2.3. Рухи і жести під час виступу

Жести оживляють мову, вони несуть немалу частину інформації, але ними треба користуватися обережно. Виразний жест (піднята рука, зжатий кулак, різкий швидкий рух тощо) мають застосовуватись відповідно до смислу і значення фрази, окремого слова. Надто часті, одноманітні, метушливі, різкі рухи рук неприємні, надокучають і дратують.

Слухачі оцінують оратора вже тоді, коли він йде до трибуни, особливо під час першого знайомства. Якщо ви ступаєте на носках, справляєте враження заляканої людини. А якщо йдете, випнувши груди, то виникає враження, що ви надто самовпевнені. Не можна йти і надто швидко, бо тим самим виказуєте свою знервованість. Деякі оратори починають говорити ще до того, як дійдуть до трибуни. Є промовці, які йдуть недбало, перевальцем, щоб компенсувати своє почуття ніяковості. Зрозуміло, що вони не можуть справити на слухача приємного враження.

Треба пам’ятати, що між виходом за трибуну і початком виступу слід зробити коротку паузу. Під час виступу намагайтесь стояти спокійно, міняйте позу лише через кілька хвилин після того, як ви вже втомилися стояти в одному положенні.

Іноді доводиться підійти до дошки, аби щось написати. У такі моменти промовець з голови до ніг знаходиться під поглядами слухачів. Через це намагайтесь рухатися природно, без різких поворотів.

Не менш важливо, як ви йдете з трибуни. Ні в якому разі не лишайте трибуни, не скінчивши до кінця промову. Йдіть із трибуни впевненим кроком, який відповідає тону вашої промови.

Положення тіла має бути природним. Не треба стояти широко розставивши ноги або, навпаки, виструнчившись. Викликає подив промовець, який рівномірно хитається. Не годиться також стояти заціпеніло, випнувши груди, ніби намагаючись справити враження неабиякої значущості своєї персони. Плечі тримайте прямо, не відтягуйте їх назад, голову – рівно, не нахиляючи вперед чи вбік. Під час промови час від часу треба міняти напрями свого погляду. Краще користуватися технікою візуального контакту, яка буде розглядатися в даному посібнику. Не можна протягом усієї промови говорити, втупивши погляд у якогось слухача чи на перший ряд.

Трапляється, що оратор під час промови не знає куди подіти свої руки. Знайдіть природне і зручне положення. Не рекомендується тримати їх у кишенях. Ні в якому разі не можна створювати уявлення, що ви спираєтесь на кафедру (трибуну). Така поза досить негативно сприймається слухачами.

Деякі оратори не можуть встояти на одному місці й весь час переходять з місця на місце. Якщо слухачів небагато, то це цілком допустимо. Але не варто цього робити, коли ви виступаєте у великій залі. Увага слухачів розсіюється, якщо промовець бігає туди–сюди. Не треба класти руки в кишені та гратися монетами, ключами (щоб уникнути цього, звільніть кишені), гратися ручкою, прикрасами тощо, прикривати рукою рота, запускати пальці у волосся.

Ми користуємося руками, щоб підкреслити те, про що розповідаємо. Розпочніть виступ, тримаючи руки вільно з обох боків вашого тіла, переконайтеся, що ваші кулаки розжаті. Користуйтеся природними жестами, як це ви робили б під час розмов зі своїм другом.

Трохи розставте ноги, одну злегка висунувши вперед. Уникайте перенесення вашої ваги з однієї ноги на іншу та спирання на меблі. Рівномірне розташування ваги вашого тіла надаватиме вам природного вигляду. Крокування вперед і назад або похитування зі сторони в сторону може викликати роздратування слухачів. Трохи нахиляйтеся вперед, коли розмовляєте. Це свідчить про інтерес до ваших слухачів.

Треба пам’ятати, що будь–які рухи, пози, жести, міміка виправдані лише в тому разі, якщо вони не привертають до себе надмірної уваги. Якщо ж вони впадають в очі, то відвертатимуть увагу слухачів від основного змісту розмови.

Жестикуляція промовця може допомагати в досягненні мети, однак може і заважати. Не всі, можливо, знають про те, що жести (рухи голови, рук, ніг) візуально виражають те, що в мові передається словами. З цього випливає, що жести мають доповнювати мову і не висловлювати нічого іншого, крім того, про що говорить промовець.

Отже, жести мають бути природними і синхронними з нашим мовленням. Вони повинні також бути правдивими, підтверджувати сказане. Існують два основних шляхи досягнення цього: 1) відпрацьовувати жести, що досить непросто і вдається небагатьом (насамперед через брак часу); 2)майже усунути свою жестикуляцію, зробити її скупою. Усі жести тим переконливіші, чим скупіше вони застосовуються. Поступово промовець навчається необхідним жестам, виробляє звичку слідкувати за ними і контролювати їх.

Розрізняють три рівні, на яких можна жестикулювати: 1) нижній рівень (від попереку вниз); 2) верхній (між попереком і плечима); 3)високий (від плечей угору). Жести на нижньому рівні відображають думки і почуття, пов’язані з ненавистю, опором. Жестикулюють здебільшого в межах середнього рівня. Ці жести супроводжують більшу частину промов. На верхньому рівні жестикулюють, коли говорять про величні ідеали і звертаються до високих почуттів.

Необхідно також звернути увагу на три командних жести долоні: 1)положення відкритої долоні вверх – довірливий, незагрозливий жест; 2)долоня повернута вниз – у цьому жесті виявляється відтінок начальництва; 3)перстовказівний – один із таких жестів, що найбільше дратують слухачів. Якщо у вас є звичка вказувати пальцем, постарайтеся позбавитися її. Необхідно уникати також нервових, мимовільних рухів, які повторюються, – чесати голову, терти ніс, смикати себе за вухо. Існують значення невербальної інформації окремих жестів під час виступу (табл. 1).

Таблиця 1. Невербальна інформація окремих жестів

Ознаки невпевненості або неправдивості	Ознаки упевненості та правдивості
Прикриття повне або часткове рота долонею, пальцями	Повертання вверх, розкриття співбесіднику долонь, розставлення пальців
Торкання пальцями носа, куточків губів, щік	Зосередження погляду не нижче рівня очей співбесідника
Ховання рук за спиною, у кишенях	Нахилення корпусу вперед у бік співбесідника
Схрещування рук на грудях, на животі, за спиною	Розмикання рук, вільне жестикулювання
Удаване покашлювання	Знімання окулярів під час розмови, жестикулювання ними
Відведення погляду в бік	Зменшення відстані й кута між партнерами (набуття положення навпроти)
Потирання пальцем повік, брів	Часте доброзичливе посміхання
Натягнуте посміхання, стиснення зубів	Незначне розведення рук і ніг, голова прямо, плечі вільно опущені
Відтягнення, поправлення комірця	Прикладання розкритої долоні до серця

Здійснюючи роботу над виробленням жестів, контролем над ними, не забувайте основне: будьте самими собою.