуміння екон. законів і проблем сусп.-ва та шляхів їх вирішення, готовності до соц. творчості, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в ринк. відносинах.Полікультурне виховання. Охоплює вивчення різном.культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюдс., нац.. компонентів культури в широкому значенні.Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості вих. процесу, форм і методів його організації. Провідна роль належить предметам соц..-гум. циклу: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, акт. методам навчання, спрямованим на сам. пошук, формування критичного мислення, ініціативи й творчості.Застосування форм і методів гром. виховання покликане формувати в особистості когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання), нормативні та поведінкові норми, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, брати участь у гром.житті, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізовуватися тощо.