1.2. Вербальні засоби посилення аргументованості публічних виступів

Основу будь–якої промови (навчальної лекції, виступу в суді, на діловій нараді і т.д.) має складати зміст, що відображатиме мету, суть виступу. Коли промовець говорить по суті справи, він не тільки дає слухачам інформацію, але й тим самим підсилює їх увагу до виступу. Однак для підтримання уваги слухачів, одержання успішного в цілому результату від виступу недостатньо тільки подати аудиторії корисну й необхідну інформацію. Для кращого розуміння цієї тези можна вжити таке порівняння. Загальновідомо, щоб автомобіль міг їздити, потрібен двигун, шасі, колеса, рульове управління. Якщо не буде кабіни, сидінь, деяких інших частин, він усе одно зможе рухатися. Однак чи захочуть люди користува­­­тися таким автомобілем?

Щось подібне можна сказати і про будь–яку промову: зміст становить її основу. Але ця основа може бути не сприйнята без допоміжних деталей, словесних (тобто вербальних) або наочних. Допоміжним матеріалом для виступу насамперед можуть бути визначення, порівняння, приклади, статистичні дані, інші засоби.

Визначення – це пояснення (формулювання), що розкриває, тлумачить зміст, смисл чого–небудь. Для чого потрібні визначення? Передусім для слів, яких аудиторія, можливо, не знає.

Приклад. У багатьох розвинених країнах застосовують соціальні трансферти, тобто підтримку сімей, фізичних осіб у вигляді грошових виплат.

Визначення нерідко застосовуються для уточнення кваліфікації тієї чи іншої дії, суті чого–не­­­будь.

Приклад. До ХІХ століття шлюбно–сімейні відносини українців значною мірою визначались звичаєвим правом, тобто нормами, заснованими на звичаях – традиційних правилах громадської поведінки.

Визначення можна застосовувати для термінів, що мають особливе значення в задумах оратора і формулюють його бачення справи.

Приклад. Видатному юристу і промовцю кінця ХІХ – початку ХХ ст. С.А.Андрієвському довелося захищати М. Андрєєва, який, будучи жона­­­тою людиною, кілька років жив з коханкою і врешті–решт одружився з нею. Однак через час, не витримавши віроломства своєї коханої дружини, убив її фінським ножем. Андрієвський доводив, що вбивство здійснене в стані крайнього роздратування і запалу. Він переконував суд, що його підзахисний є скромною людиною, для цього застосував, зокрема, визначення підза­­­хисного як "однолюба". "Люди, зовсім чисті в статевому питан­­­ні, зустрічаються рідко. Тобто, звичайно є на світі бездоганні жінки, що не знали нікого, окрім свого чоловіка. Бувають і чоловіки, які залишаються вірними своїм дружинам, взявши з ними шлюб після всіля­­­кого бешкетування. Але навряд чи була колись така подружня пара, яка і з'єдналася при взаємній невинності, і залишається такою до смерті. Тому Андрєєва, який знав протягом 30 років лише двох жінок, можна назвати цнотливим, чистим, схильним до однолюбства" (Цит. за кн.: Молдаван В.В. Судова риторика. – К.: Заповіт, 1996.–С.131).

Визначення можуть бути досить різноманітними. Розглянемо деякі з них.

1. Класифікація вказує рід, до якого належить поняття, його видові відмінності.

Приклад. Ноктюрн – музична п'єса мрійливого характеру, ніби навіяна нічними настроями.

Класифікувати можна не тільки ствердно, але й шляхом показу явищ, з якими наш феномен нічого спільного не має.

Приклад. Кращий засіб від хандри – праця. Під словом праця я розумію не нудну, виснажливу роботу кожен день протягом багатьох годин. Я маю на увазі працю цікаву, творчу, коли досягнуте вселяє почуття за­­­доволення.

2. Приклад наводиться для пояснення. Він має бути типовим для поняття, яке Ви пояснюєте. Інколи в прикладі може бути відображений весь зміст поняття.

