ФАМІЛІСТИЧНІ ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА СІМЕЙНО-ОРІЄНТОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
Питання семінарського заняття
Соцієтальні джерела розладу сучасної сім’ї.
Поняття сімейної політики та основні напрями соціальної підтримки сім’ї.
Сімейно-орієнтовані технології соціальної роботи.
Теми доповідей і рефератів
Соцієтальні джерела розладу сучасної сім’ї
Вплив глобальних технологічних змін у виробництві на соціальну структуру суспільства і на сім’ю.
Взаємозв’язок поліпшення умов життя людей, зміни репродуктивної, сексуальної і шлюбної поведінки людини.
Зниження посередницької ролі сім’ї між індивідом та суспільством.
Розлад сім’ї як ціннісний конфлікт особистості і суспільства, індивіда і колективу.
Сучасні можливості посилення виробничих функцій сім’ї.
Трансформація шлюбно-сімейних цінностей у сучасному суспільстві
Економічна стратегія сімейної політики.
Шлюбно-сімейні орієнтації та дітородна ситуація в Україні.
Поняття сімейної політики та основні напрями соціальної підтримки сім’ї
Зміцнення сім’ї як фундаментальний спосіб повного задоволення потреб дитини.
Соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Зусилля держави щодо підтримки багатодітних сімей у контексті європейського досвіду.
Соціальна робота сім’єю, що має у своєму складі осіб з обмеженими можливостями.
Сімейна політика в контексті демографічної ситуації.
Соціальний захист неповних сімей.
Молода сім’я як об'єкт соціальної роботи.
Соціальна робота в сім’ї людей похилого віку.
Регіональні програми підтримки молодих сімей.
Сімейно-орієнтовані напрями соціально-педагогічної роботи в школі.
Школа як основа підтримки сім’ї
Поєднання зусиль державних і недержавних організацій, спрямованих на соціальну підтримку сімей.
Міжнародний досвід розробки соціальних програм допомоги сім’ї.
Сімейно-орієнтовані технології соціальної роботи
Проблеми допустимого втручання соціальних служб у сімейні справи у контексті впровадження ювенальної юстиції.
Консультування сім’ї як соціальна технологія.
Ведення справи клієнта (кейс-менеджмент).
Оцінка потреб дитини та її сім’ї.
Система попередження потрапляння дітей до інтернатних закладів (гейткіпінг).
Зниження рівня бідності методами соціальної роботи.
Настанови до вивчення теми
Соцієтальні джерела розладу сучасної сім’ї
Питання про зниження ролі сім’ї в життєдіяльності суспільства було поставлене на науковому рівні ще у 20-ті роки минулого століття американськими соціологами. Вони вказали на те, що сім’я перестала належно виконувати свої функції, особливо репродуктивну й виховну. Іншими словами, була звернута увага на розлад (порушення нормальної діяльності, функціонування) сім’ї.
Із тих часів було висловлено немало суперечливих думок про те, що ж відбувається з інститутом сім’ї і які його перспективи. Втім усім зрозуміло, що в сучасному суспільстві відбуваються об’єктивні процеси, які розхитують сімейну інтеграцію. Інакше кажучи, не викликає сумнівів, що існують загальносуспільні (соцієтальні) чинники послаблення сім’ї як соціального інституту. Виявляється це насамперед у недостатньому виконанні сім’єю репродуктивних і соціалізаційних функцій, супроводжується послабленням сім’ї як союзу подружжя, родичів, батьків і дітей.
Треба пояснити причини зменшення посередницької функції сім’ї, що завжди мало фундаментальне значення для її статусу (суттєве скорочення виробничої функції сім’ї, вплив розвитку індустріального способу виробництва на поза сімейні орієнтації особи тощо). Слід поміркувати над тим, чи у сучасному суспільстві можливості відроджувати виробничих функцій сім’ї.
Необхідно з’ясувати парадоксальний вплив на сім’ю як соціальну клітинку поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя людей, розвиток охорони здоров’я. Як це відбилося на зміні репродуктивної, сексуальної, шлюбної поведінки людини?
