Національна система виховання.

Виховання як цілеспрям. процес завжди підпо­рядковане конкретній меті. Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до вихо­вання яких прагне суспільство.Мета виховання має об'єкт. характер і узагальнено виражає ідеал людини. Вона об'єктивно відображає вимоги конкр. суспільства. З розвитком суспільства зміню­ється і мета виховання. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. В Україні, як і в інших країнах світу, іст. скла­лася система виховання, що ґрунтувалася на націон. рисах і самобутності укр. народу, але трива­лий час вона нехтувалась і заборонялася. Нині, спираю­чись на глибинні нац.-вих. традиції народу, поступово відроджується нац. система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід Укра­їни до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі — укр. виховний ідеал.Національне виховання — передавання молодому поколінню со­ц. досвіду, багатства дух. культури народу, його нац. ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особист. рис громадянина своєї країни (нац.самосвідомості, розвиненої духовності, морал., худ.-естет., прав., труд., фіз., еколог.культу­ри), розвиток інд. здібностей і талантів.Поняття «нац. виховання» охоплює всі особли­вості виховання загалом. Воно рівнозначне державному, яке є вужчим, одиничним щодо виховання як загального поняття. Однак у жодній країні світу не існує виховання «взагалі». Воно завжди має конкретно-іст. нац.-державну форму і спрямоване на формування грома­дянина конкретної держави, яка не може бути безнаціо­нальною. Нац. виховання найбільше відповідає по­требам відродження України. Суч. нац. система виховання покликана пере­дати підростаючому поколінню все багатство генетт. ко­ду народу: нар. світогляд, мораль, естетика, психологія, нац. ха­рактер і темперамент, самосвідомість, спосіб мислення, іс­торія тощо.Мета нац. виховання ґрунт. на запитах суспільства і спрямована на підготовку свідомих громадян. У вихованні підрост. покоління беруть участь не тільки школа, позашк. виховні установи, сім'я. На ди­тину впливають й інші фактори, які можуть і не узгоджува­тись із соці. замовленням. Це актуалізує завдання школи координувати зміст мети вих. інституцій, знаходити можливості для її взаємодоповнення.Зміст мети виховання має враховувати перспективи роз­витку особистості.

Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що грунтуються на розумінні мети життя.Формування ідеалу залежить від виховання, умов життя і діяльності людини, від особливостей власн. дос­віду. Ідеали школярів різного віку різняться за змістом, структурою і дієвістю. Зміст ідеалу — якості особистості, конкретні постаті, які учень вважає ідеальними. Струк­тура ідеалу — рівень його узагальненості, тобто чи ідеа­лом є конкретна людина, чи сукупність рис окремих лю­дей, узагальн. в одному образі. Дієвість ідеалу — сту­пінь його впливу на поведінку та особистість учня.До загальнол. цінностей нале­ж. морал. закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, сповідування ідеалів любові та краси.Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка о виконання необхідних для сусп.життя ролей громадянина, трудівника, громад. діяча, сім'янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з активною громад. позицією, почуттям обов'язку й відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно працювати, створювати нові матер. та дух. цінності. Виконання ролі громадс. діяча означає активну участь особистості в гром. житті. Уже в стінах школи особистість слід готувати й до ролі сім'янина, май­б. батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен учень як товариш повинен уміти розуміти іншу людину, співчува­ти, жаліти, поступатися, ділитися та ін.Народна педагогіка про мету виховання: Добрі діти — спокійна старість, лихі діти — старість стає пеклом. Життя прожити — не поле перейти. Життя як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.