Тема 3. Аналіз майна підприємств

Методичні поради до вивчення теми. Для здійснення госпо­дарської діяльності кожне підприємство мусить мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами.

Активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства розподіляються за різними класифіка­ційними ознаками (рис. 3.1). Зауважимо, що активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Основою оцінки є історична собівартість. Вона, як правило, комбінується з іншими оцінками.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Рис. 3.1. Класифікація активів підприємства за основними ознаками

Вертикальний аналіз відображає структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховуються у відсотках до валюти балансу.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники допов­нюються відносними темпами зростання (зниження).

На практиці нерідко об’єднують горизонтальний і вертикаль­ний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства та їхніх джерел, так і динаміку окремих його показників (аналітичний баланс підприємства).

Загальна сума змін валюти балансу розбивається на складові, що дає змогу зробити попередні висновки про характер руху в складі активів, джерела їх формування та взаємозумовленості. Так, у процесі аналізу зміни у складі довгострокових (необоротних) і поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємозв’язку зі змінами в зобов’язаннях підприємства.

За результатами аналізу балансу, можна стверджувати, що основними позитивними фінансовими якостями балансу є:

•     відсутність різких змін у значеннях окремих статей балансу;

•     відносна рівновага дебіторської заборгованості з кредиторською;

•     відсутність «критичних» статей у балансі;

•     неперевищення запасів над величиною робочого капіталу;

•     відсутність іммобілізації коштів основної діяльності в капітальні вкладення;

•     зростання робочого капіталу;

•     переважання частки власного капіталу в авансованому над часткою залученого.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відо­бражається специфіка діяльності кожного підприємства.

Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства. Аналіз структури майна під­приємства, її динаміки не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення зобов’язань.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господар­ських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу активів на оборотні та необоротні. Однак згідно з П(С)БО 2 «Баланс» цей поділ є обов’язковим.

До структури майна (активів) підприємства належать три складові:

•     необоротні активи;

•     оборотні активи;

•     витрати майбутніх періодів.

Найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість устано­вити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) актив­у свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Отже, в активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого – активи, які ство­рюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв’язані. Тому після загальної оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства (рис. 3.2).

 

Рис. 3.2. Склад майна підприємства

Спочатку оцінюють необоротні активи. Основні капітали (необо­ротні активи) підприємства – це сукупність усього майна, яке належить даному суб’єкту господарювання, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать:

•     нематеріальні активи;

•     незавершене будівництво;

•     основні засоби;

•     довгострокова дебіторська заборгованість;

•     відстрочені податкові активи;

•     інші необоротні активи.

Частиною майна підприємства є нематеріальні активи, які являють собою вкладення грошових коштів підприємства в нематеріальні об’єкти, які використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності підприємства та приносять дохід.

Стан виробничого потенціалу – найважливіший показник ефектив­ності основної діяльності підприємства. Бухгалтерська звітність дає змогу досить детально проаналізувати наявність, стан і зміни найваж­ливішого елемента виробничого потенціалу підприємства – його основних засобів.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами). Ці показники можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів (тема 4). Якісна характеристика основних засобів оцінюється за допомогою таких показників:

•     частки активної частини основних засобів;

•     коефіцієнта зносу;

•     коефіцієнта придатності;

•     коефіцієнта оновлення;

•     коефіцієнта вибуття;

•     індексу постійного активу;

•     коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

•     коефіцієнта накопичення зносу;

•     коефіцієнта реальної вартості майна тощо.

Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства з різних боків (табл. 3.1, 3.2).

Таблиця 3.1