Зразок. Нині в інформації на економічну тематику, у тому числі й юридичного характеру, почали застосовувати поняття "холдинг". Однак, як окремий термін воно означає порушення правил у боксі, що полягає в захоплюванні рук або тулуба противника.

В економічно–правовому розумінні слід вживати термін "холдингова компанія", тобто ­­­компанія, яка сама не має виробничих підприємств, а володіє акціями інших компаній. Тільки таке визначення може бути недостатньо зрозумілим для слухачів. Можна дати визначення цьому явищу по–іншому. Уявіть собі, що група людей або державні структури створюють корпорацію А і скуповують контрольний пакет простих акцій або акцій з пра­­­вом участі в управлінні компаній Б, В і Г, які зайняті безпосередньо виробництвом і торгівлею. Корпорація А тільки контролює напрямок діяльності цих компаній. Вона є контроль­­­ним акціонерним товариством, або холдинговою компанією.

Треба звернути увагу, що часто приклад визначає тільки частину поняття. Але приклад прийнятний і корисний, якщо він достатньо типовий для поняття, що визначається.

Ілюстрація. Що я хочу сказати словами "законодавство про підвищення якос­­­ті продовольчих продуктів і медикаментів"? Я хочу сказати, що це мають бути закони, які вимагають, наприклад, щоб на кожній упаковці патентова­­­них медичних препаратів була наклейка з точним зазначенням скла­­­дових частин.

Наступним ефективним допоміжним ораторським засобом є порівняння, тобто слово або вираз, що містить у собі уподібнення одного предмета іншому. Процес порівняння є істотним фактором пізнання. Порівняння може показувати схожість при власне уподібненні і різницю, коли є протиставлення або контраст. Однак технологія їх застосування однакова.

Види порівнянь:

1) метафора – вживання слів або виразів у переносному значенні на основі якоїсь аналогії, схожості.

Приклад. Її слова були оазисом у пустелі пустих балачок (слова оазис і пустеля – уподібнення в переносному розумінні).

2) уподібнення. При уподібненнях часто користуються словами "подібно", "як".

Приклад. Справжнє кохання подібне до привида: багато про нього гово­­­рять, але мало хто його бачив.

3) аналогія – це часткова схожість між пред­­­метами або явищами. Аналогія може бути фігуральною, коли порівню­­­ються явища із різних сфер, і може вживатись буквально.

Приклад фігуральної аналогії. Із виступу С.А.Андрієвського у справі Андрєєва:

"Ця жінка, врятована Андрєєвим від висилки, піднята ним з бру­­­ду, викохана, опікувана ним як скарб протягом 16 років, – ця жінка хоче "скрутити його в баранячий ріг", знищити його без сліду, роз­­­давити його своєю ногою!" (Цит. за кн.: Молдаван В.В.Судова риторика. –К.: Заповіт, 1996. – С.138–139).

Приклад застосування аналогії в буквальному смислі. Пластикові картки підвищили ефективність роботи американських і європейських банків, отже, вони можуть підвищити ефективність ро­­­боти і вітчизняних банків.

У буквальному розумінні аналогія нерідко вживається саме при використанні цього поняття в юридичному аспекті – застосування до випадку, не передбаченого законом, або до норми права, що передбачає інші схожі випадки.

4) Парадокс (гр. несподіваний, дивний) – думка, що різко розхо­­­диться з усталеними поглядами. Мета парадоксу як ораторського засо­­­бу – створити драматичний або гумористичний ефект.

Приклад. Посол – це порядна людина, яку посилають за кордон говорити неправду в інтересах вітчизни.

Найпоширенішим ораторським засобом є приклади. Вони наводяться для переконання, пояс­­­нення чого–небудь. За їх допомогою предмет ніби наближається до слухача. Приклади можуть бути: 1) короткі або з докладними ілюстраціями; 2) фактичні або придумані; 3) жартівливі або серйозні. Сутність прикладу як ораторського прийому, мабуть, для всіх очевидна, тому їх зразки наводити не будемо. Звернемо увагу на деякі правила застосування прикладів.