На занятті потрібно обговорити причини зміни шлюбно-сімейних цінностей і послаблення сім’ї як союзу родичів (нуклеаризація сім’ї), союзу батьків і дітей (процес девальвації цінності сім’ї, дітей, батьківства), союзу подружжя (загострення суперництва між жіночою та чоловічою статтю, посилення процесу індивідуалізації людини в шлюбно-сімейному житті). Чому значно зросла орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейні сфери діяльності людини?
Поняття сімейної політики та основні напрями соціальної підтримки сім’ї
Реагуючи на соцієтальні зміни, на соціальні запити тих чи інших соціальних груп, уряди, громадськість намагаються модернізувати механізми саморегулювання шлюбно-сімейного життя людини. Однак треба замислюватися над наслідками соціальних заходів, адже їх результати не завжди виявляються такими, які очікували.
Зміни в інституті сім’ї можна розглядати із двох позицій: модернізації сім’ї й кризи сім’ї. Студентам треба детально розібратися у сутності цих підходів, адже вони формують різні акценти у здійсненні соціальної політики щодо сім’ї.
Парадигма модернізації сім’ї розуміє сімейну політику як комплекс практичних заходів, що дають сім’ям з дітьми певні соціальні гарантії. Мета цих заходів - покращити матеріальний стан, точніше пом’якшити економічні проблеми сім’ї і забезпечити функціонування сім’ї в інтересах суспільства.
Прихильники концепції кризи сім’ї розглядають сімейну політику як діяльність держави, політичних партій, громадських організацій, груп тощо, спрямовану на підтримку, зміцнення сім’ї як соціального інституту, сімейного способу життя. Іншими словами, вони виступають за активні дії в напрямку зміцнення сім’ї в суспільстві.
На занятті необхідно розказати про те, що ж розуміється під поняттям «сімейна політика», які можуть бути її принципи та зміст. Для цього треба використовувати публікації, які узагальнюють досвід у нашій країні та в країнах зарубіжжя.
Найбільше занепокоєння викликає демографічна ситуація, яка склалася у нашому суспільстві. Її особливості полягають у тому, що спостерігається низький рівень народжуваності, значна надсмертність чоловіків, демографічне старіння. Усе це безпосередньо впливає на розмір, структуру, співвідношення різних типів сімейних об’єднань. Високий рівень шлюбності населення країни у поєднанні з нестабільністю шлюбів, високим рівнем розлучуваності зумовлює інтенсивне оновлення сімейного складу населення за рахунок утворення нових сімейних осередків та «дроблення» сімей у випадку розлучення.
Незадовільне економічне забезпечення життєдіяльності сімей в умовах сучасної України є фактором, який звужує можливості реалізації певних сценаріїв розвитку сім’ї, особливо на етапі відокремлення дорослих дітей від батьків, впливаючи, тим самим, на сімейний склад населення країни. У сучасній Україні переважають нуклеарні сім’ї, які складаються з подружньої пари з дітьми або без дітей. За останній міжпереписний період у країні помітно скоротилась частка сімейних домогосподарств із неповнолітніми дітьми, що відбулось виключно за рахунок міських поселень. Найбільш поширеними серед домогосподарств із неповнолітніми дітьми наразі є однолітні сім’ї, частка яких продовжує поступово зростати. У сільській місцевості частка домогосподарств з однією дитиною поки ще залишається значно нижчою, ніж у міських поселеннях, однак виявляється тенденція до її прискореного збільшення. За підсумками переписів населення можна простежити, що у молодших когортах жінок України порівняно зі старшими збільшується частка тих, хто народив лише одну або дві дитини.
Вивчаючи це питання, слід розуміти, що народжуваність та її динаміка підвладні впливу широкого кола різнопланових чинників. Сприяти формуванню та розвитку шлюбно-сімейного способу життя молоді можуть економічні, інформаційні, ідеологічні, освітні заходи. На семінарському занятті необхідно обговорити, якими можуть бути ці заходи. Наприклад, такими заходами можуть бути такі, як здійснення заходів щодо суттєвого підвищення рівня оплати праці; створення умов для вирішення молодою парою проблеми забезпечення житлом; реформування системи «доходи - податки – кредити». Як створити умови, за яких сім’ї могли б самі ефективно підтримувати фамілістичний (сімейний) спосіб життя.
