Термінологічний словник

Дефіцитний грошовий потік – характер грошового потоку підприємства, при якому надходження грошових коштів значно нижче рівня його реальних потреб у цілеспрямованому їх використанні.

Ймовірність виникнення фінансового ризику – вимірювач можливого настання неблагонадійної події, яка призведе до фінансових втрат підприємства.

Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства – систе­ма показників, які характеризують структуру капіталу підприємства, котрий використовується, з позицій ступеня фінансової стабільності його розвитку в наступному періоді. Для оцінки використовуються такі основні показники: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансу­вання, коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності, коефіцієнт маневрування та ін.

Маневреність власного капіталу – це показник, який характе­ризує, яка частка власного капіталу використовується для фінансу­вання поточної діяльності, тобто вкладається в оборотні кошти, а яка його частка капіталізується.

Модель стійкого економічного зростання – алгоритм, який дає змогу забезпечити основні фінансові пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді.

Модель фінансової рівноваги підприємства – алгоритм, який дає змогу збалансовувати позитивні та негативні потоки фінансових ре­сурсів і забезпечувати фінансову рівновагу підприємства в довго­строковому періоді.

Неплатоспроможність – неспроможність підприємства погасити в передбачені терміни свої фінансові зобов’язання.

Операційний леверидж – регулювання постійних витрат для збільшення прибутку фірми.

Фінансова стійкість підприємства – це його спроможність забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів, не допускаючи невиправданої кредиторської заборгованості, та своєчас­но розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

Чистий оборотний капітал – сума оборотних активів, яка фінан­сується за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Література: 9; 10; 12; 13; 14; 16; 17; 18; 19; 20; 22.

Тема 8. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємств

Методичні поради до вивчення теми. В загальному розумінні «ліквідність» означає здатність перетворення активів в гроші швидко та без втрат ринкової вартості. Таким чином, ліквідність можна оцінювати з двох боків:

•     по-перше, як час необхідний для перетворення активів в грошову форму;

•     по-друге, як вірогідність продати актив і отримати визначену ринкову ціну.

В теорії фінансового аналізу відокремлюють поняття ліквідності балансу та ліквідності активів. Якщо ліквідність балансу відбиває рівень покриття активами боргових зобов’язань підприємства, враховуючи термін перетворення активів в гроші та термін погашення зобов’язань, то ліквідність активів – це величина, яка є зворотною часу, що є необхідним для перетворення активів в грошові кошти.

Деякі економісти окремо дають поняття ліквідності підпри­ємства, акцентуючи увагу на те, що ліквідність підприємства – по­няття більш загальне ніж ліквідність балансу. Якщо ліквідність балансу відбиває здатність господарюючого суб’єкта виконати свої зобов’язання за рахунок своїх активів, то, визначаючи ліквідність підприємства, слід зауважити, що господарюючий суб’єкт може залучити кошти ззовні, спираючись на діловий імідж, або високий рівень інвестиційної привабливості. Ліквідність балансу є основою ліквідності підприємства. Від ступеня ліквідності балансу залежить загальний рівень платоспроможності господарюючого суб’єкта.

Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансової стійкості господарюючого суб’єкта, однією з ключових ознак якої є ліквідність. Різні показники ліквідності дають різносторонню характеристику платоспроможності господарюючого суб’єкта, враховуючи різний ступінь ліквідності активів. Ліквідність є матеріальною основою і відповідно засобом підтримання платоспроможності підприємства на необхідному для нормального функціонування рівні. Потрібно відокремлювати поняття поточної та перспективної ліквідності по відношенню до платоспроможності господарюючого суб’єкта. Поточ­на ліквідність (співставлення найбільш ліквідних активів та корот­кострокових зобов’язань) характеризує підприємство як платоспро­можне (неплатоспроможне) на найближчий термін до проміжку часу, що аналізується. Перспективна ліквідність (співставлення активів, що важко реалізувати з довгостроковими та середньостроковими пасивами) є прогнозом платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Комплексна оцінка ліквідності та платоспроможності підпри­ємства включає:

•     оцінку ліквідності балансу на основі диференціації всіх активів за ступенем ліквідності (за швидкістю їх можливого перетворення на гроші, в порядку зниження) та всіх пасивів за ступенем терміновості (в порядку зменшення);

•     систему ключових коефіцієнтів ліквідності та платоспромож­ності підприємства й додаткових аналітичних показників;

•     оцінка тенденцій змін співставлень груп активів, сформованих з урахуванням рівня ліквідності (4 групи); класифікація активів згідно категорій ризику вірогідної невдачі (втрати вартості) при ліквідації (реалізації) даного активу.

Ліквідність балансу визначається співставленням загальних сум груп активів та пасивів, які характеризують як поточну, так і перспективну ліквідність господарюючого суб’єкта. Якщо наявні результати, що максимально наближені до оптимальних, – баланс є абсолютно ліквідним, в інших випадках – баланс можна вважати ліквідним в більшій або меншій мірі.

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

Аналіз методичних підходів вітчизняних і зарубіжних авторів до оцінки ліквідності господарюючих суб’єктів засвідчив, що в першу чергу використовуються три види фінансових відношень, які є найважливішими характеристиками ступеня ліквідності підприємства:

•     коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості, норма грошових резервів, показник критичної оцінки поточного стану);

•     коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття, коефіцієнт критичної ліквідності, уточнений коефіцієнт ліквідності, показник загальної критичної оцінки поточного стану, коефіцієнт «лакмусового папірця»);

•     коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт ліквідності, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття боргів, показник поточного стану).

Фактори, що підвищують коефіцієнти ліквідності:

•     максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні і недопущення вкладень у неліквідні поточні активи;

•     наявність «чистих» поточних активів у розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов’язань;

•     залучення у господарський обіг позикових коштів на максимально тривалий час.

Недоліки коефіцієнтів ліквідності:

•     статичність, яка обумовлена тим, що показники розраховуються на основі балансових даних на певну дату;

•     можливість завищення значень унаслідок включення до складу поточних зобов’язань неліквідних їх елементів;

•     низька інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень і платежів;

•     наявність потенційних зобов’язань, які відображені в балансі.

Таблиця 8.1