Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Прийоми звукового аналізу й синтезу.

Спільні науково-теоретичні (лінґвістичні, психолого-педагогічні) засади методики навчання грамоти, розроблений на їхній основі метод, за яким здійснюється формування в дітей-дошкільників і учнів 1 класу умінь читати й писати, створюють підґрунтя для реалізації наступності й перспективності між цими етапами мовної освіти. Передусім слід наголосити на послідовному втіленні провідного принципу сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, який сформульовано як шлях "від звука до букви" [3]. Згідно з ним, ознайомленню дітей із буквою передує практичне засвоєння звукової системи рідної мови, формування в них умінь усвідомлено й активно аналізувати звукову оболонку слова. Характерно, що всі фонетичні знання дітьми мають бути засвоєні на основі активних спостережень за звуковими явищами усного мовлення, отже, практично.

Загальновідомо, що виробити в дітей звукові аналітико-синтетичні вміння неможливо без розвинутого фонематичного слуху, під яким слід розуміти вміння чути і правильно вимовляти будь-який звук у слові, встановлювати його позицію, безпомилково диференціювати подібні (схожі) звуки.

Подальше ускладнення звукової роботи передбачено авторами зазначених програм на заняттях із дітьми середньої групи. У цьому віці психологічно обґрунтованим є залучення дошкільників до часткового аналізу слів і формування в них уявлень про звукову структуру слова.

Аналіз змісту пропедевтичного вивчення фонетики рідної мови в старшій групі дошкільного навчального закладу дозволяє констатувати максимальну увагу до розвитку фонематичного слуху, вироблення вмінь оперувати одиницями звукової системи. Діти шостого року життя, як зазначають автори програм, мають оволодіти вмінням розпізнавати голосні і приголосні звуки, тверді і м’які приголосні, спираючись на особливості їхньої артикуляції, здійснювати звуковий аналіз слів, членувати слова на склади і визначати наголошений склад. Як бачимо, на цьому етапі значно розширюється коло термінологічно оформлених фонетичних понять, які свідомо засвоюються дошкільнятами. Це: слово як звуковий комплекс (ланцюжок звуків); звук; голосний, приголосний звуки; приголосний твердий і приголосний м’який; склад; наголос.

Чинні програми для дошкільних навчальних закладів орієнтують вихователів на застосування таких ефективних прийомів фонетичної роботи, як побудова звукових і складових моделей слів і добір слів до поданих моделей. Отже, як бачимо, автори програм, наголошуючи на необхідності забезпечення взаємозв’язку фонетичного аналізу й синтезу, послідовно впроваджують звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти.

Проаналізовані програми дають підстави для висновку про системність підходу до пропедевтичного навчання вихованців дошкільних навчальних закладів фонетики, а саме – вироблення в них елементарних звукових аналітико-синтетичних умінь як передумови оволодіння читанням і письмом. Оновлена програма з рідної мови для середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи), яка містить розділ "Навчання грамоти", залишає традиційне структурування процесу вироблення вмінь читати й писати. Аналіз пояснювальної записки і програми свідчить, що авторами задекларовано необхідність "ураховувати вміння, набуті дітьми у дошкільному віці" . Учителеві навіть надано право самостійно визначати тривалість букварного періоду. Здавалося б, значний крок до реалізації принципу наступності і перспективності зроблено. Однак при більш уважному вивченні й зіставленні завдань і змісту роботи з оволодіння грамотою в 1 класі і в старшій групі дошкільних навчальних закладів можна прийти до висновку щодо суттєвого зниження рівня самостійності виконання першокласниками фонетичних завдань. Зокрема недостатньо обґрунтованою є вимога шкільної програми виконувати звуковий і складовий аналіз слів не самостійно, а слідом за вчителем, оскільки в програмі для старшої групи така вказівка відсутня.

На нашу думку, більш зрозумілою для педагогів була б орієнтація не на ознайомлення учнів із класифікацією звуків рідної мови, вироблення в них елементарних умінь розрізняти звуки в словах, здійснювати звуковий аналіз (частковий і повний) слів, сприйнятих на слух, членувати слова на склади, визначати кількість складів і наголошений склад у слові, а на закріплення, удосконалення, корекцію фонетичних умінь, здобутих дітьми в дошкільному навчальному закладі, перенесення сформованих умінь на більш складний мовний матеріал.

Виходячи з основного педаг. розуміння принципу наступності – у кожній новій ланці освітньо-вих. процесу продовжується закріплення, розширення й ускладнення тих знань, умінь і навичок, які становлять зміст навчальної діяльності на попередньому етапі, – слід визначити основні напрями забезпечення цієї вимоги. І першим із них вважаємо подальше узгодження програм, усунення всіх випадків дублювання в їхньому змісті, поступове нарощення рівня складності і самостійності виконання дітьми навчальних дій зі звуками й складами.

Розглядаючи систему методів, засобів і форм організації навчання грамоти в початковій школі, слід наголосити на необхідності забезпечення реалізації наступності провідних видів діяльності, якими є ігрова і навч. діяльність.