Хотілося б почути думку студентів про те, чи має бути система оподаткування, надання кредитів орієнтована більше на сім’ю, а не на індивіда. Ідеться про політику зміцнення саме сім’ї з дітьми, а не просто захист інтересів жінок, дітей чи чоловіків окремо; створення більш гнучких умов зайнятості молодих матерів (батьків); здійснення заходів щодо розвитку ринку соціальних послуг по догляду за дітьми, їх вихованню та навчанню, зокрема, модернізації системи дошкільних закладів і поліпшенню умов їх діяльності; створення груп взаємодопомоги батьків багатодітних сімей із метою соціально-психологічної підтримки, обміну досвідом із виховання дітей, вирішення типових проблем сім’ї.
Як студенти сприймають такі можливі заходи, як проведення широкомасштабних інформаційних кампаній, спрямованих на формування навколо інституту сім’ї атмосфери особистої і суспільної цінності, потреби в шлюбі, батьківстві та материнстві, популяризації сімейного способу життя; проведення комплексної роботи з популяризації народних сімейних традицій, обрядів; здійснення інформаційно-просвітницьких заходів, спрямованих на ґендерну злагоду в шлюбі і сім’ї, необхідність обопільної зміни гендерних стереотипів у шлюбно-сімейному житті, популяризацію активнішої участі чоловіків у вихованні дітей, сімейній (домашній) роботі в цілому.
Необхідно також розповісти про інші можливі інформаційні, ідеологічні, освітні заходи, які позитивно впливатимуть на демографічну поведінку населення (організація програм усвідомленого материнства й батьківства з метою набуття молоддю вмінь, знань і навичок із питань виховання дітей, запобігання насильству в сім'ї; здійснення постійного моніторингу медіа-простору та дієвої боротьби із пропагандою культу жорстокості та насильства, розпусти, аморального та безвідповідального стилю життя; проведення ефективної роботи щодо припинення таких розповсюджених ганебних явищ, як торгівля алкогольними напоями біля шкіл, дитячих садків, їх вживання у громадських місцях тощо).
У цілому влада, громадянське суспільство мають створювати в суспільстві атмосферу соціального оптимізму, адже впевненість у майбутньому є одним із найвагоміших психологічних чинників, які позитивно діють на шлюбно-сімейну, демографічну поведінку населення.
Основні напрями соціальної підтримки сім’ї:
Зміцнення сім’ї як фундаментальний спосіб повного задоволення потреб дитини.
Підтримка сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Сімейна політика в контексті демографічної ситуації.
Соціальний захист неповних сімей.
Зусилля держави щодо підтримки багатодітних сімей у контексті європейського досвіду.
Соціальна робота сім’єю, що має у своєму складі осіб з обмеженими можливостями.
Молода сім’я як об'єкт соціальної роботи.
Соціальна робота в сім’ї людей похилого віку.
Сімейно-орієнтовані технології соціальної роботи
Проблеми допустимого втручання соціальних служб у сімейні справи у контексті впровадження ювенальної юстиції.
Соціальний супровід сімей, які опинилися у складних сімейних обставинах.
Ведення справи клієнта (кейс-менеджмент).
Оцінка потреб дитини та її сім’ї.
Система попередження потрапляння дітей до інтернатних закладів (гейткіпінг).
Українське суспільство активно засвоює нові технології соціальної роботи, у тому числі із сім’єю, дітьми. Поступово з’являється розуміння того, що в цьому процесі можуть бути і протиріччя. Ідеться, наприклад, про можливі випадки надмірного втручання держави у справи сім’ї, спроби вилучати дитину із сім’ї, коли можна цього уникнути і т.д. Зарубіжний досвід свідчить, що чільним способом повного задоволення потреб дитини є зміцнення сім’ї. Однак, можуть бути і випадки, коли цей принцип стає другорядним, і інтереси дитини вимагатимуть передати її на виховання в альтернативну сімейну структуру. На семінарському занятті слід обговорити цю складну діалектичність соціального захисту дитини і допомоги сім’ї.