Правило перше: приклад має бути доречним. Правило друге: не треба нав'язувати розуміння (смислу) прик­­­ладу. Його можна пояснювати, але не треба нав'язувати ("Таким чи­­­ном, на цьому прикладі стає зовсім зрозуміло, що...". Те, що "зовсім зрозуміло" оратору, може не бути таким для слухачів. До того ж ще древні люди говорили: "Приклад не є доказ"). Правило третє: не тільки добирайте, але й обробляйте приклад, тобто робіть його за можливістю лаконічнішим, цікавим для сприйняття, усувайте зайві деталі. (Цікаві зразки необробленого і обробленого прикладу див.: Сопер П. Основы искусства речи. – М., 1995. – С. 126–127).

В ораторській практиці часто застосовуються статистичні дані. При їх застосуванні можна рекомендувати такі правила.

1. Перевіряйте статистичні дані з погляду компетентності й неупередженості.

2. Указуйте джерела статистичних даних. Не можна користуватись виразами "Статистика доводить...","За даними надійного джерела...".

3. Уникайте невизначених висловів типу "у нас тільки одна людина із десяти – здорова" (що оз­­­начає "здорова"?).

4. Порівнюйте тільки сумісні величини. Приклад неправильного застосування статистичних даних: у минулому році 15% студентів одержали на іспитах незадовільні оцінки, а в цьому році – 20 чоловік.

Окрім названих, є також інші вербальні засоби зміцнення аргументованості публічних виступів. Наведемо деякі з них.

Розповсюдженим ораторським засобом є риторичні питання, тобто питання, на які не чекають відповіді.

Приклад. Ви не примусите людину бути культурною, якщо не пробудите в неї потреби до культури. Чи стане вона їсти, якщо не голодна? Чи бу­­­де вона шукати, де тепліше, якщо їй не холодно? Чи захоче вона якихось змін, якщо вона всім задоволена?

Колоритність виступу може надати застосування іронії – тонкого глузування. Як приклад розкажемо коротеньку побутову історію. Молода мама не може приспати дитину. Вона звертається до чоловіка: "Що мені зробити, може заспівати?". Чоловік відповідає: "Ну для чого ж відразу так жорстко. Ти спочатку по–доброму".

Для створення образності у виступах можна застосовувати гіперболу – надмірне перебільшення. Приклад із виступу С.А.Андрієвського у справі Андрєєва: "У житті Андрєєва відбулося щось на зразок землетрусу як у Помпеї чи на Мартініці.Чудесний клімат, усі блага природи, ясне не­­­бо. Раптом з'являється слабке світло, димок. Потім чорні клуби ди­­­му, сажа, кіптява. Дедалі більше. Ось уже і сонця не видно. Полетіло каміння. Розливається вогненна лава. Загибель погрожує звіду­­­сіль. Ґрунт хитається. Безпорадний страх. Нарешті, несподіваний під­­­земний удар, тріск – усе загинуло" (Цит. за кн.: Молдован В.В.Судова риторика .­­­ – К.: Заповіт, 1996. – С.131).

Розглядаючи логічні вимоги до укладання змісту виступу, ми відзначали, що кращим варіантом є правильне розміщення слів у реченні. Однак, коли ми раптом застосуємо інверсію, тобто перестановку слів у реченні, що порушує їх звич­­­ний порядок, можемо додатково привернути увагу слухачів.

Приклад. На таку альтернативу ми ніколи не згодимось! (Ми не згодимось ніколи на таку альтернативу!). Такий хокей нам не потрібний! (Нам не потрібний такий хокей!).

Привертати увагу слухачів може й антитеза – протиставлення за допомогою відповідного розмі­­­щення слів у тексті.

Приклад. Держава існує для людини, а не людина для держави. Питання не в тому, чи будемо ми жити щасливо чи нещасливо, а в тому, чи будемо взагалі існувати.

Ми коротко розглянули тільки найпоширеніші вербальні засоби зміцнення доказовості виступів, підтримання уваги слухачів. На практиці їх існує набагато більше, особливо їх варіацій. Ступінь оволодіння ними, застосування їх у конкретних виступах залежить від прагнення, наполегливості, індивідуальних можливостей оратора.