Як відомо, на етапі дошкільного дитинства переважають саме ігрові методи і прийоми (дидактичні ігри, вправи, ігрові ситуації, заохочення в ігровій формі тощо). Достатньо ефективними є заняття, канвою яких є певний сюжет, у який вплітаються різноманітні навчальні завдання фонетичного характеру. Наприклад: "Незнайко кличе на допомогу", "Подорож до зимового лісу", "День народження Мальвіни" та ін. Умовою успішного використання ігрової діяльності в навчальному процесі є постійна увага вихователя дошкільного навчального закладу до тих її компонентів, які максимально наближені до навчальної діяльності, а саме: мотивація діяльності, прийняття й усвідомлення задачі, дотримання правил гри, вибір засобів розв’язання поставленої задачі, підбиття підсумків. Слід зазначити, що наступність і перспективність забезпечуються також обґрунтованим співвідношенням ігрової та навч. діяльності як у дошкільному навчальному закладі, так і в школі. Варто пам’ятати, що в надрах ігрової діяльності першокласників розвиваються й удосконалюються навчальні навички, глибше усвідомлюється ними процес учіння.

Крім дидактичної гри, на заняттях із навчання грамоти застосовуються такі методи, як евристична бесіда, спостереження над мовними явищами, метод усн. викладу (розповідь-пояснення), метод вправ. У початковій ланці до цього комплексу методів додається лише метод роботи з підручником.

З огляду на наступність і перспективність у навчанні дітей грамоти варто докладніше спинитися на специфічних рисах кожного з методів, особливостях їхнього використання в початковій ланкці освіти, адже ефективність засвоєння дітьми фонет. знань значною мірою залежить від правильного розуміння вчителем методів навчання, критеріїв їхнього вибору. Так, у початковій школі поступово зменшується роль гри. Її витісняють методи, спрямовані на активізацію пізнав. діяльності учнів, свідоме оволодіння фонетичними знаннями і вміннями.

Сучасною лінґводидактикою прийом розглядається як елемент методу, засіб його реалізації, окремий пізнавальний акт. Існуючий метод навчання грамоти передбачає використання низки прийомів мисленнєвого характеру, а саме: аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, конкретизації, узагальнення тощо. До специфічних прийомів, зумовлених змістом навчання, належать звуковий аналіз і синтез, моделювання звукової і складової структури слова, фонетичне конструювання, заміна й перестановка звуків у словах та ін.

Як у програмах, так і в практиці організації навчального процесу в закладах початкової освіти простежується недостатня увага до вироблення в дітей звукових синтетичних умінь. Такий недолік спричинено недостатнім розумінням важливості взаємозв'язку аналізу й синтезу в навчанні грамоти, особливо читання. Необхідно ще раз наголосити на застосуванні широкого діапазону синтетичних звукових вправ як у роботі з дошкільниками, так і з шестилітніми першокласниками.

Отже, для реалізації наступності й перспективності в навчанні грамоти надзвичайно важливо побудувати єдину змістову лінію, яка б забезпечувала ефект. поступальний рух дитини, її успішний перехід на новий етап мовної освіти, зв’язок провідних видів діяльності дошкільного і шкільного етапів неперервної мовної освіти. Крім того, наступність і перспективність вимагає повної узгодженості всіх компонентів метод. системи навчання дошкільників і мол. школярів (цілей, завдань, змісту, методів, засобів і форм організації).

Добукварний період навчання грамоти. Розвиток фонематичного слуху, вмінь виконувати звуковий і звуко-складовий аналізи. Підготовка руки до письма. Особливості структури уроків добукварного періоду

Першою фазою навчання учнів читання і письма є добукварний період.

Основні прийоми та види роботи в добукварний період:робота із малюнком на сторінці букваря (бесіда-обговорення, розповідь та ін.);робота з предметними малюнками (називання, характеристика, обговорення);робота з малюнками, які пропонує вчитель (на дошці);робота з графічними схемами слів;робота зі звуками та їх позначеннями;первинне (пропедевтичне ознайомлення із словом, реченням, текстом) тощо.

Добукварний період найчастіше проводиться з допомогою букварів, починаючись з першого дня навчання в школі і закінчуючись вивченням першої літери (звуку).

Великі букви в період навчання грамоти учні сприймають як сигнал початку речення та знайомляться з найпростішими випадками їх уживання у власних назвах.

У період навчання грамоти учні практично знайомляться і з іншими графічними знаками; крапкою, знаком оклику, знаком питання, комою, двокрапкою, тире, рискою (дефісом), лапками, вчаться за зразком учителя реагувати на них під час читання зміною сили голосу чи паузами.

8. Важливо навчити дітей вимовляти слова по складах. Учитель має взяти до уваги, що до складу може входити один, два, три і більше звуків. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад, тому голосні звуки і називають складотворчими.

Основним прийомом навчання дітей складоподілу є приспівування слова. Першокласники вчаться складоподілу з орієнтацією на такі ознаки:

1. Кількість складів визначається кількістю голосних у слові.

2. Межа складоподілу проходить після:

а) голосного звука (наприклад, сні-жок);

б) дзвінкого приголосного (сонорного), наприклад, лій-ка;

в) дзвінкого перед глухим (парними), наприклад, ніж-ка;

У першому класі слід для складового аналізу брати слова двоскладові, перший склад яких закінчується на голосний (до-ня, си-ни); трискладові з відкритим складом (чо-бо-ти, до-ро-га).

Визначення наголошеного здійснюється шляхом гукання слова, ігровими прийомами (простукування).

Для реалізації завдань вчителеві необхідно пропонувати на уроках дітям види робіт, які обумовлюються програмованими вимогами до рівня знань, умінь і навичок першокласника.

Тому перше письмо дітей має бути неквапливим, щоб вони могли усвідомити якоюсь мірою його процес.

Щоб ефективніше проходив процес навчання шестирічних письма, варто фіксувати на окремому аркуші помилки графічного і технічного походження кожного учня, потім аналізувати результати, які обов’язково покажуть напрямки фронтальної й індивідуальної роботи на уроці.