В узагальненому плані найпоширенішою сучасною технологією роботи з сім’єю є соціальний супровід. За визначенням Закону України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", соціальний супровід - вид соціальної роботи, спрямований на подолання складних життєвих обставин, а також на адаптацію до нового середовища, створення у ньому оптимальних умов життя окремих категорій дітей та молоді шляхом надання комплексу соціальних послуг.
Крім того, соціальний супровід орієнтовано на здійснення соціальної опіки, патронажу соціально незахищених верств населення з метою подолання їх життєвих труднощів, збереження та підвищення їхнього соціального статусу. Слід зауважити, що соціальний супровід - це тривалий процес, спрямований на здійснення різними спеціалістами система комплексних заходів щодо соціальної реабілітації представників зазначених категорій.
Однією із провідних сімейно-орієнтованих технологій соціальної роботи є «ведення справи клієнта», яка іще може називатися «кейс-менеджмент», «управління випадком», «ведення випадку», «робота з випадком», «ведення справи».
Треба звернути увагу на необхідність такої роботи, як попередження потрапляння дітей до інтернатних закладів. На Заході вона називається гейткіпінг і включає в себе філософію, політики, концепцію й водночас механізм, що відображає нові підходи до реформування системи опіки над дітьми взагалі і запобігання розміщення їх в інтернатних закладах, зокрема. Ці підходи засновані на переконанні у тому, що виховання за межами сім’ї, в умовах інтернатної системи, призводить до проблем у розвитку дитини: фізичному (недостатня вага, недорозвиток об’єму мозку), психоемоційному (госпіталізм, емоційна холодність, брак комунікативних навичок тощо), соціальному (брак знань про суспільство, сімейні стосунки тощо).
Належить також уяснити, що гейткіпінг можна розглядати і як механізм, спрямований на запобігання потраплянню дітей в інтернатні заклади, а також як гарантію того, що діти, влаштовані в інтернатні заклади, не лишаються там без уваги, і робиться все для того, щоб повернути їх у біологічну сім’ю, громаду, влаштувати у сімейні форми виховання.
Докладно треба ознайомитися з основними елементами гейткіпінгу як механізму (проведення оцінки потреб дітей та їхніх сімей підготовленим персоналом, створення мережі служб на рівні громади, які надають допомогу й підтримку дітям і їхнім сім’ям; наявність комплексу доступних послуг, що можуть надаватися в громаді з метою допомоги і підтримки вразливих дітей і їхніх сімей, у тому числі розвиток альтернативних інституційним форм влаштування дітей; ухвалення рішень, що ґрунтуються на результатах оцінки потреб дітей, систематичному перегляді наданих послуг з урахуванням їхнього впливу; наявність інформаційної системи (системи моніторингу), яка забезпечує достовірні дані про вразливі сім’ї і дітей, служби, що надають соціальні послуги, проведену роботу із клієнтом відповідно до його індивідуального плану тощо).
Успіх будь-якої практичної діяльності дуже залежить від оцінки ситуації, у якій перебуває підопічний. У сучасній соціальній роботі домінує установка не на недоліки клієнта: «в чому його проблема», а на його можливості: «які в нього потреби?». Визначаючи природні потреби клієнта, які необхідно задовольнити, і сприяючи їх задоволенню, ми повертаємо йому можливості налагодження подальшої самостійної життєдіяльності. У першу чергу така установка стосується дитини як клієнта соціальної служби: задоволення потреб дитини на етапі її розвитку визначає всю майбутню долю дитини.
Дуже важливо звернути увагу на те, що оцінка потреб дитини та сім’ї ґрунтується на цілій низці теорій розвитку і формування особистості, її виховання і соціалізації. Далі треба з’ясувати, у чому полягає зміст оцінки і прокоментувати елементи, з яких він складається (детальний аналіз індивідуальних потреб клієнта, потенціалу його найближчого оточення, можливостей громади, суспільства змінити ситуацію на краще). Важливо також розуміти практичне значення створення Моделі оцінки потреб дитини та її компонентів (потреби для розвитку дитини; батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися про дитину, виховувати і розвивати її, задовольняти потреби); фактори сім'ї та середовища).